Постанова
Іменем України
30 травня 2023 року
м. Київ
справа № 711/3329/21
провадження № 61-9765св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Плакущий Сергій Володимирович, на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 липня 2022 року у складі судді Позарецької С. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Василенко Л. І., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ВДРАЦС у місті Черкаси) про визнання розірвання шлюбу фіктивним та анулювання актового запису.
На обґрунтування позову посилалася на таке.
13 червня 2002 року вона та ОСОБА_2 одружилися, про що свідчить актовий запис № 671, відповідно до свідоцтва про одруження.
Після одруження ОСОБА_2 став фактично проживати за її адресою реєстрації: АДРЕСА_1 .
Спільних дітей вони не мали, проте у кожного з них були діти від інших шлюбів.
У 2018 році між подружжям виникли сімейні сварки та деякі елементи сімейного непорозуміння на побутовому ґрунті. Не маючи один до одного ніяких матеріальних претензій, вона разом з чоловіком вирішили звернутися до органів реєстрації актів цивільного стану та розірвати свій шлюб.
18 червня 2018 року Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Черкаський МВ ДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області) за заявами її та ОСОБА_2 шлюб розірвано, про що складено відповідний актовий запис № 374, та ними отримані відповідні свідоцтва.
Після оформлення розірвання шлюбу фактичного розлучення між ними не сталося. Вони сприйняли цю ситуацію як жарт, продовжували свої стосунки як чоловік та жінки, разом проживали в одній квартирі АДРЕСА_2 .
Про оформлення розлучення ніхто не знав і вважали їх сім`єю. Стосунки між ними покращились і вони мали бажання зареєструвати шлюб, але цього не зробили. Окремо вони не проживали, вели спільний побут, мали спільний бюджет, опікувалися один одним, проводили разом відпочинок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер за місцем їхнього проживання, що зафіксовано лікарським свідоцтвом про смерть від 19 квітня 2021 року № 435. Поховання вона проводила за її кошти.
Розірвання шлюбу було фіктивним, оскільки була відсутня внутрішня воля щодо такого розірвання, вони підтримували подальші шлюбні відносини і не мали наміру їх припиняти.
У зв`язку з викладеним позивачка просила визнати фіктивним розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2, зареєстроване Черкаським МВ ДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області 18 вересня 2018 року, актовий запис № 374 та анулювати актовий запис від 18 вересня 2018 року № 374, складений відповідачем.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачкою не доведено належними, допустимими та переконливими доказами те, що колишнє подружжя не мало наміру припиняти шлюбні відносини. Показання свідків не можуть бути єдиними доказами у справі.
За життя ОСОБА_2 ні він, ні його колишня дружина ОСОБА_1 не порушували питання про фіктивність розірвання шлюбу і лише через місяць після смерті ОСОБА_2 остання звернулася до суду з позовом про визнання розірвання шлюбу фіктивним з метою отримання спадщини.
Також немає підстав вважати, що дії колишнього подружжя після розірвання шлюбу були спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин.
Крім того, суд першої інстанції вважав, що ВДРАЦС у місті Черкаси не є належним відповідачем у цій справі та не повинен відповідати за пред`явленими позовними вимогами.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У жовтні 2022 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Плакущий С. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції без достатньої правової підстави, без врахування необхідності неупередженого та об`єктивного розгляду справи відмовив у задоволенні клопотання заявника про долучення до справи додаткових доказів на підставі частини третьої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Суд першої інстанції за власною ініціативою затягував розумні строки розгляду справи, невмотивовано відмовив у задоволенні клопотання про допит заявлених свідків.
Так, 19 липня 2021 року вона заявляла клопотання про виклик та допит семи свідків, проте судом ухвалено рішення про допит лише чотирьох свідків.
Суд першої інстанції під час судового засідання 10 лютого 2022 року, незважаючи на відсутність повноважень та статусу учасника судового процесу в адвоката Глущенка О. С., її заперечення, надав можливість для виступу адвокату Глущенку О. С., для оголошення ним заяви, прийняв її під час судового засідання та незаконно приєднав до матеріалів справи.
Крім того, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про заявлення нею позову у справі до неналежного відповідача.
Водночас суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про те, що помилковість висновків суду першої інстанції щодо неналежності відповідача на правильність рішення по суті не вплинуло.
Матеріали справи містять необхідну сукупність належних допустимих та достовірних доказів того, що розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2, зареєстроване Черкаським МВ ДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області 18 вересня 2018 року, актовий запис № 374, було фіктивним.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на:
неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 461/6692/16-ц;
недослідження зібраних у справі доказів;
необґрунтоване відхилення клопотання про долучення до справи додаткових доказів та допит свідків.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Плакущий С. В., на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.
Встановлені судами обставини
14 серпня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до Черкаського МВ ДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області заяву про розірвання шлюбу, в якій зазначили, що вони за взаємною згодою просять розірвати шлюб у встановленому законодавством порядку, з умовами розірвання шлюбу вони ознайомлені, про відповідальність за повідомлення завідомо неправдивих відомостей попереджені.
Відповідно до актового запису про розірвання шлюбу від 18 вересня 2018 року № 374 чоловік ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_1 розірвали шлюб, який укладений між ними 13 червня 2002 року (актовий запис № 671).
Згідно з даними лікарського свідоцтва про смерть від 19 квітня 2021 року № 435 та свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси. Зазначене його місце проживання: АДРЕСА_3, а місце смерті - АДРЕСА_1 .
Поховання ОСОБА_2 здійснювала позивачка відповідно до договору-замовлення від 20 квітня 2021 року № 7, видаткової накладної від 20 квітня 2021 року, товарних чеків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 108 Сімейного кодексу України (далі - СК України) за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень статті 106 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім`єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
У постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року в справі № 461/6692/16-ц (провадження № 61-46020св18) зроблено висновок, що "розірвання шлюбу може бути визнане фіктивним за таких умов: розірвання шлюбу повинно бути здійснене відповідно до положень статті 106 СК України, тобто органом державної реєстрації актів цивільного стану; жінка та чоловік після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім`єю; на момент розірвання шлюбу вони не мали на меті припинення шлюбних відносин. При цьому для визнання розірвання шлюбу фіктивним є необхідною наявність не лише факту спільного проживання, а і фактів, які підтверджують існування в обох з подружжя внутрішньої волі до підтримання подальших шлюбних відносин та її виявлення у вигляді активних дій. Такими активними діями є: 1) дії, спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин (наприклад, репродуктивної функції); 2) подальше активне ведення спільного господарства, подальша спільна праця, спрямована на забезпечення фінансової стабільності союзу чоловіка та жінки та збільшення їх спільного капіталу. […] Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, правильно застосувавши наведені вище положення СК України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довела наявності умов, за яких розірвання шлюбу можливо визнати фіктивним, зокрема, позивач не довела, що дії колишнього подружжя після розірвання шлюбу були спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин та не надала доказів, що колишнє подружжя не мало наміру припиняти шлюбні відносини. При цьому суд правильно врахував, що за життя ОСОБА_6 жоден із колишнього подружжя не порушував питання про фіктивність розірвання шлюбу".