ОКРЕМА ДУМКА
Справа № 9901/260/19
Провадження № 11-391заі21
судді Великої Палати Верховного Суду Власова Ю. Л. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) та Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив: 1) визнати протиправними і скасувати рішення ВККС
від 10 жовтня 2018 року № 1814/ко-18 про відмову ОСОБА_1 в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та про внесення до ВРП подання з рекомендацією про його звільнення з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області; 2) визнати протиправними і скасувати рішення ВРП від 04 квітня 2019 року № 1018/о/15-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області;
3) поновити ОСОБА_1 в статусі, на посаді та в правах судді Господарського суду Дніпропетровської області з 05 квітня 2019 року, зобов`язавши ВРП повернути до ВККС подання від 09 листопада 2018 року № 21-6866/18 для перегляду ВККС у пленарному складі результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання із застосуванням інших засобів оцінювання відповідності судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 займаній посаді за критерієм компетентності.
Позивач мотивував позов, зокрема, тим, що він складав іспит у незадовільному стані здоров`я через розлади сну на фоні перевтоми, для подолання наслідків яких за призначенням лікаря-психіатра перед іспитом з 10 квітня 2018 року приймав лікарські засоби, що мали побічний негативний вплив на пригнічення реакцій та, власне, виконання практичного завдання внаслідок зниження артеріального тиску, сонливості, розладу уваги, втрати концентрації. Під час здійснення розгляду подання ВККС з рекомендацією щодо звільнення позивача із займаної посади ВРП не взяла до уваги та не оцінила наведених позивачем доводів, а тому її рішення від 04 квітня 2019 року № 1018/о/15-19 є немотивованим і згідно з положеннями
пункту 3 частини другої статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) підлягає скасуванню.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
(далі - Касаційний адміністративний суд) від 14 липня 2021 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ВРП від 04 квітня 2019 року № 1018/о/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України"; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Свої висновки в частині задоволення позову суд першої інстанції мотивував тим, що в законодавстві немає чіткого механізму повідомлення суддею про неможливість, зокрема, за станом здоров`я складати іспит, для проходження якого він прибув, як і не визначено підстав, за яких особа має право заявити клопотання про відкладення кваліфікаційного оцінювання вже під час його проходження, адже обставина неприбуття учасника не створює для Комісії обов`язку з відкладення кваліфікаційного оцінювання.
Натомість суттєві вади здоров`я особи можуть унеможливлювати проходження нею кваліфікаційного оцінювання, тобто бути однією з ознак обставин непереборної сили (vis major) - надзвичайною або невідворотною за таких умов подією
(що підтверджена належними доказами), яка є об`єктивно непереборною, не залежить від волевиявлення особи та пов`язана із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
ВРП у рішенні від 04 квітня 2019 року № 1018/о/15-19 не навела жодних мотивів й обґрунтувань з приводу фізичного стану позивача та тієї обставини, чи міг він вплинути на якість виконання ним практичного завдання 13 квітня 2018 року, а також не надала оцінки наявним у її розпорядженні доказам, які підтверджують такі посилання позивача (копії заяв від 03 липня 2018 року та від 20 лютого 2019 року, в яких він повідомляв ВККС про свій незадовільний стан здоров`я під час іспиту, та медичних висновків Психосоматичного центру Обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечникова), чим, у свою чергу, порушила законодавчо встановлену вимогу щодо вмотивованості свого рішення про звільнення судді із займаної посади.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя задоволено, рішення Касаційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року в частині, якою задоволено позов та визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 04 квітня 2019 року № 1018/о/15-19, скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.
Велика Палата Верховного Суду визначила, що відповідно до пункту 13 розділу ІІІ "Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення",затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16
(далі - Положення), неявка судді для проходження кваліфікаціи?ного оцінювання у встановлені Комісією строки за відсутності поважних причин такоі? неявки є підставою для ухвалення рішення про непідтвердження здатності судді здіи?снювати правосуддя у відповідному суді або невідповідності судді заи?маніи? посаді.
Велика Палата Верховного Суду вважала, що поважними причинами неявки судді для проходження кваліфікаційного оцінювання є обставини, настання яких не залежить від волі судді і які перешкоджають участі судді у кваліфікаційному оцінюванні та підтверджуються відповідними документами. Про причини неявки суддя зобов`язаний письмово повідомити Комісію протягом п`яти робочих днів після виходу на роботу або припинення дії обставин, які були причиною неявки на кваліфікаційне оцінювання, а також звернутися до Комісії з письмовою заявою для встановлення строків проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ "Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання", затвердженого рішенням ВККС від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16
(далі - Порядок) контроль за проведенням іспиту, координування та узгодження дій під час підготовки та проведення іспиту здійснюються повноважними суб`єктами з питань забезпечення організаціи?ноі? підготовки проведення іспиту та виконання функціи? адміністративно-розпорядчого характеру Комісіі? (далі - уповноважені представники), якими згідно з пунктом 7 розділу І Порядку є члени Комісії, інспектори Комісії, працівники секретаріату Комісії.
Таким чином, якщо стан здоров`я судді унеможливлює його явку на іспит, то він як учасник кваліфікаційного оцінювання має право звернутися до Комісії з письмовою заявою для встановлення строків проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання в порядку, передбаченому пунктом 13 розділу ІІІ Положення. Системний аналіз положень розділу ІІІ Положення дає підстави для висновку, що якщо стан здоров`я судді як учасника кваліфікаційного оцінювання погіршився саме під час проходження іспиту, то він має право звернутися до уповноваженого представника ВККС для отримання допомоги. При цьому виникнення перед початком іспиту чи під час його складання ситуації, яка унеможливлює в конкретний момент часу продовження проходження особою відповідного етапу кваліфікаційного оцінювання, не вважається відмовою учасника від проходження іспиту.
На думку Великої Палати Верховного Суду, позивач вирішив не використовувати нормативно закріплене право не проходити кваліфікаційне оцінювання, але коли дізнався про результат кваліфікаційного оцінювання, то почав наводити аргументи на захист своїх прав, щоб не зазнати негативних наслідків указаного результату. Така поведінка позивача не є добросовісною. Позивач знав зміст пункту 13 розділу ІІІ Положення, яке, як зазначено вище, надає судді право не з`явитись у призначений для кваліфікаційного оцінювання день для складання іспиту в разі наявності на те поважних причин, однією з яких може бути тимчасова непрацездатність. Це право збалансовує обов`язок пройти кваліфікаційне оцінювання у визначений ВККС період. Тобто воно спрямоване на забезпечення справедливого балансу інтересів тих суддів, які повинні пройти кваліфікаційне оцінювання, але не мають поважних причин не з`явитися для складання іспиту, з тими суддями, які теж повинні пройти кваліфікаційне оцінювання, але мають поважні причини не складати іспит у визначений для них день. Зазначеним правом позивач не скористався і за власним бажанням узяв участь у проведенні кваліфікаційного оцінювання та з`явився у визначений день для складання іспиту, результат якого його не задовольнив і зумовив настання негативних наслідків. Погоджуючись пройти відповідну процедуру оцінювання, позивач як суддя мав передбачати, що його наслідки можуть бути як позитивними, так і негативними. Він не міг не усвідомлювати наслідки, що можуть настати через негативний результат за кваліфікаційний іспит. Небажання позивача скористатися правом не з`явитися для складання іспиту в день його проведення з огляду на той стан, що міг бути оцінений як поважна причина такої неявки, не створює можливості повторно пройти кваліфікаційне оцінювання. Створення такої можливості було б невідповідним, непропорційним, несправедливим щодо інших суддів, які, як і позивач, теж отримали негативний результат за складення іспиту.