Постанова
Іменем України
30 травня 2023 року
м. Київ
справа № 757/15672/21
провадження № 61-12944св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2022 року у складі судді Волкової С. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів та стягнення пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між нею та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено депозитний договір від 14 січня 2011 року № SAMDN01000713686996.
Навесні 2014 року у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень АТ КБ "ПриватБанк" на території АР Крим її рахунки було заблоковано відповідачем.
Вказувала, що неодноразово зверталась до відповідача із проханням повернути належні їй кошти на нарахована відсотки, але її вимоги виконані не були.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року та постановою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів, стягнення коштів та штрафних санкцій задоволено, стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь вклад у розмірі 10 000 євро та 4 089,31 євро процентів.
На її прохання банк відмовився виконати вказані судові рішення.
Враховуючи наведене просила суд стягнути з банку на її користь за договором SAMDN1000713686996 від 14 січня 2011 року 54 948,30 євро пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 24 березня 2020 року до 01 серпня 2020 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду від 25 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що між позивачем та відповідачем припинено правовідносини з договору банківського вкладу (депозиту), тому положення частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не підлягають застосування до спірних правовідносин.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, провадження № 14-133цс20, від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15, провадження № 14- 184цс20, від 14 січня 2022 року у справі № 712/7740/18, провадження № 61-14865св19, від 22 лютого 2022 року у справі № 757/20428/19, провадження № 61-17325св20, від 22 лютого 2022 року у справі № 757/63364/19, провадження № 61-13698св20, від 26 квітня 2022 року у справі № 539/4098/18, провадження № 61-19032св20, від 08 червня 2022 року у справі № 757/61769/19-ц, провадження № 61-16569св20, від 22 червня 2022 року у справі № 219/6058/18, провадження № 61-1012св20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що звернення вкладника до банку із заявою про розірвання депозитного договору або про видачу коштів не припиняє споживчих правовідносин між ним та банком та не позбавляє вкладника права вимагати пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" після звернення до банку із заявою про розірвання депозитного договору або про видачу коштів.
Також зазначає, що саме по собі звернення позивача до банку про розірвання договору не може свідчити про його договірне розірвання, адже його дія припиняється з виплатою клієнту всієї суми вкладу разом з відсотками, що належать до сплати відповідно до умов договору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від АТ КБ "ПриватБанк", у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2018 року у справі № 757/34027/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року та постановою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів, стягнення коштів та штрафних санкцій задоволено, стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь вклад у розмірі 10 000 євро та 4 089,31 євро процентів.
Під час розгляду справи № 757/34027/18 судами встановлено, що 14 січня 2011 року ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" уклали договір № SAMDN01000713686996 вклад "Стандарт з щомісячною сплатою процентів", за умовами якого вкладник вносить на рахунок банку № НОМЕР_1 10 000 євро строком до 14 липня 2011 року включно, а банк зобов`язався сплачувати 7,5 % річних за користування грошовими коштами, нараховуючи проценти щомісячно.
Договір оформлений у м. Євпаторії, укладений шляхом подачі заяви на оформлення вкладу, у якій зазначені істотні умови договору, порядок виплати процентів, порядок дострокового розірвання договору та інші умови. Заява містить підпис вкладника, представника банку та логотип банку, фото електронної ощадної книжки.
Згідно електронної ощадної книжки НОМЕР_2 ця картка є підтвердженням оформлення депозитного вкладу в ПриватБанку.
Пунктом 3 договору сторони погодили, якщо по закінченню строку вкладу сторона вкладника не заявила банку про відмову від продовження договору, вклад автоматично вважається продовженим на ще один строк, зазначений у заяві. Строк вкладу продовжується неодноразово без заяви клієнта до банку.
Згідно виписок ПАТ КБ "ПриватБанк" від 16 травня 2018 року на рахунку № НОМЕР_3 "Стандарт" на 6 міс. у євро на ім`я ОСОБА_1 станом на 31 грудня 2016 року обліковується 10 844,78 євро. При цьому вказаний розмір грошових коштів є незмінним, починаючи з 2014 року.
07 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася в банк із заявою про розірвання договору банківського вкладу та виплату їй грошових коштів. Заява отримана банком 06 липня 2018 року.
Листом від 13 липня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено з посиланням на відсутність відомостей по рахунку № НОМЕР_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.