Постанова
Іменем України
24 травня 2023 року
м. Київ
справа № 337/5653/19
провадження № 61-3221св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів:, Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кияниця Оксана Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2021 року у складі судді Кучерук І. Г. та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кримської О. М., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кияниця О. В., про визнання недійсним договору дарування.
Позовна заява мотивована тим, що у 2007 році нею в порядку приватизації було набуто в особисту приватну власність частку в нерухомому майні, а саме: 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
29 листопада 2016 року за безвідплатним правочином (договором дарування), вчиненим за її участі, було здійснено перереєстрацію права власності на вищевказану частку нерухомого майна на іншу особу - ОСОБА_2, що є її онукою.
Позивачка вважала, що зазначений правочин було здійснено під впливом помилки.
Вказувала, що вона є людиною похилого віку та при укладені зазначеного правочину не розуміла в повному обсязі фактичного змісту останнього.
За зазначеною адресою вона тривалий час проживала разом з онукою та її сім`єю, спільно приватизувавши спірне нерухомого майна у відповідних частках. Права на інше житло вона не має.
На час укладання спірного правочину вона мала досить серйозні проблеми зі здоров`ям, потребувала на постійній основі стороннього догляду.
ОСОБА_2 їй неодноразово пропонувала укласти договір довічного утримання, у випадку укладання якого їй на постійній основі протягом життя в усній формі пропонувалось дбайливе ставлення та постійний догляд.
Вона погодилась на пропозицію онуки.
Проте, 29 листопада 2016 року фактично було укладено не договір довічного утримання, а договір дарування належної їй 1/3 частки квартири, про що відповідачка її не повідомила.
Після укладення вказаного договору вона не отримувала будь-якої значної фінансової чи іншої підтримки від онуки, що пояснювалось останньою, зокрема, складним фінансовим станом.
Зазначала, що з грудня 2019 року її фактично вигнали із займаного житла і вона з цього часу мешкає за місцем проживання своєї доньки ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 .
При звернені за кваліфікованою юридичною допомогою адвокатом було здійснено перевірку укладеного у листопаді 2016 року правочину щодо частки у спірному майні, після чого вона і дізналась про відповідну помилковість своїх дій при укладанні спірного правочину, оскільки не розуміла в повному обсязі суті останнього. Тому вона вбачає усі ознаки недійсності оскаржуваного правочину з підстав, визначених приписами статті 229 ЦК України.
З урахуванням уточненої позовної заяви ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір дарування від 29 листопада 2016 року щодо відчуження частки у нерухомому майні, а саме: 1/3 житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна у Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 17762482, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею О. В., дарувальник - ОСОБА_1 ; обдарована особа - ОСОБА_2, із застосуванням процедури реституції у відповідному правовідношенні.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із його недоведеності та необґрунтованості.
Постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виходив із того, що апеляційним судом не встановлені у повній мірі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Також вказано, що судами не досліджено обставини щодо встановлення дня, коли ОСОБА_1 довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2021 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у справі не встановлено сукупності обставин, які свідчать про те, що ОСОБА_1 неправильно сприйняла фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення під час укладення договору дарування. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не довела обставин, на які посилалась як на обґрунтування позовних вимог, тому у суду першої інстанції не було законних підстав для визнання оспорюваного договору дарування недійсним відповідно до статті 229 ЦК України.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 березня 2023 року в абзаці 2 резолютивної частини постанови Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року виправлено описку, зазначивши "Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2021 року у цій справі залишити без змін" замість помилково зазначеного "Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2021 року у цій справі залишити без змін".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 березня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 337/5653/19, провадження № 61-779св22, від 13 січня 2021року у справі №264/949/19, від 20 вересня 2018 року у справі № 369/11060/16-ц, у постановах Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6?93цс16, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372/цс16, від 01 серпня 2018 року у справі № 445/1011/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що сам по собі факт прочитання тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом його суті не є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання договору недійсним.
Також не надано належної оцінки віку позивача, її стану здоров`я.
Суди протиправно необґрунтовано відмовили їй у долученні до матеріалів справи копій судових рішень по справі № 337/3133/20, у яких відповідачем є ОСОБА_2 .
Посилається на те, що ОСОБА_1 іншого житла не має.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від ОСОБА_2, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Також просить закрити касаційне провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19 грудня 2006 року ОСОБА_1 належала на праві часткової власності 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору дарування частки квартири від 29 листопада 2016 року ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 свою 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Кияниця О. В. і зареєстрований у реєстрі за № 1820, підписаний ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 5 договору дарування від 29 листопада 2016 року сторони підтверджують, що волевиявлення є вільним та усвідомленим; укладення цього договору відповідає її інтересам, договір не носить характеру удаваного та фіктивного правочину, і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому, дарування здійснюється без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як морального так і фізичного.
Також нотаріусом роз`яснено вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків договору, що укладається сторонами.
Відповідно до пункту 11 договору дарування від 29 листопада 2016 року договір нотаріусом було зачитано сторонам, уголос.
Відповідно до пункту 8 договору дарування від 29 листопада 2016 року копія, засвідчена нотаріально, видається дарувальнику.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.