Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 192/25/21
провадження № 61-2982св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,
третя особа - виконавчий комітет Солонянської селищної ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області в складі судді Тітової О. О. від 20 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р. від 15 лютого 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, яка є законним представником - ОСОБА_2, в якому просив виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані та проживають у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстрації, та судові витрати покласти на відповідачів.
Позов мотивовано тим, що 08 грудня 2016 року банк в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 . Після отримання права власності на вказану нерухомість позивач здійснив намагання отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стала реєстрація та проживання в ньому ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення відповідно до положень статей 319, 321 ЦК України, статті 114 ЖК України та статті 40 Закону України "Про іпотеку", оскільки відповідачі не відносяться до виключного переліку осіб, яким надається інше житлове приміщення. Відповідачі не виконали законних вимог банку відповідно до частини першої статті 109 ЖК України щодо добровільного звільнення приміщення та зняття з реєстраційного обліку, що стало підставою для звернення банку до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 придбана не за кредитні кошти, а ОСОБА_1 не є позичальником за кредитним договором та не має іншого житла, тому відсутні підстави для її виселення разом із сином ОСОБА_2 з предмета іпотеки без надання їй іншого житлового приміщення.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про відмову в позові з підстав його необґрунтованості, зазначив про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, немає.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У березні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося на електронну адресу Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 753/12729/15-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 569/4373/16-ц та постановах Верховного Суду України від 22 червня 2016 року в справі № 6-197цс16, від 18 березня 2015 року в справі № 6-39цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 192/2521 з Солонянського районного суду Дніпропетровської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від Верховного Суду від 08 серпня 2022 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року зупинено провадження у вказаній справі до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у касаційному порядку справи № 361/4481/19 (провадження № 61-14943сво21).
Ухвалою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 листопада 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених пунктом 7 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК з огляду на наявність підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року касаційне провадження у вказаній справі поновлено.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 08 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. на підставі договору іпотеки № 247 виданого 07 березня 2007 року приватним нотаріусом Солонянського районного нотаріального округу Долгопятовою С. О. проведено державну реєстрацію права власності ПАТ КБ "ПриватБанк" на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідачці ОСОБА_1, яка є законним представником ОСОБА_2, 11 березня 2020 року складено вимогу якою запропоновано звернутись до АТ КБ "ПриватБанк" для укладення договору оренди нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . У разі недосягнення згоди щодо оренди квартири, зазначено про вимогу протягом 30 днів з моменту отримання претензії, звільнити приміщення разом з усіма членами сім`ї та іншими мешканцями із одночасним зняттям з реєстраційного обліку.
Згідно довідки про зареєстрований у житловому приміщенні № 1619 від 26 грудня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.