ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2023 року
м. Київ
справа № 320/6326/19
адміністративне провадження № К/9901/21764/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №320/6326/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАБУДСЕРВІС" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 (головуючий суддя Келеберда В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 (головуючий суддя Шурко О.І., судді: Мельничук В.П., Оксененко О.М.),
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІАБУДСЕРВІС" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2019 №0045391404.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021, позов задоволено повністю.
Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій податковий орган просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі №320/6326/19 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.
Ухвалою суду від 29.05.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 30.05.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу №16169 від 31.10.2018 ГУ ДПС у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Авіабудсервіс"" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ "Лайт-Ком" за березень 2018 року, за результатами якої складено Акт №722/26-15-14-04-03/32485297 від 12.07.2019.
За висновками Акту перевірки позивачем порушено вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 44.1 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1ʼ 008ʼ 382,00грн.
Перевіркою не підтверджено факту постачання ТОВ "Лайт-Ком" товарів на адресу ТОВ "Авіабудсервіс", а зазначені господарські операції фактично не відбувалися, у зв`язку з чим податкові накладні, виписані ТОВ "Лайт-Ком" на адресу ТОВ "Авіабудсервіс" не мають юридичної сили первинних документів. Як наслідок, ТОВ "Авіабудсервіс" неправомірно формувало регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.
На підставі висновків Акту перевірки винесено оскаржуване у справі податкове повідомлення-рішення від 07.08.2019 №0045391404 про збільшення Товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за березень 2018 року із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму податкового зобов`язання 1ʼ 008ʼ 382,00грн. та 504191грн. штрафних санкцій.
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся з позовом до суду про його скасування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у певний період не мав змоги надати для перевірки відповідачу певні документи, з огляду на їх витребування Генеральною прокуратурою України та викраденням зі службового автомобіля. Окрім іншого, позивач стверджує, що відносно контрагента ТОВ "Лайт-Ком" податковими органами зустрічна звірка не проводилася, тому вину за порушення вимог податкового законодавства контрагентом фактично покладено на ТОВ "Авіабудсервіс", що суперечить положенням чинного законодавства щодо індивідуального характеру відповідальності.
Відповідач проти позову заперечив, вказав, що під час перевірки контролюючим органом перевірялася реальність господарської операції ТОВ "Авіабудсервіс" з контрагентом-постачальником ТОВ "Лайт-Ком", а також реальна можливість (наявність на підприємстві основних засобів, трудових ресурсів, товарно-матеріальних цінностей, транспортних засобів тощо) контрагентами виконання своїх зобов`язань перед позивачем. Перевіркою встановлена відсутність первинних документів у ТОВ "Авіабудсервіс" по взаємовідносинах з ТОВ "Лайт-Ком" за березень 2018 року, що свідчить про непідтвердженість господарської операції між зазначеними суб`єктами господарювання. Також відповідач посилався на наявність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 04.04.2018 у справі №757/15417/18-к в рамках кримінального провадження №42017000000002137 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статями 205, 209 КК України, а також ухвали Печерського районного суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №757/43808/18-к в рамках кримінального провадження №2018000000001581 за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 191 КК України, відповідно до яких вбачається формування податкового кредиту суб`єктами господарювання за рахунок рядку підприємств з ознаками "фіктивності", серед яких, зокрема, ТОВ "Лайт-Ком".
У цьому зв`язку, контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операції таких підприємств, зокрема й позивача, не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилались на те, що в акті перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що правочини між сторонами не були націлені на здійснення підприємницької діяльності та не пов`язані з рухом активів підприємств. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності. Висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, правомірності таких висновків під час судового розгляду справи відповідачем не доведено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. Як вказує відповідач, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, не врахували висновки Верховного Суду, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач викладає обставини, встановлені актом перевірки. Як вважає відповідач, наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з контрагентами, а тому висновки акту перевірки та прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам податкового законодавства. Відповідач зазначає, що у ході проведеної перевірки виявлено порушення вимог податкового законодавства, посилаючись на акти ненадання первинних документів, недопущення до проведення інвентаризації, висновків опрацювання податкової інформації по контрагенту, ухвали Печерського районного суду міста Києва у справах №757/15417/18-к, №757/43808/18-к. Таким чином, на думку відповідача, судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки беззаперечним доказам, наданим податковим органом та не враховано позицію Верховного Суду щодо обставин, встановлених перевіркою. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у порядку касаційного провадження.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.6. статі 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
В обґрунтування доводів касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду в частині правової оцінки ненадання платником документів під час перевірки, відповідач посилається на практику Суду в справах де застосовано положення пункту 44.6 статті 44 ПК України.
Зокрема, відповідач вказує на постанову Верховного Суду від 09.10.2019 у справі 3808/9397/13-а, з якої слідує, що платником документи не було надано як під час перевірки, так і на час судового розгляду справи, що є підставою для донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість. Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів того, що ним вчинялись будь-які дії, які передбачені нормами Податкового кодексу, щодо надання (надіслання) ним первинних документів до контролюючого органу, які фахівцями контролюючого органу не були враховані під час проведення перевірки. Позивачем також не надано і доказів звернення з будь - якими заявами чи скаргами на протиправні дії фахівців контролюючого органу при проведенні перевірки (неврахуванні наданих документів) чи складанні акту про ненадання первинних документів.
Також, з постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №640/637/19, на яку посилається відповідач, вбачається, що колегія суддів вважала помилковим посилання судів попередніх інстанцій на поважність причин неможливості надати на перевірку первинну документацію, оскільки така вилучалась на підставі ухвали суду та протоколу тимчасового доступу до речей і документів. Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора про тимчасовий доступ до речей та документів та надано дозвіл відповідним посадовим особам тимчасовий доступ до оригіналів документів з правом їх вилучення (виїмки). Таке вилучення, як свідчить протокол тимчасового доступу до речей і документів та опис речей і документів було проведено після проведення повторної податкової перевірки.
Поряд з цим, у справі, що розглядається, відповідач стверджує, що ТОВ "Авіабудсервіс" до перевірки не надано первинних бухгалтерських документів, договорів, бухгалтерських регістрів по взаємовідносинах з ТОВ "Лайт-Ком", про що складені акти ненадання первинних документів до перевірки від 05.07.2019.
На письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 18.09.2018 про надання інформації по взаємовідносинах з ТОВ "Лайт-Ком" за березень 2018 року, ТОВ "Авіабудсервіс" листом від 10.10.2018 надано завірену копію договору поставки від 01.03.2018, укладеного між ТОВ "Авіабудсервіс" та ТОВ "Лайт-Ком", завірену копію видаткової накладної від 15.03.2018 №130, завірені копії ТТН від 15.03.2018, №100258, №100259, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за період 01.09.2018 по 19.10.2018, оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за період 01.09 - 19.10.2018, тощо.
За результатами дослідження наданих документів відповідач дійшов висновку, що відсутність первинних документів у ТОВ "Авіабудсервіс" по взаємовідносинах ТОВ "Лайт-Ком" за березень 2018 року свідчить про непідтвердження господарської операції між зазначеними суб`єктами господарювання за відповідний період. Відповідно, перенесені дані до регістрів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Авіабудсервіс" щодо господарської операції з ТОВ "Лайт-Ком" за березень 2018 року здійснені безпідставно.
На підставі матеріалів справи судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Договору поставки від 01.03.2018, укладеного між ТОВ "Авіабудсервіс" (Покупець), в особі директора ОСОБА_1., та ТОВ "Лайт-Ком" (Постачальник) в особі директора Пономарьова Д.В., Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити обладнання для будівельних робіт на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до умов Договору розрахунки за товар здійснюються Покупцем в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника до 31 грудня 2018 року. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (пункт поставки - м. Київ, бульвар В. Гавела, 8) Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року, якщо інше не узгоджене Сторонами в додаткових угодах до цього Договору. Датою поставки товару вважається дата, назначена у видаткових накладних на товар, що підтверджує поставку товару відповідної кількості та якості відповідно до умов Договору. Доставка товару здійснюється за рахунок покупця транспортом Покупця. Довірена особа Покупця є ОСОБА_1 .
Згідно завіреної копії видаткової накладної від 15.03.2018 №130 на загальну суму 6ʼ 050ʼ 288,75грн., у тому числі ПДВ 1ʼ 008ʼ 381,46грн., які зазначені в акті перевірки на стор. 7-8.
Вищенаведені операції відображено ТОВ "Авіабудсервіс" в бухгалтерському обліку згідно картки рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 01.09.2018 - 19.10.2018 значиться сальдо кредитове по взаємовідносинах з ТОВ "ЛАЙТ-КОМ" на суму 6ʼ 050ʼ 288,75грн.
Фактичне виконання господарських операцій між ТОВ "Авіабудсервіс" та ТОВ "Лайт-Ком" підтверджено документами: договором поставки товарів, видатковою накладною, товарно-транспортними накладними.
У свою чергу, судами відзначено, що зазначені первинні документи витребовувалися для дослідження та перевірки Генеральною прокуратурою України, були повернуті без негативної оцінки. Поряд з цим, були втрачені під час крадіжки із службового автомобіля, про що позивачем повідомлено органи поліції ГУ НП у м. Києві, що підтверджується відповідною довідкою №24106 від 04.04.2019, та про що вчасно повідомлено й органи податкового контролю.
Водночас, як констатували суди, зазначені документи надавалися для перевірки відповідачу до вчинення їх крадіжки, що переконливо свідчить про те, що позивачем здійснені реальні перерахування грошових коштів за договором поставки, товарно-матеріальні цінності поставлені позивачу, який здійснив їх оплату, тобто мають місце і поставка, і здійснення оплати за товар.
Відтак, обґрунтування заявника касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду в частині правової оцінки ненадання платником документів під час перевірки, касаційний суд не може визнати належним, з огляду на те, що відтворення скаржником норми права, яку застосовано Судом, не вказує на релевантність висновків Суду для застосування при вирішенні цієї справи без урахування встановлених обставин.
Також відповідачем встановлено, що відповідно до регістру бухгалтерського обліку - оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за період з 01 вересня по 19 жовтня 2018 року у ТЛВ "Авіабудсервіс" значиться кредиторська заборгованість перед ТОВ "Лайт-Ком" на суму 6 050 288,75 грн. (отримані та неоплачені товари). У листі ТОВ "Авіабудсервіс" від 10 жовтня 2018 року №09/1, наданого на запит відповідача, зазначено, що отримані товари від ТОВ "Лайт-Ком" не реалізовані та плануються як розвиток нового направлення.
У цьому зв`язку, відповідачем направлено Товариству запит про проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, зняття залишків товарино-матеріальних цінностей ТОВ "Авіабудсервіс" у присутності представників, що здійснюють перевірку, проте інвентаризації не проведено, про що складено акт відмови від проведення інвентаризації.
На думку відповідача зазначені обставини свідчать про безпідставне перенесення даних до регістрів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Авіабудсервіс" щодо господарської операції з ТОВ "Лайт-Ком" за березень 2018 року та сам факт наявності товарино-матеріальних цінностей.
Водночас, судом з`ясовано, що на дату отримання Товариством вимоги від відповідача (01.11.2018) останнім підготовлено наказ про проведення інвентаризації у строк з 02.11.2018 по 05.11.2018 на складі "Гуровщина", який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Любимівка, вул. Київська, 88-б, оскільки товар знаходиться саме за наведеною адресою, а коло об`єктів інвентаризації повинно бути чітко пов`язане саме з предметом такої перевірки.
На підставі встановленого, суди вважали, що відповідачем передчасно зроблено висновок про відмову позивача від проведення інвентаризації.