ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2023 року
м. Київ
справа № 200/3363/21-а
адміністративне провадження № К/990/22089/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.
за участю:
секретаря судового засідання - Морозенко С. П.
представника позивача - Поляцької О. Ю.,
представника відповідача - Жалдака О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року (головуючий суддя Сіваченко І. В. судді: Блохін А. А., Гаврищук Т. Г.),
І. Суть спору
У березні 2021 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську (далі - відповідач, ТУ ДБР у м. Краматорську), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ТУ ДБР у м. Краматорську від 26 лютого 2021 року № 44-ос "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити позивача в органах Державного бюро розслідувань на посаді заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, з 02 березня 2021 року або на посаді, що є рівнозначною з посадою заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 02 березня 2021 року по день фактичного поновлення на роботі.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що скорочення посади державної служби, яку він обіймав, є безумовно протиправним, оскільки суперечить нормам статті 119 Кодексу законів про працю України та порушує його право на працю. Звільнення позивача у зв`язку зі зміною штатного розпису та необхідністю заміщення даних посад особами рядового та начальницького складу прямо суперечить підпункту 4 пункту 3 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань". Приймаючи рішення про звільнення, відповідач обрав найбільш несприятливі наслідки для позивача, хоча мав можливість сприяти реалізації його права на переведення з урахуванням наявності вакантної посади, обов`язки за якою позивач виконував з 05 листопада 2018 року та мав переважне право залишення на роботі. Позивач є учасником бойових дій, та відповідно до частини 5 статті 42 Кодексу законів про працю України має переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Станом на 02 березня 2021 року змін в організації виробництва відповідача не відбулося, а в організаційній структурі ТУ ДБР у м. Краматорську займана позивачем посада залишилась, але дещо змінилась її назва.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.
05 листопада 2018 року в. о. директора ТУ ДБР у м. Краматорську виданий наказ № 25 "Про призначення ОСОБА_1", яким ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) ТУ ДБР у м. Краматорську, як такого, що успішно пройшов за конкурсом, з 05 листопада 2018 року, з випробувальним строком шість місяців.
28 грудня 2019 року т. в. о. директора ДБР Венедіктовою І. В. виданий наказ № 343 "Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань".
02 січня 2020 року т. в. о. директора ДБР Венедіктовою І. В. виданий наказ № 1 "Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 28 грудня 2019 року № 343 "Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань".
03 січня 2020 року т. в. о. директора ДБР Венедіктовою І. В. виданий наказ № 2 "Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 28 грудня 2019 року № 343 "Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" з урахуванням змін, внесених наказом Державного бюро розслідувань від 02 січня 2020 року № 1" наказ № 343 від 28 грудня 2019 року був доповнений пунктом 3: "Затвердити порядок зміни категорії посад Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу".
08 липня 2020 року в. о. директора ДБР О. Соколовим виданий наказ № 323 "Про затвердження Переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами". Згідно з наказом посада директора територіального управління Державного бюро розслідувань підлягає заміщенню особою начальницького складу.
20 жовтня 2020 року в. о. директора ДБР О. Сухачовим виданий наказ № 199дск "Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську". Згідно із затвердженими змінами до штатного розпису, які вводяться в дію з 01 лютого 2021 року, виводиться із штатного розпису посада державної служби "Заступник начальника третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів)" та вводиться посада старшого начальницького складу ДБР.
28 жовтня 2020 року між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 роки.
28 жовтня 2020 року начальником Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку у відповідності до статей 20 та 23 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" видано Наказ № 38-РС, яким укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на З (три) роки та прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового складу та призначено: рядового запасу ОСОБА_1, стрільцем групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти військової служби правопорядку Донецького зонального відділу військової служби правопорядку Східного територіального управління військової служби правопорядку, вос-932915а.
29 жовтня 2020 року директором ТУ ДБР у м. Краматорську виданий наказ
№ 183-ос "Про увільнення від роботи ОСОБА_1 на час проходження військової служби", яким увільнено ОСОБА_1, заступника начальника Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську від роботи після проведення позачергової інвентаризації матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які здійснюються слідчими Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську та затвердження акту інвентаризації матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які здійснюються слідчими Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську на час проходженням ним військової служби за контрактом під час дії особливого періоду на строк дії його закінчення або до фактичного звільнення з військової служби, із збереженням за ОСОБА_1 місця роботи, посади та середнього заробітку.
02 листопада 2020 року Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку листом за № 5412 повідомив директора ТУ ДБР у м. Краматорську про те, що ОСОБА_2 не зарахований до особового складу і службу в Збройних Силах України не проходить.
02 листопада 2020 року директором ТУ ДБР у м. Краматорську виданий наказ № 78 "Про призначення позачергової інвентаризації матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, які здійснюються слідчими Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську".
26 лютого 2021 року директором ТУ ДБР у м. Краматорську виданий наказ № 44-ос "Про звільнення ОСОБА_1", яким ОСОБА_2 був звільнений з посади заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу розслідування військових злочинів) ТУ ДБР у м. Краматорську 01 березня 2021 року в зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ТУ ДБР у м. Краматорську від 26 лютого 2021 року № 44-ос "Про звільнення ОСОБА_1". Поновлено ОСОБА_1 на роботі в ТУ ДБР у м. Краматорську на посаді заступника начальника третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську з 02 березня 2021 року. Стягнуто з ТУ ДБР у м. Краматорську на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 02 березня по 16 листопада 2021 року в сумі 563 797 гривень 78 копійок. У задоволенні позовних вимог до ТУ ДБР у м. Краматорську про поновлення на посаді, що є рівнозначною з посадою заступника начальника третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання скасувати в трудовій книжці запис про звільнення ОСОБА_1, з посади заступника начальника третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) ТУ ДБР у м. Краматорську відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ТУ ДБР у м. Краматорську на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18 900 гривень 00 копійок.
Суд першої інстанцій виходив з того, що оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону України "Про державну службу", на час прийняття оскаржуваного наказу не було встановлено гарантій для державних службовців на час виконання ними державних або громадських обов`язків (збереження місця роботи (посади) та заробітної плати), тому в даному випадку слід керуватися нормами Кодексу законів про працю України. Зважаючи на те, що в Україні особливий період ведений в дію з 17 березня 2014 року до цього моменту не припинений, позивачу гарантовано Державою Україна на весь час військової служби за контрактом збереження місця роботи, посади і середнього заробітку. Таким державним службовцям здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Отже, позовні вимоги про поновлення на роботі в органах Державного бюро розслідувань на посаді заступника начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську з 02 березня 2021 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач прийнятий на військову службу за контрактом з 28 жовтня 2020 року, отже, відповідно до державних гарантій, позивач має право на збереження середнього заробітку з 02 березня 2021 року по день ухвалення рішення в даній справі (16 листопада 2021 року), що становить 563 797,78 грн.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року апеляційну скаргу ТУ ДБР у м. Краматорську задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТУ ДБР у м. Краматорську про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено повністю.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що стаття 119 Кодексу законів про працю України не містить в собі заборони на звільнення працівника з ініціативи роботодавця при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу, а тому судом першої інстанції безпідставно було застосовано до спірних правовідносин положення частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України.
Також, суд апеляційної інстанції зауважив, що на момент прийняття спірного наказу діяла редакція Закону України "Про державну службу", якою чітко врегульована процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. Так, за приписами частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону України "Про державну службу" слово "може", означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при прийнятті спірного наказу відповідачем було дотримано процедуру звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби у відповідності до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
16 серпня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
На обґрунтування позиції, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування відносно працівників Державного бюро розслідувань, прийнятих на військову службу за контрактом, статті 14 Закону України від 12 листопада 2015 року № 794-VIII "Про Державне бюро розслідувань", гарантій, установлених частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, приписів частини другої статті 39 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу", пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", частини четвертої статті 17 Конституції України.
Позивач уважає, що на час прийняття спірного наказу на нього, який прийнятий на військову службу за контрактом, поширювались гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України та частиною другою статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Факт укладення позивачем контракту на проходження військової служби є підставою для його увільнення від роботи з збереженням за ним місця роботи, і звільнення працівника можливе лише після закінчення дії контракту про проходження військової служби.
ТУ ДБР у м. Краматорську подало відзив на касаційну скаргу, у якому, не погоджуючись з доводами скарги, просить відмовити у її задоволенні. Зазначає, що звільнення позивача відбулося у зв`язку з скороченням посади державної служби та неможливістю його переведення на посаду, яка відноситься до посад осіб рядового та начальницького складу без обов`язкового проходження конкурсу, відсутності обов`язку пропонувати іншу рівнозначну чи нижчу посаду, а відтак нерозповсюдження на спірні правовідносини гарантій, визначених статтею 119 Кодексу законів про працю України. Відповідач стверджує, що ним не допущено порушень, що полягають у ненаданні позивачу при звільненні пропозицій щодо зайняття іншої посади, крім того, правових підстав для незастосування діючих на момент виникнення спірних правовідносин норм Закону України "Про державну службу", що регламентували процедуру вивільнення державних службовців або ж застосування норм в інший спосіб не передбачений законодавством, не існує.
Також ТУ ДБР у м. Краматорську зазначає, що непоширення в цілому на відносини щодо припинення державної служби гарантій, передбачених трудовим законодавством, можливість застосування яких передбачена частиною третьою статті 5 Закону України "Про державну службу", свідчить про відсутність підстав для застосування частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України до спірних правовідносин.