ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 320/4559/20
адміністративне провадження № К/990/2568/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/4559/20
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИСТКОМ" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Лапій С. М.) від 27 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Карпушової О. В., Губської Л. В., Епель О. В.) від 30 листопада 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 29 травня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛИСТКОМ" (далі - ТОВ "ЛИСТКОМ") звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2019 року:
- № 0002071202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 309 224 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 077 306 грн;
- № 0002081202, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 282 140 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що в основу прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем були покладенні безпідставні, необґрунтовані, та, як наслідок, неправомірні висновки акту перевірки, які не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.
2.1 Також позивач зазначав, що висновки податкового органу про те, що правовідносини ТОВ "ЛИСТКОМ" з деякими контрагентами не мали реального характеру спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були надані товариством.
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, позов задоволено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
5. Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2022 року зупинено виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у цій справі до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
7. 06 липня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "ЛИСТКОМ", в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області у період з 08 квітня 2019 року по 12 квітня 2019 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ЛИСТКОМ" з питання правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2019 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення, що декларувалась у червні-грудні 2018 року, за наслідками якої був складений акт від 19 квітня 2019 року №309/10-36-12-02/41837288.
10. В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлені порушення позивачем: абз. 5 ст.1, п. 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні", пп.14.1.36, 14.1.181, п. 14.1 ст.14, ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 4 309 224,00 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 282 140,00 грн.
10.1 Також в акті перевірки зазначено, що в ході перевірки інвентаризація активів не проводилась у зв`язку з відсутністю підприємства за податковою адресою, будь-яких складських приміщень, товарно-матеріальних цінностей.
11. На підставі таких висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0002071202 від 20 червня 2019 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 309 224 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 077 306 грн;
- № 0002081202 від 20 червня 2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 282 140 грн.
12. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2019 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не підтвердив висновків проведеної перевірки належними, достатніми та допустимими доказами, і не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
14. Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що з акту перевірки неможливо встановити відсутність яких саме документів та по яких господарських операціях стало підставою для висновку контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій, що вказує на недоведеність відповідачем в акті порушень податкового законодавства України.
14.1 Крім того, суди зауважили, що податковим органом не заперечувалась правильність оформлення, достовірність та повнота заповнення наданих позивачем до перевірки первинних документів, також не заперечувався їх обсяг.
15. Щодо посилання відповідача на відсутність під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, як на доказ вчинення позивачем порушень податкового законодавства, то суди попередніх інстанцій визнали його безпідставним, оскільки правилами ведення податкового обліку не передбачено обов`язковості ведення або правильності складання і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності формування податкового кредиту.
15.1 Крім того, відповідно до положень Закону України "Про автомобільний транспорт" та наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14 жовтня 1997 року № 363, обов`язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та водія, а позивач до такої категорії суб`єктів господарювання не відноситься.
16. Також суди попередніх інстанцій зазначили про те, що на підставі наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що станом на дату проведення позапланової документальної перевірки податкова адреса позивача не змінювалась, що підтверджується договором оренди від 21 грудня 2018 року №77, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством "ОБЛАГРОТЕХСЕРВІС".
16.1 Суди зауважили, що висновки відповідача щодо відсутності позивача та його посадових осіб за податковою адресою, які сформовані на підставі актів від 22 березня 2019 року №1177/10-36-12-02/41837288 "Про відсутність підприємства та його посадових осіб за податковою адресою", від 22 березня 2019 року №1178/10-36-12-02/41837288 "Про неможливість вручення наказу від 21 березня 2019 року № 611 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЛИСТКОМ" (код ЄДРПОУ 41837288) та направлення на перевірку від 22 березня 2019 року №726" та від 22 березня 2019 року №1179/10-36-12-02/41837288 "Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЛИСТКОМ" (код ЄДРПОУ 41837288) з питань встановлення правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2019 року" - є безпідставними, оскільки оперативне управління ГУ ДФС у Київській області не здійснювало вихід за податковою адресою позивача, дані акти складені за результатом виходу на адресу іншого підприємства, а саме, завод "Еталон", а орендодавцем позивача, як зазначено вище, є Публічне акціонерне товариство "ОБЛАГРОТЕХСЕРВІС".
17. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що такі обставини, як відсутність приміщень для зберігання товару, не можуть спростовувати виконання господарської операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди повинно мати відповідні приміщення для виконання взятих на себе зобов`язань, а особливо в разі перепродажу товару.
18. Щодо кримінального провадження №22017101110000100, яке відповідач співвідносить з позивачем, то суди попередніх інстанцій зауважили, що процесуальний статус позивача в даному кримінальному провадженні не визначено.
18.1 Крім того, на обґрунтування існування ознак ризику в контрагентів позивача відповідач посилався на кримінальне провадження № 42018100000000889 від 21 вересня 2018 року. Водночас суди попередніх інстанцій зазначили, що воно також не має відношення до контрагента позивача ТОВ "ЕКСПАНСІЯ", оскільки вказане кримінальне провадження здійснюється відносно ТОВ "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна".
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у цій справі.
20. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій скаржником зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
21. Так, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 44.1 статті 44 ПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 400/1646/20.
22. Також скаржник зауважує про не дослідження зібраних у цій справі доказів та встановлення судами обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а саме, на підставі акту перевірки, проігнорувавши відсутність первинних документів та не дослідження їх дефектності.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
24. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
25. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
26. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
27. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
28. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").
29. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
30. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
31. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
32. Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
33. Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.