Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 359/1679/20
провадження № 61-6147св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області,
за зустрічним позовом:
позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - малолітній ОСОБА_4, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану через адвоката Спаська Андрія Юрійовича, на постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2022 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст первісного позову
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, про вселення в будинок та зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні ним.
Позов обґрунтований тим, що 03 серпня 2017 року між нею та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб. У провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа № 359/1128/20 про розірвання шлюбу.
Від цього шлюбу вони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час шлюбу вона та ОСОБА_2 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1, де після народження було зареєстровано сина.
Протягом 2019 року ОСОБА_2 почав поводити себе агресивно щодо неї та сина, влаштовував безпідставні конфлікти, застосовував фізичну силу та психологічний тиск.
У такий спосіб ОСОБА_2 протиправно позбавивїї та малолітнього сина права користування житловим будинком. У зв`язку з чим, на сьогодні, вона орендує кімнату за адресою: АДРЕСА_2 .
Просила вселити її та малолітнього сина ОСОБА_4 до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити їм перешкоди у користуванні житловим будинком.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позов до малолітнього ОСОБА_4, в особі його законного представника ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, про скасування реєстрації місця проживання малолітньої дитини.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що 03 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений шлюб, від якого народився син ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 не є власником, орендарем чи наймачем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Малолітня дитина проживає разом з ОСОБА_1, тому, відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України, місце проживання малолітньої дитини має бути визначено за адресою матері.
Просили скасувати реєстрацію малолітнього ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.ВселеноОСОБА_1 та ОСОБА_4 в будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у користуванні цим будинком. У зустрічному позові відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольнивши первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 створюють ОСОБА_1 та її малолітньому сину ОСОБА_4 перешкоди у користуванні будинком за адресою: АДРЕСА_1, у звʼязку з чим порушують їх право на користування цим будинком. Належним способом відновлення їх порушеного права є вселення в будинок та зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не чинити їм перешкоди у користуванні ним.
Відмовивши в зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не передбачений такий спосіб захисту цивільного права як припинення судом реєстрації місця проживання особи, оскільки для цього необхідно звернутись з відповідною заявою до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2021 року в частині вселення ОСОБА_1 в будинок за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні цим будинком скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові.
В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2021 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком суду першої інстанції в частині вселення ОСОБА_4 в будинок за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у користуванні цим будинком, виходив з того, що ОСОБА_2 є батьком малолітнього ОСОБА_4 та співвласником спірного будинку, тому малолітній ОСОБА_4 був вселений та зареєстрований у цьому будинку у встановленому законом порядку, відповідачі за первісним позовом чинять перешкоди дитині у проживанні у спірному будинку, чим порушують його права, визначені у статті 156 ЖК України (тут і далі назва Кодексу в редакції Закону № 2215-IX від 21 квітня 2022 року),статті 405 ЦК України, статті 11 Закону України "Про охорону дитинства".
У частині відмови у зустрічному позові, суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції, що малолітній ОСОБА_4 вселився у спірний будинок у встановленому законом порядку, тому має право користуватися житловою площею та має всі підстави для вселення в цей будинок.
Скасувавши рішення суду першої інстанції в частині первісного позову про вселення в будинок та зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні будинком, та відмовивши в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не набула право постійного користування спірним будинком, тому відсутні підстави для її вселення в цей будинок та усунення їй відповідачами за первісним позовом перешкод у користуванні цим будинком.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Спаського А. Ю. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2022 року, просила її скасувати в частині відмови у позові ОСОБА_1 про вселення в будинок та зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні будинком, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 64, 65, 156 ЖК України у подібних правовідносинах, у зв`язку з чим неможливо врегулювати питання, якщо власник житла вселяє дружину з дитиною, інші співвласники на момент вселення в усній формі надають згоду. Також необхідне вирішення питань: чи можна вважати згодою інших співвласників тривале проживання дружини співвласника, якщо з боку інших співвласників відсутні будь-які заперечення з цього приводу (мовчазна згода), чи передбачає стаття 65 ЖК України неможливість визнання за особою право користування житловим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому приміщенні.
Справа має для ОСОБА_1 виняткове значення, оскільки у випадку виконання рішення суду в частині вселення її дитини до батька, остання втрачає будь-який зв`язок із сином, адже фактично місце проживання дитини буде визначено без наявності рішення суду з цього питання. Дитині ОСОБА_4 встановлено діагноз "наслідки перенесеної гіпоксично-ішемічної енцефалопатїі, мозочкова атаксія, легкий нижній млявий парапарез, затримка мовного розвитку та надано статус інваліда, у зв`язку з чим він потребує стороннього догляду, який йому надає ОСОБА_1, тому вселення дитини до житла батька зробить неможливим участь ОСОБА_1 у житті дитини, що фактично призведе до відібрання дитини від матері.
Суд апеляційної інстанції не захистив інтереси дитини, оскільки фактично було ухвалено рішення щодо визначення місця проживання дитини.
Твердження ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що вони як співвласники будинку не надавали своєї згоди на вселення ОСОБА_1 до спірного будинку, тому її проживання чинило їм перешкоду у реалізації прав, передбачених статтею 317 ЦК України, є необґрунтованим, оскільки спростовується тим, що ОСОБА_1 вселена до спірного будинку як член сім`ї ОСОБА_2 за його згодою, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку, осіб від 08 липня 2019 року, виданою Кучаківською сільською радою Бориспільського району Київської області.
У законодавстві, яке регулює житлові відносини, немає вимоги щодо надання обов`язкової письмової згоди співвласників житлового будинку на вселення членів сім`ї одного із співвласників.
Твердження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачів за первісним позовом), що вони не надавали згоди на її вселення до спірного будинку також спростовується тим, що ОСОБА_1 проживала у спірному будинку більше п`яти років і жодних заперечень від них не було.
У лютому 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погіршилися сімейні відносини, у зв`язку із чим ОСОБА_2 ініціював розірвання шлюбу та під час конфлікту виселення ОСОБА_1 із дитиною з будинку.
Отже, ці фактичні обставини спростовують твердження ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що вони не надавали своєї згоди на її вселення до спірного будинку.
Суд апеляційної інстанції вказаного не врахував.
Припинення сімейних відносин із власником будинку не позбавляє колишнього члена сім`ї права користування жилим приміщенням.
Отже, суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив частину першу статті 156 ЖК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, провадження № 14-64цс20, дійшла висновку, що при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, суди мають брати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником житла не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 була вселена до спірного житлового будинку за згодою ОСОБА_2 та, відповідно, вона набула право користування житловим будинком як член сім`ї власника будинку.
Суд апеляційної інстанції не дослідив усі докази у справі, не надав їм правову оцінку, що порушує право ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд, захист її прав та інтересів.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Співвласниками житлового будинку на час вселення ОСОБА_1 були: ОСОБА_3 , яка має 1/2 частки у власності, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 по 1/4 часток.
На час вселення ОСОБА_1 в житловий будинок співвласники будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_3 своєї згоди на її вселення не давали, угода про певний порядок його користування не укладалася. Проживання ОСОБА_1 у спірному будинку чинило перешкоди ОСОБА_5 таОСОБА_3 у реалізації їх прав, передбачених статтею 317 ЦК України.
ОСОБА_1 не є співвласником спірного будинку, у ньому не зареєстрована, має у власності житлові будинки, в одному із яких зареєстрована, тому не має підстав для її вселення до спірного будинку.
Після розірвання шлюбу припинилася обставина, яка була підставою набуття позивачем права користування житловим приміщенням.
Отже, у справі, що переглядається, інтереси ОСОБА_5 та ОСОБА_3, як співвласників житла та користувачів цього житлом, перевищують інтереси колишнього члена сім`ї, у якої припинилися правові підстави користування чужим майном, та яка, забезпечена іншим житловим приміщенням.
Наведені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди ОСОБА_1 з висновками суду апеляційної інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 681,60 грн до ухвалення судового рішення у цій справі.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд переглядає оскаржуване судове рішення лише в частині відмови у позові ОСОБА_1 про вселення її в будинок та зобов`язання не чинити перешкоди їй у користуванні ним.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Суд першої інстанції встановив, що 03 серпня 2017 року ОСОБА_10 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстрований Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що складений відповідний актовий запис № 413.
Від шлюбу у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку, осіб від 08 липня 2019 року, виданою Кучаківською сільською радою Бориспільського району Київської області, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 - чоловік, ОСОБА_4 - син, а також ОСОБА_1 - дружина, проживає без реєстрації.
ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_11 є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07 грудня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А. В., зареєстрованого в реєстрі за № 7482.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.
Згідно зі спадковою справою № 29/2020, заведеною приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л. Г., ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є спадкоємцями ОСОБА_5, які у встановленому порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5
ОСОБА_1 була вселена до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за згодою ОСОБА_2 .
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний.
Відповідно до висновку ДОП Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції Коновалюк В. В. від 17 лютого 2020 року, розглянувши матеріали від 04 лютого 2020 року ЄО № 2556 від 02 лютого 2020 року, ЄО № 2765, № 2771 за заявами ОСОБА_1, встановлено, що вона зверталась щодо конфліктної ситуації із чоловіком ОСОБА_2 та його батьками, які нібито не впускають її разом з сином до спірного будинку.