Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 341/416/20
провадження № 61-5611св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2021 року у складі судді Гаполяка Т. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2022 рокуу складі колегії суддів: Василишин Л. В., Фединяка В. Д., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат і відсотків річних.
Позов мотивований тим, що 18 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі - ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"), правонаступником якого є ТОВ "Кредитні ініціативи", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 316, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 300 000,00 грн зі сплатою відсотків строком до
16 березня 2018 року (з можливістю дострокового стягнення кредиту).
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 узятих на себе кредитних зобов`язань рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року у справі № 341/1976/15-ц стягнуто з нього на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором у розмірі 308 915,77 грн.
Відповідач зазначене рішення суду не виконує, а тому в порядку статті 625 ЦК України з нього підлягають стягненню 24 % річних (замість 3 % умовами договору передбачено саме 24 % річних) у розмірі 591 830,27 грн та інфляційні втрати в розмірі 285 862,50 грн.
Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідача в порядку статті 625 ЦК України 24 % річних у розмірі 591 830,27 грн та інфляційні втрати в розмірі 285 862,50 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду від 01 листопада 2021 року позов ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" 63 108,71 грн інфляційного збільшення суми боргу та 22 435,29 грн 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції зазначив, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат. Стягнення 3 % річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Враховуючи наведене, суд визначає в порядку статті 625 ЦК України інфляційні втрати та три проценти річних (умовами договору прострочення виконання грошового зобов`язання не регулюються) за прострочення виконання грошового зобов`язання, беручи такі вихідні дані: суму боргу 262 500,00 грн (сума, з якої здійснено розрахунки позивачем, враховуючи межі позовних вимог); період - 3 роки до часу звернення з позовом (межі позовних вимог, враховуючи подання заяви представником відповідача про застосування таких) та до дати обчислення позивачем (інфляційні втрати до 31 січня 2020 року, 3 % річних до 28 лютого 2020 року). У зв`язку з цим із відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 63 108,71 грн і три відсотки річних у розмірі 22 435,29 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від
01 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ТОВ "Кредитні ініціативи".
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" 2 783,22 грн трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.
У задоволенні інших позовних вимог ТОВ "Кредитні ініціативи" відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обов`язок виконання рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року виник із 11 липня 2017 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року у справі № 341/1976/15-ц виконання рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року було зупинено до закінчення касаційного провадження. 06 листопада 2019 року Верховний Суд розглянув справу № 341/1976/15-ц. З урахуванням наведеного позивач має право на стягнення з відповідача відповідно до статті 625 ЦПК 3 % річних від суми боргу 262 500,00 грн (сума, з якої здійснено розрахунки позивачем) за період із 11 липня 2017 року до 02 серпня 2017 року та з 06 листопада 2019 року до 21 лютого 2020 року (дата, до якої здійснено розрахунки позивачем), а також інфляційних втрат за липень 2017 року та за період із листопада 2019 року до лютого 2020 року. За таких обставин наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2 783,22 грн трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період із 11 липня 2017 року до 02 серпня 2017 року та з 06 листопада 2019 року до 21 лютого 2020 року.
Апеляційний суд зазначив, що за офіційними даними Державного комітету статистики України індекс інфляції в липні 2017 року становив 100,2 %, в листопаді 2019 року - 100,1 %, в грудні 2019 року - 99,8 %, в січні 2020 року - 100,2 %, в лютому 2020 року - 99,7 %. Сукупний індекс інфляції за липень 2017 року та з листопада 2019 року до лютого 2020 року становить 0,999988994 (100,2 % ? 100,1 % ? 99,8 % ? 100,2 % ? 99,7 %). Отже, сума інфляційних втрат становить ?2,89 грн (262 500,00 грн ? 0,999988994 - 262 500,00 грн). Тому інфляційні втрати стягненню з відповідача не підлягають.
Аргументи учасників
У червні 2022 року до Верховного Суду від ТОВ "Кредитні ініціативи" надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі представник ТОВ "Кредитні ініціативи" зазначає, що відповідно до умов кредитного договору з урахуванням договору про внесення змін від 03 жовтня 2008 року у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту він сплачує проценти у розмірі 24 % річних від простроченої суми згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У випадку прострочення позичальником зобов`язань по погашенню одержаного ним кредиту проценти за користування ним продовжують нараховуватися відповідно до пункту 3.3 цього договору. Позовна давність встановлена тривалістю 10 років. Суди попередніх інстанцій неправильно розтлумачили положення частини другої статті 625 ЦК України. Визначальним у цьому випадку є саме погодження сторонами окремо відсоткової ставки за строкове користування кредитними коштами та окремо за користування кредитом понад встановлені договором строки. Заборгованість у відповідача виникла з моменту порушення грошового зобов`язання, що мало місце ще в 2009 році, а тому суми, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають стягненню в межах погодженої сторонами десятирічної позовної давності, яка передувала пред`явленню позову, оскільки зобов`язання є триваючим.
У липні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення. У відзиві ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі
№ 5017/1987/2012, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15762/16-ц.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 18 березня 2008 року між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 300 000,00 грн зі сплатою відсотків строком до 16 березня 2018 року (з можливістю дострокового стягнення кредиту) (а. с. 5-12).
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року позов ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, третя особа - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість у розмірі 483 579,41 грн, яка складається із: 262 500,00 грн - тіло кредиту, 210 879,41 грн - несплачені відсотки, 10 200,00 грн - комісія.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" 210 879,41 грн нарахованих відсотків та загальної суми нарахованої заборгованості за кредитним договором № 316 від 18 березня 2008 року у розмірі 483 579,41 грн змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" 165 065,15 грн нарахованих відсотків станом на
01 жовтня 2015 року, а всього стягнуто з ОСОБА_1 437 765,15 грн заборгованості за кредитним договором, нарахованої станом на 01 жовтня 2015 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі та зупинено виконання судових рішень.
Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року скасовано в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за відсотками. Позов ТОВ "Кредитні ініціативи" в цій частині задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" 36 215,77 грн заборгованості за відсотками. В іншій частині рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року залишено в силі. Поновлено виконання рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року у незмінених частинах.
У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року констатовано, що банк скористався своїм правом вимоги дострокового повернення усієї суми кредитної заборгованості, направивши лист-вимогу від 25 грудня 2009 року та пред`явивши 25 січня 2010 року позов про звернення стягнення на предмет іпотеки. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки (а. с. 49-53).
На виконання судових рішень 20 січня 2020 року видано виконавчий лист.
На підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення в порядку статті 625 ЦК України інфляційного збільшення та процентів річних позивач надав розрахунок заборгованості, згідно із яким 24 % річних на суму тіла кредиту відповідно до рішення суду (262 500,00 грн) за період із 22 лютого 2010 року до 21 лютого 2020 року становить 591 830,27 грн, інфляційні втрати на суму тіла кредиту відповідно до рішення суду (262 500,00 грн) за період з березня 2010 року до січня 2020 року становлять 285 862,50 грн.
У суді першої інстанції ОСОБА_1 заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження
№ 61-18730св20).
У частині першій статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що "припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) відступлено від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі
№ 6-1252цс16, і зроблено висновок, що "звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України".