Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 161/12242/17
провадження № 61-4622св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Луцької міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 29 вересня 2022 року в складі судді: Хвіц Г. Й., та постанову Волинського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася із позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Луцької міської ради, про визначення місця проживання дитини та встановлення порядку спілкування з дитиною.
Позовна заява обґрунтована тим, що вона перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі до 16 березня 2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу з відповідачем між ними почали виникати конфлікти з приводу місця проживання дитини, яку відповідач забирає від неї та вимагає, щоб та проживала з ним, що негативно впливає на здоров`я дитини.
Позивачка також зазначала, що відповідач належним чином не займається вихованням дочки. Натомість вона має постійне місце проживання, де створені усі належні умови для життя та розвитку дитини.
ОСОБА_3 просила:
визначити місце проживання дочки ОСОБА_4 з нею;
встановити наступний порядок зустрічей відповідача з дочкою: кожну першу і третю суботи місяця - з 10 години до 19 години, кожну другу і четверту неділі місяця - з 10 години до 19 години без її присутності та без обмеження місця перебування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 29 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
згідно з висновками органу опіки та піклування рекомендовано визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із матір`ю - ОСОБА_3 . Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 29 квітня 2022 року №8012 на даному етапі життя з урахуванням рівня розвитку та психоемоційного стану ОСОБА_5 відчуває однакові прояви любові до кожного з батьків. А отже, для віднаходження душевної рівноваги рекомендовано постійне місце проживання дитини з матір`ю та безперешкодне спілкування з батьком. Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_7 підтримала свій висновок про те, що дитина більш прихильна до матері та її постійне місце проживання рекомендовано визначити з нею. Малолітня ОСОБА_6 в судовому засіданні ствердила, що любить обох батьків і хоче проживати і з мамою, і з татом;
враховуючи викладене, інтереси малолітньої дитини, її вік, психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд зробив висновок про визначення місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_3, оскільки це відповідає найкращому забезпеченню інтересів ОСОБА_6 . При цьому суд бере до уваги висновки органу опіку та піклування - служби у справах дітей Луцької міської ради від 28 листопада 2017 року та від 11 грудня 2020 року, та висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 29 квітня 2022 року, оскільки вони є обґрунтованими та такими, що відповідають інтересам дитини;
заперечуючи проти позову щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю, відповідач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині, а його посилання на заяву від 02 березня 2016 року, яку позивач подала до Турійського районного суду Волинської області у справі про розірвання шлюбу, де зазначила, що між сторонами досягнута домовленість про те, що дитина буде проживати з батьком (Т. 1. а. с. 93), не свідчить про відсутність спору між сторонами про визначення місця проживання дитини;
суд зазначив, що визначення місця проживання дитини з матір`ю не впливатиме на їх взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати. Отже, суд вважає, що найкращим інтересам дитини буде відповідати визначення її місця проживання разом із матір`ю;
позивач також просила встановити наступний порядок зустрічей відповідача з дочкою: кожну першу і третю суботи місяця - з 10:00 до 19:00 години, та кожну другу і четверту неділі місяця - з 10:00 до 19:00 години, без її присутності та без обмеження місця перебування. Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. У частинах першій та другій статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачу чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною та що останній звертався до органу опіки та піклування із заявою щодо визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Крім того висновком служби у справах дітей Луцької міської ради від 11 грудня 2020 року №271, і висновком експерта від 29 квітня 2022 року №8012 підтверджується, що дитина ОСОБА_6 за час, поки триває спір щодо визначення її місця проживання, почергово проживає з кожним із батьків, а мати не створює перешкод у вихованні та спілкуванні дочки з батьком, який бере активну участь в утриманні та вихованні дочки, цікавиться її навчанням;
за таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, відповідно до зазначених норм матеріального права, виходячи із характеру спірних правовідносин, суд зробив висновок про наявність підстав для задоволення позову в частині визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із матір`ю - ОСОБА_3 та відмову у позові щодо встановлення порядку зустрічей відповідача з дочкою. При цьому відповідач має право у випадку перешкоджання йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, звернутися до органу опіки та піклування із заявою про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Турійського районного суду Волинської області від 29 вересня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
служба у справах дітей Луцької міської ради як орган опіки та піклування у своїх висновках про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 вважала за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із її матір`ю - ОСОБА_3 . Крім того за результатами проведення судової психологічної експертизи від 29 квітня 2022 року № 8012 судовим експертом зроблено висновок про те, що дитина опинилася перед складним конфліктом правильності. Дочка відчуває, що в разі обрання постійного місця проживання з матір`ю такий варіант може болісно відгукуватися у душі батька, тому вона змушена підлаштовуватися під ситуацію, що склалася, уникаючи прямої відповіді. На цьому етапі життя з урахуванням рівня розвитку та психоемоційного стану ОСОБА_5 відчуває однакові прояви любові до кожного з батьків. Отже, для віднаходження душевної рівноваги рекомендовано постійне місце проживання дитини з матір`ю та безперешкодне спілкування з батьком. Рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, а тому у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже потім права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Таким чином, при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку;
за таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що найкращим інтересам малолітньої дитини буде відповідати визначення її місця проживання разом з матір`ю - позивачкою у справі ОСОБА_1 ;
колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що місце проживання дитини було визначено за згодою батьків при розлученні, оскільки матір дитини ОСОБА_3 02 березня 2016 року подала до Турійського районного суду Волинської області у справі про розірвання шлюбу заяву, у якій зазначила, що між сторонами досягнута домовленість про те, що дитина буде проживати разом з батьком (т. 1. а. с. 93). ОСОБА_3 подавала суду таку заяву у справі про розірвання шлюбу і подання такої заяви 02 березня 2016 року не свідчить про те, що між батьками в подальшому не може виникнути спір щодо визначення місця проживання дитини;
апеляційний суд також погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею батька дитини ОСОБА_2 . У матеріалах справи відсутні докази щодо того, що відповідачу позивачкою чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною та що останній звертався до органу опіки та піклування із заявою про визначення способу його участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Судом при цьому встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_6 за час, поки триває спір щодо визначення її місця проживання, почергово проживає з кожним із батьків, матір дитини не створює перешкод у вихованні та спілкуванні дочки з батьком, який бере активну участь в утриманні та вихованні дочки, цікавиться її навчанням.
Аргументи учасників справи
26 березня 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на рішення Турійського районного суду Волинської області від 29 вересня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, в якій просить: рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постанову апеляційного суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
місце проживання дитини було визначено в добровільному порядку між батьками при їх розлученні у межах справи № 169/96/16-ц, тому повторного такого встановлення за рішенням суду в межах заявленого позову не було потреби. Позивач не вказала які її права як матері чи дитини були порушенні і ким саме, та яка причина стала приводом для повторного визначення місця проживання малолітньої дитини;
у цій справі здійснено державне втручання за рішенням суду у сімейні відносини без потреби, коли існує домовленість між сторонами і відсутній спір між батьками щодо проживання малолітньої дитини. Дитина проживає з батьком і батько цієї домовленості дотримувався і забезпечував найкращі умови для дитини;
відповідно до частини другої статті 161 СК України суд не може передати дитину на проживання дитину тим із батьків хто не має самостійного доходу і може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини, а в недотримання цього передбаченого законом порядку за рішенням суду першої інстанції суду від 29 вересня 2022 року визначено місце проживання малолітньої дитини з матір`ю, тому що лишилися без правової оцінки докази які знаходяться у справі (Т.1 а.с.91-104), яким не давав будь якої правової оцінки суд першої інстанції при винесенні рішення, так і суд другої інстанції при його перегляді у винесеній постанові, що стало приводом для подачі касаційної скарги до Верховного Суду, щоб їх рішення скасувати і спасати подальшу долю дитини за невірного застосування матеріального права місцевими судами, щоб вона змогла продовжити проживання за місцем проживання батька до досягнення нею 10 річного віку, які свідчили, що за відсутності у матері самостійного доходу, вона вдавалася до шахрайства, жебрацтва та вчинення кримінально карних правопорушень, до чого залучала малолітню дитину;
за рішенням суду першої інстанції визначено місця проживання малолітньої ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_2, власником якого є матір позивачки, яка в минулому була засуджена вироком суду. У цьому будинку також проживає ще троє малолітніх дітей від різних батьків, згода яких на спільне проживання не з`ясовувалась;
суд першої інстанції врахував характеристику виконавчого комітету Немирівської сільської ради Рожищенського району від 02 грудня 2019 року № 561, проте виконавчий орган припинив існування з 01 листопада 2019 року. Суд допустив при постанові рішення як докази висновки органу місцевого самоврядування, який не був стороною справи та висновки органу опіки та піклування м. Луцька, що підтверджує доказом (т. 1 а. с. 177) та не залучив уповноваженого органу за місцем проживання малолітньої ОСОБА_16 яка з 16 березня 2021 року проживала і навчалась в ліцеї № 4 м. Ківерці. За місцем проживання дитини в м. Ківерці не проводилось оцінки умов її місця проживання та навчання;
визначення місця проживання дитини допускається у випадку, якщо мати та батько які проживають окремо не дійшли згоди щодо того з ким буде проживати малолітня дитина. У справі встановлено, що батько єдиний опікувався вихованням та утриманням дитини за кожним своїм місцем проживання, а відповідач не брала ніякої в цьому участі за відсутності в неї самостійного доходу. Батько дозволяв матері зустрічатися з ОСОБА_4 і брати у вільний час від школи на суботу та неділю в с. Немир, проте мати використовувала її за няньку при догляді інших дітей та для шахрайства і навіть жебрацтва, про що подавалися заяви до правоохоронних органів в м. Луцьку. Проте суди не надали оцінки цим доказам (т. 1 а. с. 91-104);
суди застосували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 309/1760/16-ц, які не підлягали застосуванню, оскільки ці висновки не є подібними до правовідносин у цій справі.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються у частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
12 травня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини
Суди встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Турійського районного суду Волинської області від 16 березня 2016 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження.
У зв`язку з укладенням шлюбу позивачка змінила своє прізвище спочатку на ОСОБА_1, а згодом на ОСОБА_1 .
02 березня 2016 року ОСОБА_3 у справі про розірвання шлюбу подавала до Турійського районного суду Волинської області заяву, в якій зазначала, що між нею і відповідачем ОСОБА_2 досягнута домовленість про те, що їх дочка буде проживати разом з батьком ОСОБА_2 за місцем його фактичного проживання.
Згідно із довідкою Купичівської сільської ради Турійського району Волинської області від 10 січня 2019 року № 22 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб та землекористування ОСОБА_2 та його дочка ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3, але фактично за вказаною адресою не проживають.