Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 369/16178/19
провадження № 61-1821 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Право та гроші", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп",
третя особа -товариство з обмеженою відповідальністю "Траєкторія",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 червня 2022 року у складі судді Диби О. В.
та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Право та гроші" (далі - ТОВ "ЮК "Право та гроші"), товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" (далі - ТОВ
"ФК "Фактор Груп"), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (далі - ТОВ "Траєкторія"), про визнання зобов`язання за договором таким, що виконується належним чином, визнання вимоги щодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню, визнання недійсним договору поруки, визнання недійсною заміни кредитора у зобов`язанні та відновлення становища, що існувало
до порушення права.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 03 жовтня 2017 року між ним і ТОВ "ФК "Фактор Груп" було укладено договір про надання фінансового кредиту № КД-Ф75 (далі - кредитний договір від 03 жовтня 2017 року
№ КД-Ф75), за умовами якого він отримав кредит у розмірі 659 400,00 грн
на строк до 03 жовтня 2027 року зі сплатою 11,2 % річних за користування кредитом.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ним (позичальник), ТОВ "ФК "Фактор Груп" (кредитор)
і ТОВ "Траєкторія" (поручитель) 03 жовтня 2017 року було укладено тристоронній договір поруки, згідно з яким поручитель зобов`язується перед кредитором, у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань
за кредитним договором від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75, виконати зобов`язання позичальника.
Також 03 жовтня 2017 року між ним (іпотекодавець) і ТОВ "ФК "Фактор Груп" (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки (майнових прав), предметом якого є майнові права закріплені за іпотекодавцем на об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1.3 договору іпотеки (майнових прав) від 03 жовтня 2017 року сторони дійшли згоди, що після того як об`єкт інвестування внаслідок завершення будівництва стане окремим нерухомим майном, сторони оформлять договір іпотеки на новостворене майно (квартиру)
на умовах, визначених цим Договором, якщо сторони не домовляться про інше. Для цього іпотекодавець видає вказаній іпотекодержателем особі довіреність на вчинення всіх необхідних для такого оформлення дій, включаючи оформлення правовстановлюючих документів, укладання договору іпотеки тощо.
На виконання указаних умов зазначеного договору іпотеки 03 жовтня
2017 року він видав довіреність на ім`я вказаної іпотекодавцем особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Внутрішня виконавча служба" (далі - ТОВ "Внутрішня виконавча служба"), яка була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л. М., зареєстровано в реєстрі за № 2090, для оформлення правовстановлюючих документів на квартиру та подальшого укладання договору іпотеки
на новостворений об`єкт інвестування.
ТОВ "Внутрішня виконавча служба" не вчинило дій, визначених довіреністю, тому він самостійно зареєстрував право власності на спірну квартиру
на своє ім`я та звернувся до ТОВ "ФК "Фактор Груп" з метою переукласти договір іпотеки.
Згодом, він отримав вимогу від 29 листопада 2018 року № 29/11-011
про усунення порушень, відповідно до якої ТОВ "ФК "Фактор Груп" вимагало від нього виконати порушені зобов`язання, а саме, укласти договір іпотеки та погасити заборгованість за кредитним договором від 03 жовтня
2017 року № КД-Ф75. Проте, жодні умови договору він не порушував, усі платежі робив своєчасно, заборгованості за кредитом не мав. Зазначав,
що існує лише недоплачена частина кредиту, яку не можна вважати простроченою заборгованістю, оскільки строк дії кредитного договору спливає 03 жовтня 2027 року.
Позивач указував, що він, особисто та через своїх представників, неодноразово звертався до ТОВ "ФК "Фактор Груп" (14 січня, 16 січня,
18 лютого та 06 червня 2019 року) з вимогою укласти договір іпотеки
та надати розрахунок суми боргу, про який зазначено у вимозі
від 29 листопада 2018 року № 29/11-011. Проте, розрахунок заборгованості надано не було, як і не було укладено новий договір іпотеки.
У листопаді 2019 року ним отримано вимогу ТОВ "ЮК "Право та гроші"
від 25 жовтня 2019 року № 25/10-1, відповідно до якої товариство, як новий кредитор за його кредитними зобов`язаннями, вимагало сплати заборгованості за кредитним договором від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75 у розмірі 627 107,95 грн. З указаної вимоги позивачу стало відомо
про укладення 15 жовтня 2019 року між ТОВ "ФК "Фактор Груп" та ТОВ
"ЮК "Право та гроші" договору поруки № 15/10-п на забезпечення виконання кредитного договору від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75, укладеного між ним і ТОВ "ФК "Фактор Груп".
Позивач уважав, що такі дії відповідачів порушують принцип добросовісності, є проявом нечесної (агресивної) підприємницької практики та спрямовані на незаконне заволодіння належною йому квартирою, оскільки вони штучно створили конфліктну ситуацію, у результаті якої відбулася заміна кредитора в зобов`язанні. Він не вчиняв жодних дій,
які б могли трактуватися як істотне порушення умов кредитного
та іпотечного договорів й слугували підставою для дострокового припинення кредитного договору від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75
та стягнення з нього недоплаченої суми кредиту.
Посилаючись на відповідні норми ЦК України, Закону України "Про захист прав споживачів", позивач уважав, що договір поруки від 15 жовтня
2019 року № 15/10-п, укладений між ТОВ "ФК "Фактор Груп" та ТОВ
"ЮК "Право та гроші" є недійсним, оскільки ТОВ "ЮК "Право та гроші"
не мало права виконувати обов`язки боржника, так як у нього відсутнє порушення зобов`язання за кредитним договором.
При цьому виконання поручителем неіснуючого зобов`язання призвело
до незаконної заміни кредитора, що є підставою для визнання недійсним заміни кредитора у зобов`язанні за кредитним договором від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75, а також визнання вимоги ТО "ЮК "Право та гроші"
від 25 жовтня 2019 року № 25/10-1 щодо сплати ним заборгованості
у розмірі 627 107,95 грн такою, що не підлягає виконанню.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати зобов`язання за кредитним договором від 03 жовтня 2017 року
№ КД-Ф75, укладеним між ним і ТОВ "ФК "Фактор Груп", таким,
що виконується належним чином, а вимогу ТОВ "ЮК "Право та гроші"
від 25 жовтня 2019 року № 25/10-1 щодо сплати ним заборгованості
у розмірі 627 107,95 грн такою, що не підлягає виконанню;
- визнати недійсним договір поруки від 15 жовтня 2019 року № 15/10-п, укладений між ТОВ "ФК "Фактор Груп" та ТОВ "ЮК "Право та гроші";
- визнати недійсною заміну кредитора у зобов`язанні за кредитним договором від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75, укладеним між ТОВ
"ФК "Фактор Груп", з ТОВ "ФК "Фактор Груп" на ТОВ "ЮК "Право та гроші";
- відновити становище, що існувало до порушення права, а саме до заміни кредитора у зобов`язанні.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 29 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач
не виконав умови укладених між ним і ТОВ "ФК "Фактор Груп" договорів, тому позовна вимога про визнання зобов`язання таким, що виконується належним чином, є недоведеною та не вмотивованою. При цьому зазначені договори в судовому порядку недійсними не визнавались, їх чинність сторонами не заперечувалась.
Виключно ТОВ "Внутрішня виконавча служба" за умовами укладених між ОСОБА_1 і ТОВ "ФК "Фактор Груп" договорів кредиту та іпотеки (майнових прав) від 03 жовтня 2017 року й виданої ним довіреності мало право здійснювати оформлення права власності на новостворений об`єкт інвестування на ім`я позивача та від його імені укладати договір іпотеки
на новостворений об`єкт. Натомість ОСОБА_1 після отримання документів для подальшої реєстрації новоствореного об`єкту інвестування (19 березня 2018 року) до ТОВ "Внутрішня виконавча служба" не звертався, вимог про виконання умов довіреності не пред`являв. Відомостей про те,
що вказане товариство відмовилося виконувати визначені позивачем
у довіреності доручення матеріали справи не містять.
Суд уважав, що виконання позивачем зобов`язання в частині погашення кредитної заборгованості не свідчить про дотримання ним умов укладених договорів у повному обсязі.
Посилання позивача на ухилення ТОВ "ФК "Фактор Груп" від пропозицій переукласти іпотечний договір суд визнав недоведеними, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження цих обставин
у період з моменту реєстрації за ним права власності на спірне майно
(02 червня 2018 року) і до моменту направлення першого звернення
до ТОВ "ФК "Фактор Груп" (16 січня 2019 року).
Позивач не довів належними та допустимими доказами факт порушення його прав та інтересів укладенням оспорюваного договору поруки
між відповідачами, а також, що зміст оспорюваного правочину суперечить чинному законодавству або сторонами під час його укладення
не додержано вимог встановлених чинним законодавством. Оспорюваний договір не змінює зміст зобов`язань за кредитним договором від 03 жовтня 2017 року № КД-Ф75, розміру заборгованості за цим кредитним договором
й не породжує у боржника (позивача) нових прав та обов`язків.
Положення статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" у частині визнання недійсними правочинів, що укладені з використанням нечесної підприємницької практики, підлягають застосуванню у випадку, якщо споживач являється стороною вищевказаного правочину. У даній справі, позивач не є стороною оспорюваного правочину, відтак доводи позивача про недійсність оспорюваного правочину у зв`язку з використанням нечесної підприємницької практики під час його укладання
є необґрунтованими.
Ураховуючи положення частини другої статті 556 ЦК України, згідно з якою до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті,
що забезпечували його виконання, ТОВ "ЮК "Право та гроші" правомірно стало новим кредитором ОСОБА_1, тому відсутні підстави для визнання недійсною заміни кредитора у зобов`язанні.
Оскільки вимоги про визнання вимоги про погашення заборгованості такою, що не підлягає виконанню та відновлення попереднього становища,
є похідними від заявлених вимог про визнання недійсним договору
та заміни кредитора у зобов`язанні, підстави для їх задоволення відсутні.
Судом першої інстанції ураховано відповідні норми ЦК України
та Закону України "Про захист прав споживачів".
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, прийнятою у порядку письмового провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 червня 2022 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції зробив правильні висновки про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, так як умови укладених між позивачем і ТОВ "ФК "Фактор Груп" договорів кредиту та іпотеки, ним не виконано, вказані договори недійсними в судовому порядку не визнавались. Позивач не є стороною оспорюваного договору поруки, укладеного між відповідачами, а тому
до даних правовідносин не підлягає застосуванню положення статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів". Підстави для визнання заміни кредитора у зобов`язанні недійсною відсутні, оскільки ТОВ
"ЮК "Право та гроші" правомірно стало новим кредитором ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду
із касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду
від 07 грудня 2022 року, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 15 лютого 2023 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано заявникові:
1) на підтвердження наведених обставин пропуску строку надати суду відповідні докази в оригіналах або завірені в установленому порядку
їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту, довідка із суду, поштового відділення зв`язку тощо, або навести інші підстави
з відповідними доказами; 2) сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, на підтвердження сплати судового збору надати суду документ,
що підтверджує його сплату, документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону
або обґрунтувати підстави звільнення від сплати судового збору на підставі Закону України "Про захист прав споживачів"; 3) уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно
до частини другої статті 389 ЦПК України, з урахуванням вимог статті 392 ЦПК України, та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги
і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки
її невиконання.
У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 червня 2022 року
та постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що: 1) суд першої інстанції встановив обставини,
що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів; 2) суд апеляційної інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2023 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права
та порушено норми процесуального права.
Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового
характеру: визнання зобов`язання за кредитним договором таким,
що виконується належним чином (сума зобов`язання за договором становить 1 363 993,51 грн), визнання вимоги щодо сплати заборгованості такою, що не підлягає виконанню (сума вимоги - 627 107,95 грн), визнання недійсним договору поруки, визнання недійсною заміни кредитора
у зобов`язанні та відновлення становища, що існувало до порушення права. Суд першої інстанції, узявши до уваги предмет позову та складність справи, вірно розглянув справу в порядку загального провадження. Натомість апеляційний суд помилково відніс справу до малозначних і розглянув її без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).
Судом першої інстанції як доказ порушення ним зобов`язань за кредитним договором узято до уваги вимогу від 29 листопада 2018 року № 29/11-011, яка, на його думку, є недопустимим доказом. Вона не містить будь-яких порушень зобов`язання, строк її виконання зазначений некоректно.
За змістом пункту 5.1.4 кредитного договору від 03 жовтня 2017 року
№ КД-Ф75 лише у разі несплати позичальником суми кредиту
та нарахованих процентів в строки, передбачені цим договором, кредитодавець має право, у тому числі, звернутися до третіх осіб з вимогою виконати обов`язки позичальника за цим договором. У даному випадку поручитель виконав зобов`язання за відсутності порушень з його боку щодо сплати суми кредиту та нарахованих процентів, відтак вимога від 18 жовтня 2019 року № 18/10, направлена поручителю ТОВ "ЮК "Право та гроші",
є незаконною, а заміна кредитора відбулась у порушення вимог кредитного договору.
Зазначає, що він не має простроченої заборгованості за кредитним договором, усі платежі сплачував своєчасно, що підтверджується відповідними доказами. Станом на день подання указаного позову існувала лише недоплачена частина кредиту, яку не можна вважати простроченою заборгованістю, оскільки вона відповідала графіку погашення заборгованості, строк дії кредитного договору спливає 03 жовтня 2027 року.
Районний суд необґрунтовано відхилив клопотання його представника
про витребування інформації про поточний розмір заборгованості, розмір повернутої суми кредиту, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені та які належить сплатити, дати сплати або періоди
у часі та умови сплати таких сум, що, на переконання заявника, призвело
до невстановлення відсутності заборгованості за кредитним договором.
При цьому позивач уважає помилковими висновки судів про те,
що самостійна реєстрація ним новоствореного об`єкту інвестування