Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
місто Київ
справа № 426/5533/17
провадження № 61-12647св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "УКРСИББАНК",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуАкціонерного товариства "УКРСИББАНК" на постанову Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Кузнєцової О. Ю., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Вступ
Правова проблема, яка вирішувалася судом касаційної інстанції, полягала у тому, чи припинилася порука у кредитному зобов`язанні.
Верховний Суд переглянув рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення вимог позову про стягнення суми боргу з поручителів позичальника.
За висновком Верховного Суду, апеляційний суд помилково дійшов переконання, що порука у спірних відносинах припинилася, оскільки відбулося збільшення обсягу відповідальності (зобов`язань) поручителів, ніж це було передбачено кредитним договором з позичальником.
Апеляційний суд не врахував, що умовами кредитного договору, за виконання якого позичальником поручилися відповідачі, передбачено право банку нараховувати підвищені відсотки у певному (зазначеному у кредитному договорі) розмірі у тому випадку, якщо зокрема позичальник допустить прострочення у виплаті щомісячних платежів. Таке прострочення й допустив позичальник, тож банк набув право нараховувати підвищені відсотки щодо прострочених платежів, чим і скористався.
З умовами кредитного договору, зокрема, з правом кредитора автоматично нараховувати підвищені відсотки у збільшеному - чітко визначеному у кредитному договорі - розмірі від звичайної відсоткової ставки поручителі були ознайомлені, що підтверджується змістом укладених з ними договорів поруки.
Відтак Верховний Суд зробив висновок, що основне зобов`язання у спірних відносинах не змінювалося, обсяг зобов`язань (відповідальності) поручителів - порівняно з умовами кредитного договору у його первісній редакції - не збільшився, тому не встановив підстав для висновку, що порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю припинилася згідно з частиною першою статті 559 ЦК України.
Цей висновок Суду не стосується зобов`язань щодо окремих щомісячних платежів.
Визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з поручителів, Верховний Суд встановив, що на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинена в частині вимог щодо виконання зобов`язань позичальника зі сплати заборгованості за сумою кредиту та відсотками до 10 вересня 2016 року, тому за цей період Суд не встановив підстав для солідарного стягнення заборгованості з цих відповідачів.
Також суд першої інстанції, стягуючи заборгованість в солідарному порядку з позичальника та обох поручителів, не врахував, що спільний розгляд позову кредитора до боржника за основним зобов`язанням і позову до кількох поручителів не створює для них, тобто для поручителів між собою, солідарного обов`язку.
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" (далі - АТ "УКРСИББАНК") у березні 2017 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просило:
- стягнути на користь АТ "УКРСИББАНК" солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму боргу, відсотки, нараховані за договором про надання споживчого кредиту від 22 травня 2008 року № 11341934000, у розмірі 75 270, 27 дол. США;
- стягнути на користь АТ "УКРСИББАНК" солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суму боргу, відсотки, нараховані за договором про надання споживчого кредиту від 22 травня 2008 року № 11341934000, у розмірі 75 270, 27 дол. США.
Вимоги позову АТ "УКРСИББАНК" обґрунтовувало тим, що 22 травня 2008 року уклало з ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту № 11341934000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в розмірі 58 000, 00 дол. США, а позичальник зобов`язалася повернути кредит повністю не пізніше 21 травня 2038 року та сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 13, 00 % річних.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 22 травня 2008 року банк уклав з ОСОБА_2 договір поруки № 205289, а з ОСОБА_3 - договір поруки № 205290, за умовами яких поручителі зобов`язалися відповідати повністю за виконання позичальником усіх її зобов`язань, що виникли з кредитного договору.
АТ "УКРСИББАНК" зазначило, що позичальник не здійснює платежів для погашення кредиту, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 07 березня 2017 року становить 75 270, 27 дол. США, з яких 50 722, 09 дол. США заборгованість за сумою кредиту, 24 548, 18 дол. США - заборгованість за відсотками.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Відповідачка ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними і допустимими доказами. Просила застосувати наслідки пропуску позовної давності.
Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції
Рішенням від 07 квітня 2021 року Московський районний суд м. Харкова частково задовольнив позов АТ "УКРСИББАНК".
Суд стягнув солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь АТ "УКРСИББАНК" заборгованість за кредитним договором від 22 травня 2008 року № 11341934000 у розмірі 72 853, 47 дол. США, з яких 48 305, 29 дол. США заборгованість за сумою кредиту, 24 548, 18 дол. США заборгованість за відсотками.
Суд відмовив АТ "УКРСИББАНК" у задоволенні позову в частині вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 кредитної заборгованості в розмірі 2 416, 80 дол. США.
Здійснив розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що зобов`язання за кредитним договором належно не виконане, існує заборгованість, яка підлягає стягненню в солідарному порядку з позичальника та поручителів. Водночас суд врахував заяву ОСОБА_1 про застосування наслідків пропуску позовної давності та виснував, що поза межами позовної давності пред`явлено позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу за кредитом за період з грудня 2012 року до лютого 2014 року у розмірі 2 416, 80 дол. США. Відтак суд стягнув солідарно заборгованість за період з березня 2014 року до 07 березня 2017 року в розмірі 72 853, 47 дол. США.
Стислий виклад змісту рішення суду апеляційної інстанції
Постановою від 01 листопада 2022 року Полтавський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасував рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2021 року в частині задоволення вимог позову про стягнення заборгованості за кредитним договором із поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та щодо розподілу судових витрат, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову АТ "УКРСИББАНК" до цих відповідачів.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. Здійснив розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив позовну давність за черговими платежами, нарахованими до березня 2014 року, а також з висновками щодо періоду, за який підлягає стягненню заборгованість та її розміру. Водночас апеляційний суд врахував, що 30 червня 2011 року банк підвищив розмір відсоткової ставки за користування кредитом, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителів, які відповідну згоду не надавали, тому порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинена на підставі частини першої статті 559 ЦК України.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
АТ "УКРСИББАНК" 14 грудня 2022 року із використанням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року в частині відмови у задоволенні вимог позову до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у цій частині справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
АТ "УКРСИББАНК", наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначило, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14-ц
(провадження № 14-243цс19), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц (провадження № 61-37688сво18), у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 461/2992/15-ц (провадження № 61-20352св21), у постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року у справі № 6-172цс12, від 05 лютого 2014 року у справі № 6-160цс13, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-3176цс15, щодо припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України;
- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та неправильно встановив фактичні обставини справи, не звернув уваги на те, що збільшення обсягу відповідальності поручителів не відбулося, оскільки основне зобов`язання не змінювалося.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 23 січня 2023 року Верховний Суд поновив АТ "УКРСИББАНК" строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року та відкрив касаційне провадження у справі.
Ухвалою від 25 травня 2023 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 22 травня 2008 року Акціонерний комерційний інноваційний банк "УКРСИББАНК"
(далі - АКІБ "УКРСИББАНК"), правонаступником якого є АТ "УКРСИББАНК", та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11341934000, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в іноземній валюті у сумі 58 000, 00 дол. США, що дорівнює еквіваленту 281 300, 00 грн, а позичальник зобов`язався прийняти, належно використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит), сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.
Відповідно до підпункту 1.2.2 пункту 1.2 цього договору позичальник зобов`язаний повернути кредит повністю в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно з додатком № 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 21 травня 2038 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.
Згідно з підпунктом 1.3.1 пункту 1.3 кредитного договору за користування кредитними коштами протягом перших тридцяти календарних днів, рахуючи з дати видання кредиту, встановлена процентна ставка у розмірі 13, 00 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов цього договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором у попередньому місяці. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, зазначеної в пункті 1.3.1. Нарахування такої процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу, встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.
Відповідно до підпункту 1.3.4 пункту 1.3 кредитного договору строк сплати процентів з 01 до 22 числа кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.
22 травня 2008 року ОСОБА_1 отримала у кредит грошові кошти в розмірі 58 000, 00 дол. США.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника за кредитним договором, 22 травня 2008 року АКІБ "УКРСИББАНК" та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 205289, а також цього дня банк та ОСОБА_3 уклали договір поруки № 205290, за умовами яких поручителі зобов`язалися перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх її зобов`язань перед кредитором, що виникли із договору від 22 травня 2008 року № 11341934000, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Відповідно до пунктів 1.2-1.5 цих договорів поручителю добре відомі всі умови основного договору; відповідальність поручителя за всіма зобов`язаннями боржника, така ж як і у боржника; відповідальність боржника і поручителя є солідарною; причини невиконання зобов`язання боржником не впливають на виконання поручителем зобов`язань за договором.
Згідно з пунктом 2.1 договорів поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під "згодою поручителя" сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.
Пунктом 3.1 договорів поруки передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором від 22 травня 2008 року № 11341934000 станом на 07 березня 2017 року ОСОБА_1 має заборгованість за сумою кредиту в розмірі 50 722, 09 дол. США та за відсотками в розмірі 24 548, 18 дол. США.
Також суди встановили, що останній платіж за кредитом ОСОБА_1 здійснила 12 листопада 2012 року в розмірі 23, 67 дол. США, а останній платіж за відсотками - 14 травня 2014 року в розмірі 50, 00 дол. США.
Право, застосоване судом
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
За положеннями частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання може бути порука.
Згідно з частинами першою, другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахував заяву ОСОБА_1 про застосування наслідків пропуску позовної давності та зробив висновок про таке. Позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу за кредитом за період з грудня 2012 року до лютого 2014 року пред`явлені позивачем поза межами трирічного строку звернення до суду з позовом, оскільки останній платіж на погашення основної суми кредиту здійснено 12 листопада 2012 року, а з позовом банк звернувся 10 березня 2017 року.Відтак суд виснував, що кредитна заборгованість з грудня 2012 року до лютого 2014 року в сумі 2 416, 80 дол. США не підлягає стягненню у звʼязку із пропуском позовної давності.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції вважав, що на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором за період з березня 2014 року до 07 березня 2017 року в сумі 72 853, 47 дол. США, з яких 48 305, 29 дол. США заборгованість за сумою кредиту, 24 548, 18 дол. США - заборгованість за відсотками.
Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції.
В касаційній скарзі не наведені доводи щодо незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині визначення періоду, за який підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором з урахуванням пропуску позовної давності щодо певних платежів, а також в частині визначення загальної суми заборгованості, яка підлягає стягненню з позичальника.
З огляду на приписи частини першої статті 400 ЦПК України Верховний Суд не перевіряє правильність зазначених висновків судів попередніх інстанцій. Підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги не встановлено.
Щодо припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції про припинення поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі частини першої статті 559 ЦК України, оскільки, на переконання заявника,не відбулося зміни основного зобов`язання та збільшення обсягу відповідальності поручителів без їхньої згоди.
За змістом частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
АТ "УКРСИББАНК" посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року у справі № 6-172цс12, від 05 лютого 2014 року у справі № 6-160цс13, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-3176цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14-ц (провадження № 14-243цс19), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц (провадження № 61-37688сво18), у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 461/2992/15-ц (провадження № 61-20352св21).
У постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року
у справі № 6-172цс12 та від 17 лютого 2016 року у справі № 6-3176цс15 зроблено висновки, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Отже, у зобов`язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.
У постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-160цс13 Верховний Суд України виснував, що закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання без згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору. На зміну умов основного договору, внаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України. Відтак згідно із частиною першою статті 559 ЦК України підставою для припинення поруки є сукупність двох умов, а саме, внесення без згоди поручителя змін до основного зобов`язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14-ц (провадження № 14-243цс19) зроблено висновки про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Для припинення поруки достатнім є встановлення таких змін в основному зобов`язанні. Подальше фактичне виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення обсягу відповідальності). Збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов`язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення строку повернення кредиту.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц
(провадження № 61-37688сво18) зазначено про те, що закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору. Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема, й письмового повідомлення, додаткової угоди тощо. У разі, якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання. Якщо умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку, визначеному кредитним договором, в забезпечення якого надана порука, тоді підстав для її припинення, передбаченої частиною першою статті 559 ЦК України, немає.