Постанова
Іменем України
30 травня 2023 року
м. Київ
справа № 760/1397/19
провадження № 61-12937св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року, ухвалене у складі судді Коробенка С. В., та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення в житлове приміщення.
Позовна заява ОСОБА_1, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що вона є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Власником іншої 1/2 частини квартири була ОСОБА_3, яка на початку осені 2019 року померла. За життя нею було складено заповіт на ім`я ОСОБА_2, яка доглядала за нею та фактично проживала у цій квартирі.
Вказувала на те, що на день пред`явлення цього позову вона не має доступу до квартири, відповідачка перешкоджає їй у вселенні.
Крім того, у квартирі, за наявною у неї інформацією, проживають сторонні особи.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила вселити її до квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, установивши, що між співвласниками квартири не досягнуто згоди щодо порядку спільного користування квартирою, позивачка не має вільного доступу до неї, ключів від вхідних дверей, відповідачка створює їй перешкоди, оскільки не бажає, щоб ОСОБА_1 проживала у квартирі, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У грудні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач не довела, що вона ( ОСОБА_2 ) чинить їй перешкоди у користуванні квартирою. ОСОБА_1 у січні 2019 року пред`явила позов про вселення до неї ( ОСОБА_2 ), однак станом на січень 2019 року вона не була власником 1/2 частини спірної квартири, законне право розпоряджатись спірною квартирою було виключно у ОСОБА_3 .
Крім того, суди не врахували, що на розгляді у суді перебуває справа № 760/21604/18 за її ( ОСОБА_2 ) позовом до ОСОБА_1, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві, про визнання недійсним заповіту від 13 лютого 2016 року № 934, згідно з яким ОСОБА_4 заповіла своє майна ОСОБА_1, та скасування його з підстав не усвідомлення заповідачем значення своїх дій та неможливості керувати ними за станом здоров`я. Вирішення спору у вказаній справі може суттєво вплинути на результат вирішення справи, яка переглядається, а тому наявні підстави для зупинення провадження у справі.
Також апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, з огляду на таке.
Так, апеляційний суд направив її адвокату судову повістку на 19 вересня 2022 року засобами електронної пошти, а її належним чином не повідомив про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 19 вересня 2022 року. 19 вересня 2022 року її адвокат подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з сімейними обставинами, а також у зв`язку із тим, що вона ( ОСОБА_2 ) бажає особисто приймати участь у судовому засіданні, однак не має такої можливості у зв`язку з перебуванням окупованій території у Херсонській області. Апеляційний суд відклав розгляду справи на 21 листопада 2022 року о 12 год. 00 хв., про що повідомив її адвоката, однак її не повідомив про дату, час і місце судового засідання. Станом на 13 год. 00 хв. 21 листопада 2022 року засідання в апеляційному суді не розпочалося. У зв`язку із зайнятістю адвоката в іншому судовому процесі о 13 год. 00 хв., яке призначене у Шевченківському районному суді міста Києва у кримінальному провадженню № 32017110080000012 від 11 вересня 2017 року (справа № 761/17747/19), а також у зв`язку з тим, що її ( ОСОБА_2 ) не повідомлено про судове засідання, призначене на 21 листопада 2022 року, її адвокат подав клопотання про відкладення розгляду справи, однак апеляційний суд відмовив у задоволенні цього клопотання та розглянув справу за її ( ОСОБА_2 ) відсутності та її адвоката.
Підставами касаційного оскарження рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бокач І. П. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 08 травня 2018 року у справі № 760/14998/17, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .
Інша 1/2 частина вказаної квартири належала на праві власності ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На випадок своєї смерті вона склала заповіт, яким заповідала належну їй частину квартири ОСОБА_2
ОСОБА_2 прийняла спадщину, що підтверджується Витягом про реєстрацію спадкової справи в Спадковому реєстрі.
У квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.