ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 816/1841/16
касаційне провадження № К/9901/36357/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засідання касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 (суддя Бойко С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (головуючий суддя - Тацій Л.В., судді - Григоров А.М., Подобайло З.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2016 №0010181204.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним правомірно зменшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2015 рік на суму сплаченого упродовж 2015 року податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до пункту 137.5 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 05.12.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, адміністративний позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 23.05.2016 №0010181204.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивач мав право на зменшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2015 рік на суму сплаченого упродовж 2015 року податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до положень пункту 137.5 статті 137 ПК України.
Інспекція, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), пункту 137.5 статті 137 ПК України, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що судами не враховано, що відповідно до формули, зазначеній у рядку 16.2 додатка (зменшення нарахованої суми податку) позивач не мав права зазначати суму нарахованого за 2015 рік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки у декларації платником не визначено суму податку на прибуток, що підлягала сплаті до бюджету за 2015 рік. Відповідно до поданої декларації сума податку на нерухоме майно є більшою ніж сума податку на прибуток, що підлягала сплаті до бюджету.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.02.2017 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою відповідача.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав до суду, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.10.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 30.05.2023 - визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у попередньому судовому засіданні і призначив справу до розгляду на 31.05.2023.
Відповідачем заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №296, наказів Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755, від 30.09.2020 №529.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (ЄДРПОУ 39680655) на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44057192).
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що платник 24.02.2016 подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, яка зареєстрована за №9276018184.
03.03.2016 позивач подав уточнену податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, що зареєстрована за №9276485373.
Інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з податку на прибуток за 2015 рік, за результатами якої складено акт від 04.05.2016 №1389/16-01-12-04/31834605 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем положень пункту 137.5 статті 137 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств", в наслідок чого позивачем завищено суму податку на прибуток, належну до зменшення за результатами фінансово-господарської діяльності за 2015 рік, у розмірі 711275,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0010181204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 711275,00 грн.
Податок на прибуток у 2015 році позивачем сплачувався шляхом проведення кожного місяця авансових внесків до бюджету, загальна сума таких внесків за 2015 рік становила 7499702,00 грн.
За результатами річного декларування, при проведенні остаточних розрахунків з бюджетом щодо сплати податку на прибуток, платник податку зменшує суму податкового зобов`язання на суму сплачених упродовж року авансових внесків.
Згідно з даними поданої звітності податкове зобов`язання зі сплати позивачем податку на прибуток за 2015 рік має позитивне значення та становить 4019761,00 грн.
За результатами 2015 року у позивача виник обов`язок зі сплати податку на прибуток, однак такий обов`язок платником виконано шляхом здійснення упродовж року авансових внесків з податку на прибуток, як те передбачено пунктом 57.1 статті 57 ПК України. Позивачем фактично сплачено до бюджету податок на прибуток за 2015 рік у розмірі 4019761,00 грн.