Постанова
Іменем України
29 травня 2023 року
м. Київ
справа № 479/400/21
провадження № 61-7505 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
треті особи: ОСОБА_3, Кривоозерська селищна рада Миколаївської області, як орган опіки та піклування;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - на постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2022 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Локтіонової О. В., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Кривоозерська селищна рада Миколаївської області, як орган опіки та піклування, про визнання недійсним та застосування наслідків недійсності договору емфітевзису.
Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_3 є співвласниками в рівних частинах земельної ділянки кадастровий номер: 4823981600:01:000:0287, площею 2,5644 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в межах земель Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.
10 вересня 2018 року між ОСОБА_2, як орендарем, та його матір`ю - ОСОБА_6 (яка діяла в його інтересах як малолітньої дитини) і ОСОБА_3, як орендодавцями, укладено договір про користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) № 0287, строком на 49 років, який був зареєстрований за № 43081341 державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.
Посилався на те, що на момент укладення договору він був малолітньою дитиною, згода органу опіки та піклування на укладення цього правочину отримана не була.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, просив суд: визнати недійсним договір від 10 вересня 2018 року № 0287 про право користування земельною ділянкою, кадастровий номер: 4823981600:01:000:0287, площею 2,5644 га, цільове призначення - для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладений строком на 49 років між ОСОБА_2, як орендарем, і ОСОБА_6 (яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_1 ) та ОСОБА_7, як орендодавцями; застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації іншого речового права номер запису: 27988773 від 13 вересня 2018 року, яке виникло на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 10 вересня 2018 року № 0287, кадастровим номером: 4823981600:01:000:0287, площею 2,5644 га, що внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: від 19 вересня 2018 року 43081341, з витребуванням її із чужого незаконного володіння; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 2,5644 га кадастровий номер: 4823981600:01:000:0287, яка розташована в межах земель Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 588628248239), номер запису про інше речове право 27988773 від 13 вересня 2018 року; припинити право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ОСОБА_2 щодо вказаної земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2022 року у складі судді Репушевської О. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір від 10 вересня 2018 року № 0287 про право користування земельною ділянкою, кадастровий номер: 4823981600:01:000:0287, площею 2,5644 га, цільове призначення - для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзизу), укладений строком на 49 років між ОСОБА_2, як орендарем, й ОСОБА_6 (яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_1 ) та ОСОБА_7, як орендодавцями. Застосовано наслідки недійсності правочину, а саме: відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації іншого речового права номер запису: 27988773 від 13 вересня 2018 року, яке виникло на підставі договору від 10 вересня 2018 року № 0287 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), кадастровим номером: 4823981600:01:000:0287, площею 2,5644 га, що внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 43081341 від 19 вересня 2018 року, з витребуванням її з незаконного володіння. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 2,5644 га кадастровий номер: 4823981600:01:000:0287, яка розташована в межах земель Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:588628248239), номер запису про інше речове право: 27988773 від 13 вересня 2018 року. Припинено право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 2,5644 га з кадастровим номером: 4823981600:01:000:0287, яка розташована в межах земель Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковим рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 25 березня 2022 року вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт відсутності відповідного дозволу органу опіки та піклування органу місцевого самоврядування при укладанні оскаржуваного договору емфітевзису, що є підставою для визнання його недійсним.
Оскільки договір емфітевзису визнається недійсним, тому суд вважав необхідним застосувати наслідки недійсності правочину.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 - задоволено. Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2022 року, додаткове рішення цього ж суду від 25 березня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вчинення батьками малолітньої/неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред`явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини. Позивач в позові не обґрунтовував і не довів, що укладення спірного договору емфітевзису його матір`ю призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого його права дитини на той час.
Інших підстав недійсності оспорюваного договору позивач в позові не зазначав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2022 року та додаткове рішення того ж суду від 25 березня 2022 року.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року у справі № 208/4556/17, оскільки має бути здійснений шляхом конкретизації даного висновку з урахуванням обставин цієї справи, що відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 479/400/21 з Кривоозерського районного суду Миколаївської області.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач, набувши за віком певного обсягу дієздатності, що дозволяє розпоряджатися своїм майном та використовувати його для отримання доходу, забажав використати належне йому майно, яке він отримав у спадщину (а саме частину земельної ділянки), і яким управляла мати позивача, доки він не досяг відповідного віку.
Однак позивач виявив, що мати, як його законний представник, під час управління майном позивача, а саме в момент підписання договору смфітевзису з відповідачем на 49 років, проігнорувала частину восьму статті 177 СК України, яка передбачає, що після припинення управління батьки зобов`язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.
Крім того, при укладенні договору мати позивача ухилилася від здійснення державного контролю за тим, як вона управляє майном малолітнього, і який здійснює орган опіки та піклування шляхом надання або відмови у наданні дозволу на укладення правочинів щодо майна дитини. Такими діями мати позивача створила ситуацію, що після припинення управління майном позивача його матір`ю укладений договір емфітевзису унеможливлює повернення позивачу майна, та як це майно перебуватиме у користуванні відповідача і залишиться недоступним позивачу наступні 45 років (залишок строку станом на сьогодні), що критично обмежило право позивача на користування та розпорядження своїм майном, і від цього фактично втрачається сенс від набуття позивачем у власність цього майна.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 і ОСОБА_1, 27 листопада 2006 року на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04 березня 2015 року є співвласниками по 1/2 частині земельної ділянки площею 2,5644 га, що розташована в межах земель Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 48239816000:01:000:0287, що підтверджується даними свідоцтва про право на спадщину, зареєстрованими в реєстрі за № 255, № 256, виданими 04 березня 2015 року Кривоозерською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 8932850, 8932797 (а.с. 79-81, т. 1).