ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/3881/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Случа О.В.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Листопад істейт" - Миска Т.Г.,
Приватного акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія "Надра Україна" - Гераська О.А., Єленіної С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра Україна"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 (у складі колегії суддів: Бойко С.М. (головуючий), Бонк Т.Б., Желік М.Б.)
рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2022 (суддя Синчук М.М.)
та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 (суддя Синчук М.М.)
у справі № 914/3881/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Листопад істейт"
до Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра Україна"
про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно в частині,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Листопад істейт" (далі - ТОВ "Листопад істейт") звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра Україна" (далі - ПрАТ "НАК "Надра Україна"), у якому просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 388801, видане 09.02.2013 реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції на будівлю, що знаходиться за адресою: м. Львів, площа Міцкевича, 8, в частині посвідчення права власності за ПрАТ "НАК "Надра Україна" на допоміжні приміщення та приміщення загального користування загальною площею 1865,9 кв. м, зокрема: підвальні приміщення: по підвалу у спільному користуванні 1235,6 кв. м; приміщення 1-го поверху: у спільному користуванні 184,3 кв. м; приміщення 2-го поверху: у спільному користуванні 69,6 кв. м; приміщення 3-го поверху: у спільному користуванні 78,0 кв. м; приміщення 4-го поверху: у спільному користуванні 80,10 кв. м; приміщення 5-го поверху: у спільному користуванні 80,1 кв. м; приміщення 6-го поверху: у спільному користуванні 80,20 кв. м; приміщення 7-го поверху: у спільному користуванні 48,1 кв. м; приміщення антресолі: у спільному користуванні 9,9 кв. м.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до свідоцтва про право власності від 09.02.2013, індексний номер: 388801, ПрАТ "НАК "Надра Україна" на праві приватної власності належить будинок № 8 на площі Міцкевича А. у м. Львові, загальною площею 8273,8 кв. м, у яку включено всі допоміжні приміщення та приміщення спільного користування, площа яких становить 1865,9 кв. м.
ТОВ "Листопад істейт" є власником квартир № № 3, 4, 12 у будинку № 8 по площі Міцкевича А. у м. Львові, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 31722603 від 26.12.2014, індексний номер 31719292 від 26.12.2014 та індексний номер 45069485 від 05.10.2015.
Позивач зазначає, що спірні приміщення є приміщеннями загального користування (допоміжними та технічними), тому з огляду на положення Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку та не можуть бути зареєстровані за відповідачем як окремі нежитлові приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв`язку із чим свідоцтво про право власності у відповідній частині має бути визнано недійсним.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.07.2022 позов задоволено.
29.07.2022 ТОВ "Листопад істейт" подало заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача понесені витрати на проведення будівельно-технічної експертизи в сумі 18 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 заяву ТОВ "Листопад істейт" задоволено. Стягнуто з ПрАТ "НАК "Надра Україна" на користь ТОВ "Листопад істейт" 18 000, 00 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2022 та додаткове рішення цього ж суду від 17.08.2022 залишено без змін.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2023 року ПрАТ "НАК "Надра Україна" подало касаційну скаргу, у якій (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.04.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 914/3881/21 за касаційною скаргою ПрАТ "НАК "Надра Україна" з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.05.2023.
ТОВ "Листопад істейт" у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 25.10.2000 № 1181 дозволено Українському державному геологічно-розвідувальному інституту перепланувати частину нежитлових приміщень у будинку № 8 на площа Міцкевича у м. Львові під квартири: № 3 та № 4.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.04.2001 № 137 "Про розгляд листа Львівського відділення Українського державного геологорозвідувального Інституту" затверджено зазначене розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 25.10.2000 № 1181 про технічну можливість переобладнання нежитлових приміщень у будинку № 8 на площа Міцкевича А. у м. Львові під дві житлові квартири з присвоєнням номерів (квартира № 3 та № 4), дозволено Львівському відділенню Українського державного геологорозвідувального Інституту здійснити в установленому порядку переобладнання приміщень (квартири № 3 та № 4) під житлові квартири.
Відповідно до зазначеного рішення виконавчий комітет Львівської міської ради надав розпорядження Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, міському комунальному підприємству "Айсберг" внести зміни в інвентаризаційні справи відповідно до цього рішення.
Разом із тим, за встановлених обставин, у розпорядженні Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 25.10.2000 № 1181 відсутня інформація про приміщення загального користування, які необхідні для доступу та належного обслуговування приватизованих квартир.
Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 12.07.2001 № 894 "Про затвердження акту технічної комісії Галицького району про готовність до експлуатації квартир №№ 3, 4 на пл. Міцкевича А., 8, утворені в результаті переобладнання нежитлових приміщень" затверджено акт технічної комісії Галицького району про готовність до експлуатації квартир №№ 3, 4 на площа Міцкевича А., 8, утворених в результаті переобладнання нежитлових приміщень, здійсненого Львівським відділенням державного геологорозвідувального Інституту на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.04.2001 № 137.
20.05.2003 Галицька районна адміністрація Львівської міської ради видала ДП НАК "Надра України "Західукргеологія" свідоцтво за № 00653 про право власності в цілому на будинок за адресою: м. Львів, площа Міцкевича А., 8, загальною площею 8620,0 кв. м.
У листі Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 13.07.2021 наведено інформацію про те, зокрема, що первинно будинок за адресою: м. Львів, площа Міцкевича А., 8, належав НАК "Надра України ДП "Західукргеологія" та перебував у статусі нежитлової будівлі; на момент оформлення права власності на будинок, право власності на квартири № 3, № 4 не оформлялося. Розпорядженням Галицької районної адміністрації від 29.03.2004 № 301 надано дозвіл на оформлення квартир № 3 та № 4 черговикам Львівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту; квартира № 2 була переобладнана під нежитлові офісні приміщення. Відповідно до листа НАК "Надра України ДП "Західукргеологія" від 29.01.2013 №03-111/13 в технічну документацію на будинок № 8 на площі Міцкевича А. у м. Львові були внесені зміни з виключенням площ квартир: № 2, № 3, № 4, № 9, № 10 та № 12. Станом на 29.12.2012 реєстрація права власності була проведена на квартири: № 2, № 3, № 4 та № 12. Згідно з техпаспортом на будинок за цією адресою, що виготовлений 01.02.2013 на підставі листа-замовлення ДП "Західукргеологія", було виключено з загальної площі будинку площі квартир і загальна площа будинку після внесення змін становить 8273,8 кв. м. При проектуванні, а в подальшому реконструкції нежитлових приміщень під квартири мали враховуватись місця загального користування чи інші допоміжні приміщення, які б мали відноситись до квартир в будинку і перебувати в загальному користуванні власників усіх житлових і нежитлових приміщень будинку. Цьому підприємству не відомі причини відсутності в розпорядженні Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 25.10.2000 № 1181 інформації про приміщення загального користування, що необхідні для доступу та належного обслуговування приватизованих квартир.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.02.2013 індексний номер 388801 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, нежитлова будівля за адресою: м. Львів, площа Міцкевича А., 8, загальною площею 8273,8 кв. м належить на праві власності ПАТ "НАК "Надра України".
ТОВ "Листопад Істейт" володіє на праві приватної власності квартирами № 3, 4, 12, що знаходяться за адресою м. Львів, площа Міцкевича А., 8, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Так, квартира № 3 - об`єкт житлової нерухомості, загальна площа: 38,5 кв. м, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: 7862, виданий 05.10.2015, видавник: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А.
Квартира № 4 - об`єкт житлової нерухомості, загальна площа: 73,8 кв. м, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: 2901, виданий 26.12.2014, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б.
Квартира № 12 - об`єкт житлової нерухомості, загальна площа: 34,7 кв. м, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: 2900, виданий 26.12.2014, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б.
Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ТОВ "Листопад Істейт", заявлена до ПрАТ "НАК "Надра Україна", про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 388801, видане 09.02.2013 реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції на будівлю, що знаходиться за адресою: м. Львів, площа Міцкевича А., будинок 8, у частині посвідчення права власності за відповідачем на допоміжні приміщення та приміщення загального користування загальною площею 1865,9 кв. м, обґрунтована тим, що спірні приміщення є приміщеннями загального користування (допоміжними та технічними), а отже, є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, а тому не можуть бути зареєстровані за відповідачем як окремі нежитлові приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив і мотивував таке рішення тим, зокрема, що чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. При цьому в основу судових рішень було покладено висновок експерта за № 16/11-21/2 від 03.12.2021, доданий позивачем до позову, за змістом якого будівля, що розташована за адресою: м. Львів, площа Міцкевича А., 8, в цілому є багатофункціональною, так як формується з приміщень різного функціонального призначення; за цим висновком площа приміщень спільного користування будинку, які у технічному паспорті позначені римськими цифрами, всього становить 1865,9 кв. м. З огляду на те, що позивач не може реалізувати своє право власності на спірне майно у зв`язку з існуванням документів, що посвідчують таке право за іншою особою - відповідачем, то права та інтереси позивача підлягають захисту у спосіб, що визначено останнім, а саме шляхом визнання недійсними свідоцтва про право власності в частині допоміжних приміщень в будівлі.
Водночас суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПрАТ "НАК "Надра Україна" на користь ТОВ "Листопад Істейт" витрат на проведення експертизи в сумі 18 000,00 грн.
У поданій касаційній скарзі ПрАТ "НАК "Надра Україна" посилається на те, що судами попередніх при вирішенні справи неправильно застосовано до спірних правовідносин положення Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), оскільки цими нормами урегульовано питання спільної власності співвласників багатоквартирного житлового будинку, такий Закон не підлягає застосуванню у цьому випадку з огляду на те, що будинок 8 на площі Міцкевича у м. Львові не є об`єктом житлової нерухомості, а є нежитловим будинком, який є адміністративною будівлею, що підтверджується технічною документацією, та належить на праві власності відповідачу. Судами попередніх інстанцій не встановлено, а позивачем не доведено правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності в оспорюваній частині. При цьому скаржник послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування наведених норм матеріального права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах. Судами попередніх інстанцій порушено положення статей 73, 76, 78 ГПК, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу від 26.12.2012 № 1950/5), що стосується висновків про належність, допустимість та дійсність такого доказу, поданого позивачем, як висновок експерта № 16/11-21/2 від 03.12.2021 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи за заявою ТОВ "Листопад Істейт". Судами попередніх інстанцій залишилося поза увагою положення статті 4 ГПК і не враховано, що на момент подання позову та винесення судових рішень взагалі відсутній предмет спору, оскільки права позивача жодним чином не порушено, а сама позовна заява ґрунтується виключно на безпідставних припущеннях. Судами попередніх інстанцій порушено положення статті 41 Конституції України, статей 316, 317, 319, 328 ЦК, оскільки оскаржуваними судовими рішеннями порушено право власності відповідача на спірне майно, набуте ним у встановленому законом порядку. Крім того, у касаційній скарзі ПрАТ "НАК "Надра Україна" зазначило, що при винесенні додаткового рішення судами попередніх інстанцій порушено положення статті 129 ГПК, оскільки замовлення експертизи та отримання експертного висновку за ініціативою позивача до звернення до суду не дають підстав для подальшого відшкодування витрат на його підготовку. При цьому судами попередніх інстанцій не було враховано висновків, викладених у постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 824/647/19-а, від 13.07.2021 у справі № 640/19089/20, стосовно того, що витрати на експерти, залученого стороною до подання позову та відкриття провадження в справі, не можуть бути судовими витратами та такими, що пов`язані з розглядом справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
У статті 4 ГПК передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК).
За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої зазначеної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК, може застосовуватися лише в разі недоступності для позивача можливості захисту його права (такий висновок наведено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (такий висновок наведено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Так само підставою для відмови у позові є відсутність у позивача того права чи законного інтересу, про який він стверджує.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц).
Таким чином, з огляду на положення процесуального закону (зокрема статті 236, 237, 267, 270, 282, 301, 315 ГПК) суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.