ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2023 року
м. Київ
справа №640/863/20
адміністративне провадження № К/9901/23030/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Єзерова А.А.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2021 (суддя Патратій О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 (колегія у складі суддів Оксененка О.М., Вівдиченко Т.Р., Лічевецького І.О.)
у справі № 640/863/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив зобов`язати відповідача виплачувати пенсію відповідно до розрахунку без обмеження її максимального розміру починаючи з дати призначення пенсії.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером військовослужбовцем, перебуває на обліку в Пенсійному фонді України з 27.09.2018 та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
3. У відповідності до розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі ОСОБА_1 (пенсійна справа № 2609039177), розмір пенсії позивача становить 18598,30 гривень.
4. При цьому, до пенсії позивача застосовано обмеження максимальним розміром, виходячи з десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
5. 15.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії у нарахованому розмірі.
6. Листом №287911/03 від 27.11.2019 відповідач відмовив у виплаті пенсії позивачу у встановленому розмірі, зазначивши, що виплата пенсії позивачу у розмірі 15 640 грн здійснюється у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, абзацу 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи".
7. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.
ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
8. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що з 20.12.2016 (дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 7-рп/2016) нечинною є ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка передбачала обмеження максимальним розміром пенсії.
Таким чином Закон № 2262-ХІІ не містить норми, яка обмежує максимальний розмір пенсії, тому відсутні підстави для обмеження виплати перерахованої пенсії максимальним розміром.
9. Відповідач відзиву на позовну заяву не подавав.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021, у задоволенні позову відмовлено.
11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обмеження виплати пенсії позивача максимальним розміром застосовані правомірно, відповідно до Закону №3668-VI.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У касаційній скарзі позивач, покликаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
13. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що відповідно до приписів статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
14. Тобто обмеження максимального розміру пенсії позивача можливе тільки шляхом внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" або Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
15. Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VІ зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"-не вносились, а внесені зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визнані неконституційними.
16. Отже, підстави для обмеження права позивача, передбаченої ст. 1-1 спеціального Закону №2262-ХІІ не існує, а застосування обмеження розміру пенсії на підставі закону іншого, ніж вказано у цій статті суперечить Закону № 2262-ХІІ.
17. Позивач зазначає також про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 1-1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII) у питанні поширення на військовослужбовців обмеження виплати призначеної пенсії максимальним розміром, встановленим Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VI).
18. Відповідач ухвалу про відкриття касаційного провадження від 14.07.2021 отримав 20.07.2021 (згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення), проте відзиву на касаційну скаргу не надав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
20. Предметом спору у цій справі є правомірність дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовця, призначеної на підставі Закону № 2262-XII.
21. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
22. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
23. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
24. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
25. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
26. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.