Постанова
Іменем України
22 травня 2023 року
м. Київ
справа № 453/989/21
провадження № 61-6952св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2,
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2021 року в складі судді Брони А Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 червня 2022 року в складі колегії суддів Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 000,00 грн.
Позов мотивований тим, що 21 січня 2019 року вантажний потяг № 2117 в складі локомотиву НОМЕР_1 на залізничній станції "Сколе" скоїв наїзд на ОСОБА_3, який від отриманих травм помер. ОСОБА_1 була дружиною померлого, а малолітній ОСОБА_2 - сином.
За даним фактом було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 12019140300000053 та розпочато досудове розслідування. Постановою слідчого Сколівського ВП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області від 31 січня 2019 року закрито кримінальне провадження № 12019140300000053 за відсутністю в діянні машиніста потяга складу кримінального правопорушення. Зазначає, що машиніст потяга перебував в трудових відносинах з AT "Укрїнська залізниця". Власником потяга, який перебував в тимчасовій експлуатації регіональної філії "Львівська залізниця", є відповідач - АТ "Українська залізниця". Внаслідок смерті ОСОБА_3 позивачам завдано моральну шкоду, яку вони оцінюють у 1 000 000 грн. (по 500 000,00 грн кожному).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 червня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_1, на відшкодування моральної шкоди - по 250 000,00 грн кожному.
Розподілено судові витрати.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що відповідач є суб`єктом, на який покладено обов`язок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки саме АТ "Українська залізниця" є особою, що володіє транспортним засобом (потягом, яким керував машиніст при наїзді на ОСОБА_3 ) Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини особи, завдана нею шкода відшкодовується, зокрема, якщо шкоду завдано ушкодженням здоров`я, життю внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Смерть ОСОБА_3 спричинена джерелом підвищеної небезпеки, власником якого є відповідач; відсутність вини машиніста потяга та закриття кримінального провадження за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати позивачам моральну шкоду, оскільки відповідальність за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки наступає й за випадкове її завдання (без вини).
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Відповідачем не наведеного будь-яких даних, які б свідчили, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок непереборної сили або він (померлий) передбачав, бажав чи свідомо допускала настання ДТП зі смертельним наслідком.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 250 000,00 грн кожному з позивачів суди взяли до уваги принципи розумності та справедливості, ураховували моральні страждання ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2, які зумовлені глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати чоловіка та батька відповідно, у зв`язку із чим у них виникла необхідність зміни звичайного способу життя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 липня 2022 року АТ "Українська залізниця" надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 червня 2022 року.
У касаційній скарзі АТ "Українська залізниця" просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 червня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 05 вересня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 червня 2022 року, та витребував справу з суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 23 червня 2022 року АТ "Українська залізниця" вказує застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2018 року у справі № 355/981/16-ц, від 25 березня 2019 року у справі № 355/813/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 355/812/17, від 22 липня 2020 року у справі № 520/11029/14-ц, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, від 16 грудня 2020 року у справі № 161/3557/19. Відповідач також вказував, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних спірних правовідносинах; судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, не досліджені зібрані у справі докази.
Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Таргоній В. М. надіслав засобами електронного поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу. Вказував про необґрунтованість її доводів та просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є дружиною ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є сином ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 .
21 січня 2019 року вантажний потяг № НОМЕР_4 в складі локомотиву НОМЕР_1 на залізничній станції "Сколе" скоїв наїзд на ОСОБА_3, який помер від отриманих травм.
Факт смерті ОСОБА_3 підтверджений свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5, виданим 24 січня 2019 року Сколівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області на підставі актового запису № 8 та лікарським свідоцтвом про смерть № 06/19 від 22 січня 2019 року.
21 січня 2019 року за фактом настання цієї події внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зареєстроване кримінальне провадження № 12019140300000053 за ознаками вчинення кримінального правопорушення за частиною третьою статті 276 Кримінального кодексу України та розпочато досудове розслідування.
Постановою слідчого Сколівського ВП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області від 31 січня 2019 року закрито кримінальне провадження № 12019140300000053, у зв`язку з відсутністю в діяннях машиніста потяга складу кримінального правопорушення. У постанові не зазначено про виявлення обставин непереборної сили або умислу потерпілого ( ОСОБА_3 ) на завдання самому собі цієї шкоди (потрапляння під потяг).
Настання смерті ОСОБА_3 відбулось внаслідок необережності самого потерпілого.
Машиніст вантажного потяга № 2117 в складі локомотиву ВЛ-11091 під час виникнення дорожньо-транспортної пригоди та наїзду на потерпілого ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з АТ "Українська залізниця".
Власником вантажного потяга № 2117 в складі локомотиву ВЛ-11091, який на час ДТП перебував в тимчасовій експлуатації регіональної філії "Львівська залізниця", є АТ "Українська залізниця", що підтверджується листом від 15 червня 2021 року № НЮ-1/2105.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, оскаржуються на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до частин першої, другої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
За частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
З аналізу глави 82 ЦК України видно, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Виходячи з наведених норм, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц, від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17, від 16 грудня 2020 року в справі № № 161/3557/19.
Судами встановлено, що вантажний потяг № 2117 в складі локомотиву ВЛ-11091 перебуває у власності АТ "Українська залізниця", а машиніст цього потягу, який керував ним при наїзді на ОСОБА_3 виконував свої трудові обов`язки та перебував у трудових відносинах з АТ "Українська залізниця".
Отже, АТ "Українська залізниця" має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).
Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України). Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що відповідач має нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, незалежно від наявності його вини.
Разом із цим, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення його від відповідальності у зв`язку із тим, що завдання шкоди сталося внаслідок обставин непереборної сили або умислу потерпілого.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).