ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 320/8097/21
адміністративне провадження № К/990/33226/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року (суддя: Шевченко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2022 року (судді: Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдріллбуд" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним рішення,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецдріллбуд" (далі - ТОВ "Спецдріллбуд", позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2021 № 00113380702 та № 00113400702.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2022 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми п.44.1 п.44.3 ст.44, п.198.1, п.198.3. п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст.ст. 1,3,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 по справі №640/18540/18, від 21.06.2022 по справі №820/4033/16, від 16.06.2020 по справі №400/989/19, від 19.07.2021 по справі №1.380.2019.002018 та від 28.02.2018 по справі №826/7986/13-а.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що основним видом економічної діяльності ТОВ "Спецдріллбуд" згідно КВЕД є: 42.21 Будівництво розподільчих інженерних об`єктів; додатковими видами діяльності є: 43.11 Розбирання та знесення будівель; 43.22 Монтаж систем водопостачання, опалення та кондиціювання повітря; 77.32 Оренда та лізинг будівельної техніки та обладнання для будівництва цивільних об`єктів; 49.41 Вантажні перевезення автомобільним транспортом.
ГУ ДПС у Київській області проведено перевірку ТОВ "Спецдріллбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Преміум Енд КО." за період з 01.03.2019 року по 31.03.2019 року, ТОВ "Будівельна фірма Спецбудінвест", ТОВ "Міхбуд", ТОВ "Еталон Буд" за період з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року, ТОВ "Будсервіс Діагностика" за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року, ТОВ "БГ "Лайт-Хауз" за період з 01.01.2019 року по 30.09.2019 року, ТОВ "Інмарт-Технос", ТОВ "Агрострой Плюс" за період з 01.11.2019 року по 30.11.2019 року, ТОВ "Аверс Форвард" за період з 01.11.2019 року по 31.12.2019 року, ТОВ "Голдфол" за період з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року, ТОВ "Бульдозербудгруп" за період з 01.02.2020 року по 29.02.2020 року, ТОВ "Інженерно-Будівельна компанія "Енергоефективність" за період з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року, ТОВ "Топ-Стандарт", ТОВ "Інтера Софт" за період з 01.06.2020 року по 30.06.2020 року, ТОВ "Лонакс Крафт" за період з 01.08.2020 року по 30.09.2020 року, ТОВ "Вайдекс Інкам", ТОВ "Роланд Опт", ПП "Монтажна компанія Мегатех" за період з 01.10.2020 року по 31.10.2020 року, ПП "Захід Госпторг" за період з 01.11.2020 року по 31.12.2020 року", за результатами якої складено Акт від 12.05.2021 № 6793/10-36-07-17-07/378701.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
- пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту "а" пункту 198.1 та абзаців першого і другого пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ у періоді, що перевірявся, на загальну суму 433 599 грн;
- пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту "а" пункту 198.1 та абзаців першого і другого пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ у періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 079 672 грн.
07 червня 2021 року на підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00113380702 на загальну суму 5 587 639, 00 грн та №00113400702 на загальну суму 433 599, 00 грн.
Вважаючи вказані вище податкові повідомлення - рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Своєю чергою, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
Таким чином, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з постачання товарів та послуг ТОВ "Будівельна фірма Спецбудінвест", ТОВ "Міхбуд", ТОВ "Еталон Буд", ТОВ "Будсервіс Діагностика", ТОВ "БГ "Лайт-Хауз", ТОВ "Інмарт-Технос", ТОВ "Агрострой Плюс", ТОВ "Аверс Форвард", ТОВ "Голдфол", ТОВ "Бульдозербудгруп", ТОВ "Інженерно-Будівельна компанія "Енергоефективність", ТОВ "Топ-Стандарт", ТОВ "Інтера Софт", ТОВ "Лонакс Крафт", ТОВ "Вайдекс Інкам", ТОВ "Роланд Опт", ПП "Монтажна компанія Мегатех", ПП "Захід Госпторг".
Відповідно до Акту перевірки від 12.05.2021 року № 6793/10-36-07-17-07/37870104, висновки про порушення ТОВ "Спецдріллбуд" приписів податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток та податку на додану вартість обґрунтовано наступними обставинами:
- відсутністю документів щодо обліку руху придбаних активів всередині підприємства, а також інших облікових документів вузькогалузевого характеру, що відповідно до нормативних активів застосовуються в окремій сфері діяльності (лімітно-забірні картки форми № М-8 та М-9, М-28 та М-28а), які застосовуються для оформлення відпуску матеріалів для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби та є виправдувальним документом для списання матеріальних цінностей зі складу; журналів обліку вантажів, що надійшли (форма № М-1), які застосовуються для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей в міру їх надходження на склад на основі товарно-транспортних документів, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів; актів про приймання матеріалів, які прибули без документів (форма М-7); накладних на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11), які використовуються для обліку руху матеріальних цінностей всередині підприємства та їх відпуску підрозділам, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям; карток складського обліку матеріалів (форма № М-12), які застосовуються для обліку руху матеріалів на складі за кожним сортом, видом та розміром, заповнюються на кожний номенклатурний номер матеріалу і ведеться матеріально-відповідальною особою (комірником, завідувачем складом), тощо;
- неможливістю встановити наявність, фактичне знаходження та, відповідно, використання ТМЦ у господарській діяльності позивача (відсутній факт формування відповідного активу як ресурсу, контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших платників податків або власного виробництва);
- відсутністю достатнього обсягу трудових ресурсів (звіти 1-ДФ до ДПІ за місцем реєстрації не подавалися) у вказаних контрагентів для здійснення відповідних фінансово- господарських операцій;
- непідтвердженням фактів придбання зазначеними контрагентами товарів, які в подальшому було реалізовано ТОВ "Спецдріллбуд";
- відсутністю виробничого обладнання, складських та офісних приміщень, а також, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів, у тому числі орендованих у вказаних контрагентів;
- неможливістю встановлення із наданих позивачем товарно-транспортних накладних особи, яка безпосередньо приймала товарно-матеріальні цінності;
- наявністю кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, учасниками яких є ТОВ "Аверс Форвард", ТОВ "Міхбуд", ТОВ "Будсервіс Діагностика";
Здійснивши аналіз умов договорів за спірними господарськими операціями з ТОВ "Будівельна фірма Спецбудінвест", ТОВ "Міхбуд", ТОВ "Еталон Буд", ТОВ "Будсервіс Діагностика", ТОВ "БГ "Лайт-Хауз", ТОВ "Інмарт-Технос", ТОВ "Агрострой Плюс", ТОВ "Аверс Форвард", ТОВ "Голдфол", ТОВ "Бульдозербудгруп", ТОВ "Інженерно-Будівельна компанія "Енергоефективність", ТОВ "Топ-Стандарт", ТОВ "Інтера Софт", ТОВ "Лонакс Крафт", ТОВ "Вайдекс Інкам", ТОВ "Роланд Опт", ПП "Монтажна компанія Мегатех", ПП "Захід Госпторг" та наведених вище доводів податкового органу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявні у матеріалах справи документи податкового та бухгалтерського обліку, надані позивачем за спірними господарськими операціями, що такі документи свідчать про реальність господарських відносин з контрагентами-постачальниками. Оцінюючи питання достатності та достовірності таких документів, суди зазначили, що наведені податковим органом претензії до таких носіїв інформації є неприйнятними і такими, що не можуть самі по собі свідчити про нереальність зафіксованих ними господарських операцій.
Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними та такими, що зроблені без врахування позицій Верховного Суду з питань належності та допустимості доказів у податкових правовідносинах, а саме:
Так, за правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 19.07.2021 по справі № 1.380.2019.002018, надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім випадку, якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який Вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.