ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2023 року
м. Київ
справа № 344/19367/21
провадження № 51-1250км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2022 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021091010001058, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Короткий зміст історії справи
За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Вирішено цивільний позов потерпілого ОСОБА_8, стягнуто процесуальні витрати, а також вирішено долю речових доказів.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року вирок міського суду залишено без змін.
Захисник звернувся в суд касаційної інстанції зі скаргою, в якій не погоджується з судовими рішеннями у зв`язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність через не застосування закону, який підлягав застосуванню, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_7 визнано винним у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення за вказаних обставин.
02 жовтня 2021 року, приблизно о 20:30, перебуваючи поруч з пивбаром "Живе пиво", що знаходиться на вул. Набережна ім. В. Стефаника, 20 у м. Івано-Франківську, ОСОБА_7, будучи в стані алкогольного сп`яніння, в ході конфлікту з потерпілим ОСОБА_8, утримуючи в руці кухонний ніж, наніс один цілеспрямований удар указаним ножем у життєво важливу ділянку тіла ОСОБА_8 - у грудну клітку зліва.
В результаті умисних неправовірних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_8 заподіяно проникаючу колото-різану рану на задній поверхні грудної клітки зліва. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про зміну оскаржених судових рішень у зв`язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність судами через незастосування положення ст. 69 та ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість.
Захисник стверджує, що суди порушили загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначили засудженому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та даних про особу засудженого, зокрема його молодий вік, намір вступити до ЗСУ та обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, намір відшкодувати завдані збитки потерпілому, що в сукупності давало суду, на його думку, підстави призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України та звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні захисник підтримав подану касаційну скаргу та посилаючись на надані касаційному суду документи (витяг із наказу командира військової частини та довідку військової частини від 08 травня 2023 року), вказав, що ОСОБА_7 на даний час проходить військову службу за контрактом. Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Мотиви Суду
Що стосується доводів касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судами через незастосування положення ст. ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання засудженому, то колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК України означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Пунктом 1 частини 1 статті 66 КК України встановлено обставини, які пом`якшують покарання, зокрема щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, водночас визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивовано у вироку.