Постанова
Іменем України
22 травня 2023 року
м. Київ
справа № 553/916/19
провадження № 61-5838св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2022 року в складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниця Ю. В., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі також - відповідач) про захист честі та гідності, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вона представляє інтереси ОСОБА_3 у Ленінському районному суді м. Полтави у справі щодо переведення його прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу 1/2 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Під час провадження у вказаній справі ОСОБА_2 зверталася до неї як представника позивача, із вимогою відмовитись від представництва інтересів ОСОБА_3, а в подальшому, в приміщенні суду, в присутності сторонніх осіб, включно із її довірителем ОСОБА_3, поширила відносно неї недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_1 відбувала покарання у в`язниці, була наглядачем, привласнила будинок у чоловіка та два будинки у інших осіб. З 2011 році відповідач розповсюджує про неї недостовірну інформацію, що вона є тюремниця, шахрайка. Унаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації позивач зазнала моральної шкоди, яка полягає у глибоких душевних стражданнях внаслідок тривалої протиправної поведінки відповідача, що призвело до порушення її життєвих зв`язків та стосунків з оточуючими. Тривалий час вона змушена жити в умовах високого нервового напруження, стресу, переживання за подальшу свою долю. Із наведених підстав, з метою захисту порушеного права, позивач, ураховуючи заяву про збільшення позовних вимог, просила стягнути з відповідача на її користь 1 133,20 грн, витрачених на купівлю ліків та на відшкодування моральної шкоди - 36 054,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25 січня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки не були доведені належними та достатніми доказами.
Також судом відмовлено у стягненні з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 33 000,00 грн у зв`язку із недоведеністю таких необхідними та достовірними доказами.
Відповідач ОСОБА_2 оскаржила до суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо стягнення з позивача на її користь витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідач не оскаржувала.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 січня 2022 року скасовано в оскаржуваній частині та ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.
Постанова мотивована тим, що при розгляді даної справи по суті та ухваленні рішення в справі, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача, наявність підстави для стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Враховуючи встановлені апеляційним судом фактичні обставини справи та норми процесуального права, якими вони врегульовані, апеляційний суд визнав заявлену відповідачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу - 33 000,00 грн надмірною, неспівмірною та непропорційною до ціни позову у справі, такою, що погіршує становище позивача. Разом із цим, враховуючи засади розумності, справедливості, апеляційний суд вважав наявність підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в меншому розмірі, а саме, 4 000,00 грн за фактично надані юридичні послуги відповідачу, які підтверджені належними доказами та зміст яких не спростований позивачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2022 року.
У касаційній скарзі вона просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2022 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 січня 2022 року в частині відмови відповідачу ОСОБА_2 у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2022 року.
Аргументи учасників справи
Узагальнення доводів касаційної скарги
Підставою касаційного оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2022 року ОСОБА_1 вказувала про застосування в оскаржуваному рішенні норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16. Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази.
Касаційна скарга подана за пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до у визначений судом строк до Верховного Суду не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до касаційної скарги постанова апеляційного суду, визначена в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, оскаржується на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI (далі - Закон України № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші обставини. Гонорар має бути розумним та врахований витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.
Тобто, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає. Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.