ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 380/12609/20
адміністративне провадження № К/990/9439/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Кашпур О. В., Уханенка С. А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року (головуючий суддя: Коморний О. І.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року (суддя-доповідач Качмар В. Я., судді Затолочний В. С., Кушнерик М. П.)
у справі № 380/12609/20
за позовом ОСОБА_1
до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області
про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач, скаржник) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області (далі - відповідач, РДА або Дрогобицької РДА Львівської області), у якій просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації від 12 березня 2020 року № 10-К-1, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника голови Дрогобицької районної державної адміністрації у зв`язку з призначенням голови Дрогобицької районної державної адміністрації 12 березня 2020 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Дрогобицької районної державної адміністрації;
- стягнути з Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що розпорядження про його звільнення з посади є протиправним, прийнятим з порушенням процедури звільнення, передбаченої положеннями Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09 квітня 1999 року № 586-XIV (далі - Закон № 586-XIV). Так, позивач зазначив, що його звільнення відбулося без погодження з головою обласної державної адміністрації, що є безумовною підставою для його скасування.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, здійснивши ретроспективний аналіз положень статті 10 Закону № 586-XIV, дійшов висновку, що на час звільнення позивача у березні 2020 року стаття 10 Закону № 586-XIV була чинною у редакції станом на 07 жовтня 2010 року (з урахуванням статті 2 Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України") та не містила жодних вимог погоджувати звільнення позивача з кимось після заявлення останнім про припинення своїх повноважень новопризначеному голові місцевої державної адміністрацій у день його призначення. Одночасно із цим суди зауважили, що та обставина, що на веб-сайті Верховної Ради України стаття 10 Закону № 586-XIV технічно не приведена у відповідність до Закону № 763-VII, не є підставою застосовувати до спірних правовідносин іншу редакцію статті 10 Закону № 586-XIV.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного розпорядження та, відповідно, для задоволення похідних позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року, ухваливши у справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 січня 2021 року у справі № 1.380.2019.003597 щодо застосування статті 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" у редакції, чинній на час його звільнення.
Так, скаржник зазначає, що правовідносини, які виникли між ним та відповідачем, існували в період з 2018 року по 2020 рік.
Таким чином, за умови подібності спірних правовідносин з правовідносинами, які зазначені у постанові Верховного Суду від 28 січня 2021 року №1.380.2019.003597, однаковими мають бути й умови застосування приписів статті 10 Закону України "Про місцеві адміністрації".
Також скаржник вказує про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що норми статті 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" не є чинними з 2014 року.
Крім того, у березні 2020 року стаття 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" була чинною у редакції від 07 жовтня 2010 року, а тому жодні вимоги погоджувати звільнення позивача з кимось, крім голови обласної державної адміністрації, відсутні.
21 грудня 2022 року до суду касаційної інстанції від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому вказує, що жодних вимог погоджувати звільнення позивача з кимось після заявлення позивачем про припинення своїх повноважень новопризначеному голові місцевої державної адміністрації у день його призначення, діюча редакція статті 10 Закону № 586-ХІУ не містить.
Додатково зазначає, що всі вимоги законодавства райдержадміністрацією при проведенні звільнення позивача було дотримано, що підтверджує правомірність прийнятого райдержадміністрацією розпорядження. Відповідно, підстави для його скасування та поновлення позивача на посаді відсутні.
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року з підстав визначених пунктами 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в попередньому судовому засіданні на 31 травня 2023 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, згідно з розпорядженням голови Дрогобицької районної державної адміністрації № 52-К-1 від 14 листопада 2018 року позивача призначено на посаду заступника голови Дрогобицької РДА Львівської області з 15 листопада 2018 року з посадовим окладом згідно штатного розпису (Класифікатор професій України ДК 003:2010-1120.1).
Однією з підстав для призначення на вказану посаду був лист-погодження Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2018 року № 21333/0/2-18.
Розпорядженням від 12 березня 2020 року № 10-к-1 "Про звільнення ОСОБА_1", позивача звільнено з посади заступника голови Дрогобицької РДА Львівської області у зв`язку з призначенням голови Дрогобицької РДА Львівської області 12 березня 2020 року. Підставою зазначено "заява ОСОБА_1 від 11 березня 2020 року".
Позивач ознайомлений з даним розпорядженням 12 березня 2020 року, про що свідчить власний підпис ОСОБА_1 .
12 березня 2020 року позивачем також отримано трудову книжку, про що свідчить проставлений ним підпис в Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.
Позивач уважає розпорядження про звільнення протиправним, оскільки звільнення позивача відбулося без погодження з головою обласної державної адміністрації.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Частиною третьою статті 118 Конституції України передбачено, що склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.
Оскільки місцеві державні адміністрації входять до системи органів виконавчої влади, то повноваження, організація, порядок діяльності місцевих державних адміністрацій згідно з пунктом 12 частини першої статті 92, частиною другою статті 120 Конституції України визначаються виключно Конституцією і законами України.
Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 09 квітня 1999 року № 586-XIV (далі - Закон № 586-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).