ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2023 року
м. Київ
справа №120/444/22-а
адміністративне провадження № К/990/10888/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року (головуючий суддя - Курко О.П., судді - Боровицький О.А., Шидловський В.Б.),
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницької обласної прокуратури, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати йому допомоги на оздоровлення за 2020 рік та зобов`язати Вінницьку обласну прокуратуру нарахувати і виплатити йому зазначену допомогу у розмірі його середньомісячної заробітної плати в сумі 32544,34 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що у 2020 році, під час роботи у Вінницькій обласній прокуратурі, йому неодноразово надавалися відпустки, проте до жодної з них йому не виплачена допомога на оздоровлення за 2020 рік, через що він звернувся до відповідача із заявою про виплату йому такої допомоги. Листом від 22 листопада 2021 року №07-1914-21 Вінницька обласна прокуратура відмовила йому у її виплаті з тих підстав, що наказом керівника від 16 березня 2021 року №382-к йому надано щорічну основну відпустку з період роботи з 11 листопада 2019 року по 10 листопада 2020 року та виплачена допомога для оздоровлення. В цьому ж листі зазначено про відсутність підстав для її повторної виплати у нинішньому календарному році. Посилаючись на те, що така допомога виплачується під час надання відпустки або її частини незалежно від того, за який період вона надається, ОСОБА_1 просив суд задовольнити позов.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. У 2020 - 2021 роках ОСОБА_1 працював на прокурорських посадах у Вінницькій обласній прокуратурі ( прокуратурі Вінницької області ).
4. У 2020 році за наказами Вінницької обласної прокуратури (прокуратури Вінницької області) позивач перебував у відпустках у такі періоди: з 04 по 07 серпня 2020 року тривалістю 4 календарних днів (частина щорічної відпустки за період роботи з 11 листопада 2017 року по 10 листопада 2018 року); з 14 по 30 вересня 2020 року тривалістю 17 календарних днів (частина невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 11 листопада 2017 року по 10 листопада 2018 року); з 05 по 09 жовтня 2020 року тривалістю 5 календарних днів (частина невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 11 листопада 2017 року по 10 листопада 2018 року); з 12 по 30 жовтня 2020 року тривалістю 18 календарних днів (частина невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 11 листопада 2017 року по 10 листопада 2018 року).
5. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому частини невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 11 листопада 2019 року по 10 листопада 2020 року тривалістю 30 календарних днів, з 01 по 30 квітня 2021 року. В цій же заяві позивач просив виплатити йому матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021 рік.
6. Наказом Вінницької обласної прокуратури від 16 березня 2021 року №382к ОСОБА_1 надано відпустку та зобов`язано виплатити допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати.
7. Надалі, у листопаді 2021 року позивач звернувся до Вінницької обласної прокуратури з заявою щодо виплати йому у 2021 році неотриманої ним допомоги для оздоровлення за 2020 рік.
8. Листом від 22 листопада 2021 року №07-1914-21 ОСОБА_2 відмовлено у виплаті такої допомоги, з тих підстав, що у 2021 році під час оформлення відпустки йому вже її виплачено, а виплата допомоги на оздоровлення за минулий 2020 рік у нинішньому календарному році не передбачена.
9. Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом порушеного права.
10. Предметом спору у цій справі є правомірність відмови суб`єкта владних повноважень виплатити допомогу на оздоровлення, передбачену частиною першою статті 82 Закону України "Про прокуратуру" за минулий період.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
11. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Вінницької обласної прокуратури щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення за 2020 рік. Зобов`язано Вінницьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу допомогу для оздоровлення за 2020 рік в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.
12. Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виплата такої допомоги є обов`язковою, а неподання позивачем відповідної заяви про її виплату у 2020 році не є підставою для відмови у її отриманні, так як жодним нормативно-правовим актом не передбачена обов`язковість її подання. Тому, під час надання позивачу однієї із частин щорічної відпустки у період з серпня по вересень 2020 року, відповідач був зобов`язаний одночасно виплатити ОСОБА_1 і спірну допомогу для оздоровлення.
13. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові.
14. Перевіряючи рішення суду першої інстанції і скасовуючи його, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріальна допомога для оздоровлення може виплачуватися працівникові один раз на рік, при наданні будь-якої частини щорічної основної відпустки за заявою працівника. Так як у 2020 році ОСОБА_1 не звертався із заявою про отримання матеріальної допомоги за 2020 рік, Вінницькою обласною прокуратурою не вирішувалося вказане питання. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що не ставить під сумнів право позивача на отримання матеріальної допомоги для оздоровлення, проте указав, що таке його право могло бути реалізоване у 2020 році, оскільки безпосередньо пов`язане із наданням йому щорічної основної оплачуваної відпустки саме у поточному 2020 бюджетному році, тому звернення ОСОБА_1 із такою заявою лише у листопаді 2021 року, не дає підстав для повторної виплати йому такої допомоги у 2021 році.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін
15. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить переглянути оскаржене судове рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
16. Заявник зазначив, що вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи частини першої статті 82 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон України "Про прокуратуру") та постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - постанова КМУ №505), якими, зокрема, урегульоване питання оплати праці прокурорів, у тому числі і виплата спірної допомоги, що також не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування указаних норм, сформованого у справах №№500/1022/19 та 810/3246/16.
17. Так, у постанові Верховного Суду, ухваленій у справі №500/1022/19 указано, що матеріальна допомога для оздоровлення при наданні щорічної відпустки видається до відпустки або її частини незалежно від того, за який вона період. За своєю суттю матеріальна допомога прив`язана до фонду оплати праці, а не до конкретного періоду відпустки. Тому ключовою підставою для виплати допомоги для оздоровлення є дата надання працівнику права на щорічну, або частину щорічної відпустки, а не час її проведення працівником.
18. У касаційній скарзі ОСОБА_1 указує, що підставою для відмови йому у виплаті спірної допомоги відповідач визначив факт неподання ним у 2020 році заяви про її виплату, що він вважає неправомірним, так як закон не містить застережень щодо обов`язку прокурора подати таку заяву і пов`язує такі виплати лише з настанням єдиного юридичного факту - надання щорічної оплачуваної відпустки.
19. Водночас, у 2020 році позивач вчинив усі необхідні активні дії, визначені законом, достатні, на його думку, для проведення нарахування і виплати йому допомоги на оздоровлення, а саме: подав відповідну заяву на відпустку і така відпустка йому була надана. Невиплата ж спірної допомоги у 2020 - 2021 роках зумовлена виключно бездіяльністю органу прокуратури. Тому протиправна бездіяльність роботодавця перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням права позивача на отримання таких виплат.
20. Також ОСОБА_1 зазначив, що під час розгляду справи, представник відповідача підтвердив, що у кошторисі на 2020 рік були передбачені кошти на виплату допомоги на оздоровлення усім прокурорам, в тому числі і для нього. Тому, установлена судом протиправна поведінка роботодавця щодо невиплати такої допомоги у 2020 році, не свідчить про неможливість її стягнення у наступних роках.
21. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, перевірка аргументів заявника щодо застосування положень частини першої статті 82 Закону України "Про прокуратуру", без урахування висновку Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Суду, ухвалених у справах №№500/1022/19 та 810/3246/16.
22. У відзиві на касаційну скаргу Вінницька обласна прокуратура просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції повно та всебічно встановив обставини, що мають значення для розгляду справи, та правильно застосував норми матеріального і процесуального права до спірних правовідносин. Відповідач зазначив, що існує певна процедура щодо здійснення таких виплат. Проте заяву про виплату допомоги на оздоровлення позивач у 2020 році не подавав, а матеріальна допомога за своєю суттю прив`язана до фонду оплати праці, а не до конкретного періоду відпустки. Отже, у зв`язку з відсутністю заяви про надання допомоги на оздоровлення у 2020 році, а поданням такої заяви у 2021 році, у той час, як виплата матеріальної допомоги за 2020 рік прив`язана до фонду заробітної плати за 2020 рік, а не за 2021 рік, право на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення не було позивачем реалізоване своєчасно та у встановленому порядку. Тому відмова відповідача здійснити таку виплату поза межами бюджетного року є законною і обґрунтованою.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
23. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України на час виникнення спірних правовідносин установлені Законом України "Про прокуратуру", який містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України та визначає порядок соціального та матеріально-побутового забезпечення прокурора та інших працівників органів прокуратури.
25. Так, частиною першою статті 81 Закону України "Про прокуратуру" установлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.