Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
місто Київ
справа № 947/10679/22
провадження № 61-11481св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2022 року, постановлене суддею Калініченко Л. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Орловської Н. В., Пузанової Л. В., Бездрабко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у червні 2022 року звернулася до суду з позовом до Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" (далі - КП "Морська пошуково-рятувальна служба"), третя особа - ОСОБА_2, у якому просила стягнути з КП "Морська пошуково-рятувальна служба" суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що наказом КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 17 лютого 2020 року № 107-к її незаконно звільнено з посади начальника юридичної служби, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року поновлено на посаді.
ОСОБА_1 зазначала, що незаконним звільненням їй завдано моральну шкоду, оскільки таке звільнення призвело до порушення її звичного способу життя, ускладнення фінансового стану, виникнення потреби у докладанні значних додаткових зусиль для відновлення попереднього становища.
Факт завдання моральної шкоди ОСОБА_1 також обґрунтовувала дискримінаційним ставленням керівника підприємства під час поновлення її на посаді, затримкою виконання рішення суду та подальшим оголошенням простою на підприємстві.
Позивачка зазначала, що згідно з висновком судової психологічної експертизи від 28 лютого 2022 року № 21-6058 незаконним звільненням їй завдано моральну шкоду, орієнтовний розмір відшкодування якої становить 100 000, 00 грн.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
КП "Морська пошуково-рятувальна служба" заперечувало проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними і допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції
Рішенням від 07 липня 2022 року Київський районний суд м. Одеси відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції керувався тим, що позивачка не довела, що незаконне звільнення призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, що є умовами для відшкодування шкоди в порядку, визначеному статтею 237-1 Кодексу законів про працю України
(далі - КЗпП України).
Суд виснував, що позивачка не надала доказів на підтвердження дискримінації та неприязного ставлення до неї з боку керівника підприємства під час поновлення на роботі та оголошення простою. Висновок експерта від 28 лютого 2022 року № 21-6058 суд першої інстанції не прийняв як належний та допустимий доказ, оскільки, на переконання суду, такий висновок не ґрунтується на вимогах Закону України "Про судову експертизу", не відповідає порядку організації проведення експертиз та оформлення їх результатів згідно з вимогами Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5).
Стислий виклад змісту рішення суду апеляційної інстанції
Постановою від 19 жовтня 2022 року Одеський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2022 року змінив, виклав підстави відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 відповідно до мотивувальної частини цієї постанови.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що внаслідок незаконного звільнення (порушення права на працю) позивачці завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях через позбавлення її роботи та заробітної плати як джерела існування, зміну життєвих зв`язків, виникнення потреби докладати додаткові зусилля для відновлення своїх порушених прав. Відтак, на переконання апеляційного суду, ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй незаконним звільненням.
Апеляційний суд врахував висновок судової психологічної
експертизи № 21-6058, складений 28 лютого 2022 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, проте виснував, що визначена позивачкою сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн є необґрунтованою й такою, що не відповідає засадам розумності та справедливості, оскільки компенсація моральної шкоди в її грошовому еквіваленті має на меті забезпечити покращення психоемоційного стану особи, забезпечивши почуття справедливості, а не безпідставного збагачення.
Врахувавши конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала ОСОБА_1 внаслідок її незаконного звільнення, а також характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану, суд апеляційної інстанції вважав співмірним розмір відшкодування завданої позивачці моральної шкоди в сумі 10 000, 00 грн.
Водночас апеляційний суд зазначив, що позивачка дізналася про порушене право (незаконність звільнення) в лютому 2020 року, а з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення, звернулася у червні 2022 року, тобто з пропуском встановленого статтею 233 КЗпП України тримісячного строку більше ніж на два роки.Доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку ОСОБА_1 до суду не надала. З огляду на те, що звернення з вимогами про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із незаконним звільненням відбулося з пропуском встановленого трудовим законодавством тримісячного строку, поважність причин пропуску строку не встановлено, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що позов про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення, не підлягає задоволенню.
В частині висновків щодо вирішення вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди, завданої діями відповідача під час поновлення її на посаді, дискримінаційного ставлення до неї з посиланням на оголошення простою після поновлення на роботі, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність цієї вимоги.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Позивачка ОСОБА_1 18 листопада 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову внаслідок пропуску позовної давності та в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначила, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 357/14357/17 (провадження № 61-16246св19), від 27 серпня 2020 року у справі № 752/23814/17-ц
(провадження № 61-5963св19), від 17 вересня 2020 року у справі № 607/13541/17 (провадження № 61-19283св19), відповідно до яких звернення до атестованого судового експерта психолога є належною та допустимою дією задля встановлення як факту завдання моральних страждань, так і обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди;
- суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 212/1898/21 (провадження № 61-14763св21), щодо відшкодування моральної шкоди у трудових спорах;
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 233 КЗпП України;
- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили обставини та докази, наявні у матеріалах справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
КП "Морська пошуково-рятувальна служба" у січні 2023 року на електронну пошту Верховного Суду надіслало відзив, у якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 30 листопада 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою від 28 грудня 2022 року задовольнив заяву КП "Морська пошуково-рятувальна служба", продовжив йому строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою від 10 травня 2023 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 з травня 2016 року працювала в КП "Морська пошуково-рятувальна служба" на посаді начальника юридичної служби.
Наказом від 17 лютого 2020 року № 107-к "Про звільнення" зі змінами, внесеними наказом від 17 лютого 2020 року № 110-к, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника юридичної служби КП "Морська пошуково-рятувальна служба" за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Рішенням від 18 листопада 2020 року у справі № 947/4648/20, з урахуванням його зміни постановою Одеського апеляційного суду від 20 серпня 2021 року, Київський районний суд м. Одеси визнав незаконним та скасував наказ КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 17 лютого 2020 року № 107-к "Про звільнення" зі змінами, внесеними наказом від 17 лютого 2020 року № 110-к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника юридичної служби КП "Морська пошуково-рятувальна служба"; поновив ОСОБА_1 на посаді начальника юридичної служби КП "Морська пошуково-рятувальна служба"; допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді; стягнув з КП "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 лютого до 17 листопада 2020 року включно, в розмірі 349 057, 72 грн, з якої підлягають вирахуванню суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору; допустив до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць, а саме з 17 лютого до 17 березня 2020 року, в сумі 55 588, 47 грн, з якої підлягають виключенню суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Наказом КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 23 листопада 2020 року № 739-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" скасовано наказ КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 17 лютого 2020 року № 107-к "Про звільнення" зі змінами, внесеними наказом від 17 лютого 2020 року № 110-к, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника юридичної служби.
Право, застосоване судом
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з процитованою нормою права моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; така шкода виникла внаслідок порушення трудових прав з боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок з відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган) незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього становища. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Уразі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, місцевий загальний суд може поновити ці строки (статті 234 КЗпП України).
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
За змістом частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається, факт завдання моральної шкоди та її розмір ОСОБА_1 обґрунтовувала двома обставинами, а саме незаконним звільненням та діями керівника підприємства, вчиненими під час поновлення її на посаді й оголошення простою.
Щодо моральної шкоди, завданої діями відповідача під час поновлення позивачки на посаді та оголошення простою
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року у справі № 947/4648/20 КП "Морська пошуково-рятувальна служба" 23 листопада 2020 року видало наказ № 739-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1", яким скасовано наказ КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 17 лютого 2020 року № 107-к "Про звільнення" зі змінами, внесеними наказом від 17 лютого 2020 року № 110-к, та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника юридичної служби.
Також на виконання зазначеного судового рішення КП "Морська пошуково-рятувальна служба" 08 грудня 2020 року виплатило ОСОБА_1 середній заробіток за один місяць вимушеного прогулу в розмірі 44 748, 72 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08 грудня 2020 року № 4674.
Суди встановили, що в день поновлення позивачки на роботі КП "Морська пошуково-рятувальна служба" видало наказ від 23 листопада 2020 року № 796-н "Про простій", у якому оголошено простій не з вини працівника з 24 листопада 2020 року до видання наказу на підприємстві щодо припинення простою ОСОБА_1, начальнику юридичної служби.
Суди врахували, що позивачка не оскаржувала зазначений наказ у цій справі, його незаконність не встановлена також в іншій справі.
З урахуванням того, що обставини щодо неналежного виконання відповідачем рішення суду про поновлення на роботі та наявність ознак дискримінації до позивачки, що полягає у відмінному ставленні до неї у порівнянні з іншими працівниками в період поновлення на роботі та після цього, не підтвердилися, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтовані висновки про те, що ОСОБА_1 не довела, щодіями відповідача під час поновлення на посаді та оголошення простоюїй завдано моральну шкоду.
Резюмуючи, Верховний Суд дійшов переконання, що доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили докази та обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не підтвердилися.Інші доводи касаційної скарги щодо висновків, зроблених у цьому підрозділі, зводяться до непогодження з ухваленими судами першої та апеляційної інстанцій судовими рішеннями, а також до необхідності здійснення переоцінки досліджених судами доказів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Верховний Суд є судом права, а не факту. Встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки доказам належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій як судів факту, в той час, як до повноважень суду касаційної інстанції належить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права.
Щодо моральної шкоди, завданої незаконним звільненням
У справі, що переглядається, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що ОСОБА_1 не довела, що незаконне звільнення призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, тому суд вважав, що немає підстав для відшкодування моральної шкоди.
Водночас суд апеляційної інстанції обґрунтовано констатував, що внаслідок незаконного звільнення (порушення права на працю) позивачці завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях через позбавлення її роботи та заробітної плати як джерела існування, необхідності зміни життєвих зв`язків, виникнення потреби докладати додаткові зусилля для відновлення своїх порушених прав.
КП "Морська пошуково-рятувальна служба" не оскаржило постанову апеляційного суду з підстав незгоди з мотивами, викладеними в ній.
За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй звільненням, яке рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року у справі № 947/4648/20 визнане незаконним.
Визначаючи розмір відшкодування, суд апеляційної інстанції обґрунтовано констатував, що сформульована позивачкою сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн є необґрунтованою та такою, що не відповідає засадам розумності та справедливості, оскільки компенсація моральної шкоди в її грошовому еквіваленті має на меті забезпечити покращення психоемоційного стану особи, забезпечивши почуття справедливості, а не безпідставне збагачення.
Верховний Суд повністю погоджується з такими висновками апеляційного суду.
Апеляційний суд врахував висновок судової психологічної
експертизи № 21-6058, складений 28 лютого 2022 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, а також обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка внаслідок її незаконного звільнення, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану, у зв`язку з чим дійшов переконання, що співмірним є розмір компенсації моральної шкоди в сумі 10 000, 00 грн.
КП "Морська пошуково-рятувальна служба" не подало касаційну скаргу на постанову апеляційного суду в частині висновків щодо визначення судом розміру відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі позивачка зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 357/14357/17
(провадження № 61-16246св19), від 27 серпня 2020 року у справі № 752/23814/17-ц (провадження № 61-5963св19), від 17 вересня 2020 року у справі № 607/13541/17 (провадження № 61-19283св19), від 07 вересня 2022 року у справі № 161/9633/20
(провадження № 61-7105св22),від 29 вересня 2022 року у справі № 212/1898/21 (провадження № 61-14763св21).
Так, у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 357/14357/17 (провадження № 61-16246св19) за позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визначив і встановив правильний період перебування позивача під слідством і судом, за який позивач має право на відшкодування моральної шкоди, та врахувавши всі обставини конкретної справи, глибину моральних страждань, висновок судової психологічної експертизи, у якому зазначено орієнтовний еквівалент грошової компенсації моральної шкоди - 360 мінімальних заробітних плат, належно обґрунтував розмір стягнутого судом відшкодування моральної шкоди.