Постанова
Іменем України
29 травня 2023 року
м. Київ
справа № 522/20160/20
провадження № 61-10464св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кадор-отель",
третя особа - директор товариства з обмеженою відповідальністю "Кадор-отель" Понікар Олена Вікторівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси в складі судді Кузнецова В. В. від 27 травня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д. від 18 серпня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кадор-отель" (далі - ТОВ "Кадор-отель", третя особа - ОСОБА_2, у якому просила поновити її на роботі на посаді менеджера управителя у готельному господарстві ТОВ "Кадор-отель", стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 вересня 2020 року до дня поновлення її на роботі, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка працювала на посаді менеджера управителя у готельному господарстві ТОВ "Кадор-отель".
11 вересня 2020 року відповідач не допустив її до робочого місця, того ж дня вона написала заяву про її звільнення за угодою сторін, та через охоронця ТОВ "Кадор-отель" передала вказану заяву про звільнення для подальшого проведення відповідних кадрових процедур.
20 жовтня 2020 року вона отримала наказ від 12 жовтня 2020 року про її звільнення за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
З наказом про звільнення за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України вона категорично не згодна, вважає його незаконним, таким, що порушує її конституційні права, та винесеним без об`єктивних обставин, що склалися.
Зазначає, що вона не ухилялась від виконання посадових обов`язків, не вчиняла прогул без поважних причин. Відсутність її на робочому місці викликана об`єктивними причинами, а саме, не допуском до робочого місця співробітниками охорони, та надання власної заяви про звільнення за згодою сторін.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанії мотивовано тим, що факт відсутності позивача на роботі без поважних причин підтверджується наданими стороною відповідача доказами. Позивачка не довела суду тих обставин, що причини її звільнення є неправомірними та такими, що не відповідають чинному законодавству. ОСОБА_1 не надано, в розумінні статті 76 ЦПК України доказів, які б свідчили про недопуск її до роботи.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в позові, зазначив, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У березні 2023 року ТОВ "Кадор-Отель" засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить в задоволенні зазначеної касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначає, що доводи позивачки, наведені в касаційній скарзі зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обгрунтовано спростували. А в силу статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 522/20160/20 з Приморського районного суду м. Одеси.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 17 травня 2017 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду менеджера управителя у готельному господарстві з 18 травня 2017 року.
Факт відсутності ОСОБА_1 на роботі з 11 вересня 2020 по 12 жовтня 2020 року включно підтверджено актами, які складені працівниками ТОВ "Кодор отель", та направлено запити адресовані позивачці за місцем її проживання стосовно з`ясування причин відсутності її відсутності на робочому місці
Наказом № 1012/1-К від 12 жовтня 2020 року звільнено ОСОБА_1 з посади менеджера управителя в готельному господарстві з 12 жовтня 2020 року, за прогул.
З указаним наказом № 1012/1-К від 12 жовтня 2020 року позивачка ознайомилась 23 жовтня 2020 року та письмово зазначила про незгоду з ним.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.