ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/4127/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Краснов Є.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
ОГП: Сельська О.З.,
позивача-1: Фартушна В.Л.,
позивача-2: не з`явились,
позивача-3: не з`явились,
відповідача-1: Пастернак П.І.,
відповідача-2: Семиренко П.Я.,
третьої особи: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу керівника Львівської обласної прокуратури
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023
та рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2022
у справі № 914/4127/21
за позовом керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:
1. Кабінету Міністрів України;
2. Національної академії наук України;
3. Львівської обласної державної адміністрації
до:
1. Карпатського відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Едбуд-Львів"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні
позивачів: Міністерства культури та інформаційної політики України
про визнання недійсним договору та додаткових угод до цього договору,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2021 року керівник Львівської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Львівської обласної державної адміністрації та Національної академії наук України до Карпатського відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Едбуд-Львів" (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерства культури та інформаційної політики України) про визнання недійсним договору та додаткових угод до нього.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що відповідачами укладено договір про ремонтно-реставраційні роботи та будівництво по вул. Горбачевського, 19 та вул. Коцюбинського, 7 у м. Львові. Стверджував про наявність підстав недійсності спірного договору з посиланням на норми ст.ст. 203, 215, 235 ЦК України, оскільки укладений договір є удаваним, хоча фактично сторони уклали договір про спільну діяльність з порушенням порядку його погодження. Обґрунтовуючи наявність порушення інтересів держави та підстав представництва прокурора у даній справі зазначав, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", ст.ст. 1, 24 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", норм Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", ст.ст. 122, 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та ст. 137 Господарського кодексу України (далі- ГК України) позивачі є уповноваженими органами на захист держави у спірних правовідносинах, а тому на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України даний позов поданий прокурором, оскільки порушені інтереси держави у сфері розпорядження державним майном, в тому числі пам`яткою культури та землями історико-культурного призначення, а уповноважені органи необхідних заходів для усунення відповідних порушень не здійснювали.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.07.2022 (суддя Горецька З.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий, Кордюк Г.Т., Скрипчук О.С.) рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2022 про відмову в позові в частині позовних вимог Керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії наук України скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов залишено без розгляду. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2022 у справі №914/4127/21 залишено без змін.
Судами обох інстанцій встановлено, що розпорядженням Президії Національної академії наук України №42 від 02.02.2009 "Про передачу Карпатському відділенню Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України виробничих площ, будинків і споруд Науково-дослідного центру аерокосмічної інформації і екологічного моніторингу НАН України та Національного космічного агентства України при інституті кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України" вирішено передати на баланс Карпатського відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України наступні об`єкти: будинок №19 за адресою: м. Львів, вул. Горбачевського, 19, площею 1 900 м2; будинок №7 за адресою: м. Львів, вул. Коцюбинського, 7, площею 1 200 м2; земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Горбачевського, 19, площею 0,39 га; земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Коцюбинського, 7, площею 0,14 га.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36989199 від 26.06.2012 за державою в особі НАН України, зареєстровано право державної власності на будинок №19, літ "А-3" за адресою: м. Львів, вул. Горбачевського, 19, загальною площею 768,9 м2 на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2012 у справі № 5015/7252/11.
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5377119 від 28.08.2013 за НАН України, зареєстровано право державної власності на земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Горбачевського, 19, площею 0,3893 га (кадастровий номер 4610136900:03:001:0049).
Право постійного користування вказаною земельною ділянкою, зареєстровано за Карпатським відділенням Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №37128119 від 18.09.2017 на підставі акта на право постійного користування землею №ІІ-ЛВ000508 від 25.11.1999, акта приймання-передачі №451 від 21.07.2009, розпорядження президії НАН України №42 від 02.02.2009.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4003665 від 16.07.2013 за державою в особі НАН України зареєстровано право державної власності на будинок №7, літ "А-2" за адресою: м. Львів, вул. Коцюбинського М., 7, загальною площею 1 220,5 м2 на підставі свідоцтва про право власності №6277822 від 16.07.2013.
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5377332 від 28.08.2013 за НАН України зареєстровано право державної власності на земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Коцюбинського М., 7, площею 0,1449 га (кадастровий номер 4610136600:06:006:0010).
Право постійного користування вказаною земельною ділянкою зареєстровано за Карпатським відділенням Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №37128508 від 18.09.2017 на підставі акта на право постійного користування землею №ІІ-ЛВ000509 від 04.06.2002, акта приймання-передачі №451 від 21.07.2009, розпорядження Президії НАН України №42 від 02.02.2009.
Постановою бюро президії НАН України №55 від 05.03.2014 "Про укладення договору Карпатським відділенням Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України" прийнято рішення погодити пропозицію Карпатського відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна щодо укладення договору на ремонтно-реставраційні роботи та будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими адміністративними приміщеннями на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні Карпатського відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна по вул. Горбачевського, 19 та по вул. Коцюбинського, 7 у м. Львові й погодити його на умовах проекту, що додається.
Пунктом 3 цієї постанови передбачено обов`язок Управління справами НАН України з Відділом науково-правового забезпечення діяльності НАН України підготувати для подання Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) узгоджений в установленому чинним законодавством порядку проект рішення КМУ щодо погодження укладення Карпатським відділенням Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України договору на ремонтно-реставраційні роботи та будівництво адміністративних і житлових будинків за адресою: вул. Горбачевського, 19 та вул. Коцюбинського, 7 у м. Львові.
На виконання вказаної постанови бюро президії НАН України листом за вих.№18/1410-1 від 17.08.2015 звернулось до Прем`єр-міністра України з проханням розглянути проект розпорядження КМУ "Про погодження укладення договору про спільну діяльність" для подання його на затвердження.
Відповідно до переліку додатків до цього листа, серед іншого, НАН України надіслала до КМУ проект розпорядження на 1 арк та проект договору на 12 арк.
В подальшому, на виконання листа Прем`єр-міністра України №34702/1/1-15 від 07.08.2015 у відповідь на лист НАН України №18/1410-1 від 17.08.2015, Міністерство юстиції України листом №10937-04-15/81 від 11.09.2015 з посиланням на норми Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою КМУ №296 від 11.04.2012 описало порядок укладення та погодження, зокрема договорів про спільну діяльність та зазначило зокрема, що відповідно до п.1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою КМУ №459 від 20.08.2014, Мінекономрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування державної політики у сфері управління об`єктами державної власності.
Листом за вих. №2413-07/686-07 від 14.01.2016 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у відповідь на лист НАН України №18/278 від 22.12.2015 повідомило зокрема, що постанова КМУ від 11.04.2012 №296 відповідно до п. 1 Порядку регулює процедуру погодження КМУ лише договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та договорів про управління майном.
Укладення договорів, що не підпадають під дію постанови КМУ від 11.04.2012 №296, у тому числі на спорудження об`єктів науково-господарського призначення та житлового призначення на земельних ділянках, які належать установам та організаціям НАН України на праві постійного користування, має відбуватися відповідно до Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", положень установчих документів державного підприємства (установи, організації) та загальних вимог щодо укладення договорів, встановлених законодавством.
Карпатське відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України звернулось з листом №70 від 23.03.2016 "Щодо укладення інвестиційного договору" до НАН України, в якому зазначило, зокрема, що потреба у залученні інвестора викликана тим, що значна частина майнового комплексу морально і фізично застаріла, тривалий час не використовувалась і потребує значних капіталовкладень для проведення ремонтних робіт. Земельні ділянки, на яких розташовані будівлі відділення, не можуть ефективно використовуватись. Погоджений постановою бюро президії НАН України від 05.03.2014 №55 проект договору на ремонтно-реставраційні роботи та будівництво адміністративних та житлових будинків за адресами вул. Горбачевського, 19 та вул. Коцюбинського, 7 у м. Львові, просило дати дозвіл на укладення договору на умовах схваленого проекту.
НАН України листом №18/962-8 від 18.05.2016 погодила проведення ремонтно-реставраційних робіт адміністративної будівлі №19 по вул. Горбачевського у м. Львові та будівництва багатоквартирних житлових будинків з вбудованими адміністративними приміщеннями по вул. Горбачевського, 19 та по вул. Коцюбинського, 7 у м. Львові за умови, що договір, про який йдеться у листі від 23.03.2016 №70, не буде договором про спільну діяльність, договором доручення, комісії та управління майном.
Враховуючи наведене, 04.08.2016 відповідачами укладено договір №1, відповідно до умов якого замовником є Карпатське відділення інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України (сторона-1), а забудовником ТОВ "Едбуд-Львів"(сторона-2).
Відповідно до п. 1.1. договору сторона-1 зобов`язана, зокрема передати стороні-2 функції замовника в частині виготовлення відповідної технічної, дозвільної та проектної документації, будівництва об`єкта-2 і об`єкта-2.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що його предметом є реконструкція 3-х поверхового будинку загальною площею 768,9 м2 сторони-1 по вул. Горбачевського, 19 у м. Львові та реконструкція будівель сторони-1, а саме 2-х поверхового корпусу В-3, 2-х поверхового корпусу А-2 та слюсарної майстерні В-1, що розташовані на земельній ділянці 2, площею 0,1449 га по вул. Коцюбинського, 7 у м. Львові.
Відповідно до п.п. 1.7, 3.1., 4.1 договору сторони передбачили порядок поетапного виконання будівельних (реставраційних) робіт, права та обов`язки сторін щодо до виконання ремонтно - реставраційних робіт.
Згідно з п. 1.12 договору власником результатів будівельних робіт з будівництва об`єкта-2 та об`єкта-3 до здачі об`єктів в експлуатацію виступає сторона-2.
Відповідно до п. 2.2.1. договору житлові приміщення (квартири) загальна площа, яких становить 200 м2, передаються стороною-2 стороні-1 з власного житлового фонду в межах міста Львова, протягом 30 днів після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта 2. Перелік та ознаки квартир, що передаються стороною-2 стороні-1 відповідно до цього підпункту визначається сторонами відповідною додатковою угодою до цього договору. Вказані кварти повинні знаходитись в межах 2-6 поверхів відповідних будинків.
Пунктом 2.2.2. сторони погодили, що 1 300 м2 адміністративних площ в об`єкті-1 та об`єкті-3 передаються стороні-1 стороною-2 протягом 30 днів після введення об`єктів в експлуатацію.
Розділом 5 договору сторони передбачили порядок фінансування робіт з будівництва об`єкта, відповідно до п. 5.2. якого сторона 2 від свого імені і за власні, позичені або залучені відповідно до вимог законодавства кошти повинна профінансувати усі передбачені договором роботи, пов`язані з проектуванням, ремонтно-реставраційними роботами об`єкта-1 та будівництвом об`єкта-2 і об`єкта-3, зокрема але не виключно: розрахуватися за укладеними нею договорами із підрядниками за виконання окремих робіт із будівництва (реставрації) об`єктів, із постачальниками матеріалів та обладнання, необхідних для будівництва (реставрації) об`єктів, понести необхідні адміністративні витрати на введення об`єктів в експлуатацію.
Окрім цього, розділами 11, 12, 13, 14 договору передбачено відповідно порядок організації виконання будівельних робіт, контроль замовника за відповідністю будівельних робіт вимогам договору, приймання-передачу закінчених робіт, гарантії якості будівельних робіт, відповідальність сторін за порушення зобов`язань за договором, порядок врегулювання спорів.
Додатковими угодами від 17.12.2018, від 29.12.2020 до договору № 1 від 04.08.2016 внесено зміни в пункт 17.1. цього договору та продовжено строк дії цього договору.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі прокурор вказував на те, що має місце перевищення повноважень Карпатським відділенням інституту геофізики ім. Субботіна НАН України в частині укладення даного договору без відповідного погодження, оскільки оспорюваний договір є договором про спільну діяльність, а отже є удаваним правочином, укладеним з порушенням встановленого порядку, а виконання договору змінить правовий статус майна, яке не могло бути відчужене. Одночасно посилався на порушення вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", оскільки даний договір стосується будівництва в історичному ареалі населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що правовідносини стосовно укладення спірного договору врегульовані спеціальним законодавством, а саме Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", а оскільки спірний договір не є за своїм змістом договором про спільну діяльність, то достатньою законною підставою для його укладення є отримання відповідачем-1 погодження НАН України. Суд першої інстанції також зазначив, що станом на дату розгляду справи Міністерство культури України не затвердило межі історичного ареалу міста Львова та не встановило режиму його використання, а тому немає підстав стверджувати про порушення Закону України "Про охорону культурної спадщини" при укладенні спірного договору. Також суд визнав безпідставними покликання позивача-1 на положення містобудівних умов та обмежень, оскільки їх зміст не є предметом дослідження у цій справі та не містить жодних вимог щодо необхідності отримання відповідного погодження в Міністерстві культури та інформаційної політики України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі НАН України та приймаючи в цій частині нове рішення, яким позов залишено без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що НАН України не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, як юридична особа спроможна самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення, а тому відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі в її особі. В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що оспорюваний договір не є договором про спільну діяльність, а тому для його укладення Карпатському відділенню Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України було достатньо отримати погодження НАН України, що мало місце у даному випадку та підтверджується документальними доказами у справі. До того ж в даному випадку відсутні підставі стверджувати про порушення порядку укладення спірного договору, оскільки сторонами вчинені передбачені законодавством дії спрямовані на його погодження, і такий погоджено НАН України, з урахуванням наданих роз`яснень уповноважених державних органів які входять у систему органів виконавчої влади, яку очолює КМУ, за наслідками розгляду відповідних звернень з доданими проектами розпоряджень КМУ та договору, а тому прокурором не доведено (не зазначено), які ще дії потрібно було вчинити для отримання погодження спірного договору.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, керівник Львівської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в позові та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині. В частині ж залишення позову прокурора без розгляду - просить також скасувати судові рішення та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи прокурора зводяться до того, що:
- висновок судів обох інстанцій про те, що спірний договір є змішаним договором з елементами доручення та будівельного підряду є безпідставним, оскільки договір не відповідає нормам ч. 5 ст. 318 ГК України, ст.ст. 1000, 1010 ЦК України;
- спірний договір є саме договором про спільну діяльність, а тому мав бути погоджений КМУ відповідно до процедури, передбаченої Порядком № 296;
- дотримання зазначеної у позові процедури укладення спірного договору є необхідною передумовою для визнання укладеного договору таким, що відповідає вимогам цивільного законодавства, а порушення цієї процедури є підставою для визнання недійсним укладеного договору на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України та становить суспільний інтерес;
- майно, яке становить вклад у спірний договір, є державною власністю, а відтак управління ним, контроль за його збереженням і використанням згідно зі ст.137 ГК України та ст. 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" здійснює КМУ;
- посилання НАН України на листи-роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №2413/07/686-07 від 14.01.2016, №2412-57/32483-03 від 14.09.2017, згідного з якими не потрібно погодження КМУ спірного договору є безпідставними, адже зазначені листи містять загальний аналіз норм і в них відсутній аналіз умов спірного договору. Жодному з уповноважених органів не скеровувався договір у тому проекті, який підписаний сторонами;
- відповідно до відповіді Секретаріату КМУ на запит адвоката Бідах А.М. №19725/0/2-20 від 16.06.2020 уряд не приймав рішення стосовно погодження укладення відповідачами спірного договору, що також підтверджується листом Секретаріату КМУ №10672/0/2-21 від 01.04.2021. Водночас намагання сторонами договору уникнути процедури його укладення створює передумови для визнання його недійсним;
- відповідно до п. 1.13 статуту НАН України державне майно передається НАН України у безстрокове безоплатне користування без права зміни його форми власності для використання відповідно до законодавства та статуту. Земельні ділянки надаються НАН України у постійне користування та використовуються відповідно до земельного законодавства;
- відповідно до п.5.7. статуту Карпатського відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України майно закріплюється за ним на праві оперативного управління;
- за наслідками реалізації договору Карпатське відділення Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України отримує нежитлові будівлі з невизначеними показниками загальної площі та техніко-економічними показниками і фактично втратить земельні ділянки на вул. Горбачевського, 19 та вул. Коцюбинського, 7 у м. Львові, а також наявне на них нерухоме майно, внаслідок чого відбудеться відчуження цих об`єктів державної власності всупереч закону;
- судами не спростовано і не надано оцінку доводам прокурора щодо порушення вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", оскільки земельні ділянки, що розташовані на територіях, які віднесено до історичного ареалу міста, а також які знаходяться під пам`ятками згідно ст.ст. 54, 150 ЗК України, ст.ст. 34, 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини" відносяться до земель історико-культурного призначення;
- реалізація умов договору призведе до втрати нерухомості, розташованої на земельних ділянках, а також права користування земельними ділянками Карпатським відділенням Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України відповідно до ст. ст. 42, 120 ЗК України;
- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість представництва прокурором інтереси НАН України.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судом апеляційної інстанції застосовано норми матеріального права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/4501/17, від 11.07.2019 у справі № 910/10673/18 (в контексті застосування ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України щодо підстав недійсності правочину); від 14.02.2022 у справі № 346/2238/15-ц, від 18.11.2020 у справі № 357/3132/15-ц, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 20.02.2019 у справі № 917/2060/17, від 08.09.2021 у справі № 915/857/20, у справі № 910/3435/17 (щодо застосування ч. 1 ст. 235 ЦК України); від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18, від 11.07.2022 у справі №1.380.2019.006107, від 31.01.2023 у справі № 640/8728/21 (щодо застосування ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини"); від 20.01.2020 у справі № 807/866/17, від 29.04.2020 у справі № 826/8950/18 та від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20 (щодо статусу НАН України як суб`єкта владних повноважень). Крім того, суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення аргументів прокурора з посилання на норми права стосовно порушення відповідачами приписів ст. ст. 1, 6, 6-1, 18, 22, 26, ч. 4 ст. 32 та ч. 1 ст. 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини", що впливає на встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також не дослідив інформацію Міністерства культури та інформаційної політики України, наведену в листі від 09.04.2021, інформацію департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, викладену в листах від 30.12.2020 та від 23.10.2021.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.05.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.05.2023 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 18.05.2023.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 22.05.2023 від позивача-2 надійшли пояснення на касаційну скаргу, у яких представник просить врахувати їх під час розгляду справи та розглядати останню за відсутності представника НАН України.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 22.05.2023 від відповідача-2 надійшов відзив на касаційну скаргу, підписаний адвокатом Семиренко П.Я. 17.05.2023, до якого надано ордер на надання правничої допомоги від 18.05.2023. Відтак, станом на 17.05.2023 у адвоката не було відповідних повноважень на підписання відзиву, у зв`язку з чим він долучається до матеріалів справи, однак залишається без розгляду.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 22.05.2023 від відповідача-1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків та помилковість доводів прокурора у касаційній скарзі.
Також від КМУ 23.05.2023 надійшли пояснення на касаційну скаргу, у яких представник підтримує касаційну скаргу та просить її задовольнити.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається, зокрема, на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/4501/17, від 11.07.2019 у справі № 910/10673/18 (в контексті застосування ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України щодо підстав недійсності правочину); від 14.02.2022 у справі № 346/2238/15-ц, від 18.11.2020 у справі № 357/3132/15-ц, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 20.02.2019 у справі № 917/2060/17, від 08.09.2021 у справі № 915/857/20, у справі № 910/3435/17 (щодо застосування ч. 1 ст. 235 ЦК України); від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18, від 11.07.2022 у справі №1.380.2019.006107, від 31.01.2023 у справі № 640/8728/21 (щодо застосування ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини"); від 20.01.2020 у справі № 807/866/17, від 29.04.2020 у справі № 826/8950/18 та від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20 (щодо статусу НАН України як суб`єкта владних повноважень).