Постанова
Іменем України
29 травня 2023 року
м. Київ
справа № 344/7794/21
провадження № 61-5827св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Франківськміськбуд", державний реєстратор Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" Барчук Володимир Васильович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2022 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Франківськміськбуд" (далі - ТОВ "Франківськміськбуд"), державного реєстратора Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" Барчука В. В. про визнання правочину недійсним, скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання вчинити дії.
Позов обґрунтовано тим, що 16 березня 2012 року між ТОВ "Франківськміськбуд" та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу № Ф/Н 150-31 майнових прав на нерухоме майно. Об`єктом нерухомого майна за цим договором до завершення будівництва та введення в експлуатацію є майнові права на трикімнатну квартиру за проектним номером АДРЕСА_1 . Загальна вартість договору становить 289 590,00 грн.
04 липня 2014 року між ОСОБА_5, ТОВ "Франківськміськбуд" та позивачем укладений договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу від 16 березня 2012 року № Ф/Н150-31. Ним здійснено повну оплату вартості квартири, що підтверджується квитанціями про оплату, а також довідкою, виданою ТОВ "Франківськміськбуд", підписаною директором ОСОБА_2 про повне виконання договору від 16 березня 2012 року № Ф/Н150-31 та договору про відступлення права вимоги від 04 липня 2014 року, повною оплатою вартості квартири за проектним № 31 житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_2 .
Оскільки він проживає у м. Львові, то дозволив своїй сестрі ОСОБА_5 проживати у його квартирі. Вона повідомила позивача, що її чоловік, який був директором ТОВ "Франківськміськбуд", мав невирішені по будинку питання щодо комунікацій, тому оформити власність фірма тимчасово не могла. Він довіряв чоловікові сестри.
24 лютого 2020 року ОСОБА_3 розірвала шлюб із ОСОБА_2 . У квітні 2020 року повідомила, що від її колишнього чоловіка лунають погрози про поділ квартири, яка належить йому і за яку він заплатив кошти.
08 травня 2020 року він направив на адресу ТОВ "Франківськміськбуд" заяву про виконання умов договору купівлі-продажу квартири та договору про відступлення права вимоги, з вимогою оформити акт приймання-передачі квартири та оформити за ним власність.
21 травня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався, що трикімнатна квартира загальною площею за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрована на його сестру - ОСОБА_3 . Підставою для виникнення права власності зазначений акт приймання-передачі нерухомого майна від 12 липня 2016 року, видавник: ТОВ "Франківськміськбуд" та ОСОБА_3, договір купівлі-продажу від 16 березня 2012 року серії Ф/Н150-31 та витяг з переліку осіб, яким належать майнові права. Таким чином, відповідачі оформили на його сестру право власності на спірну квартиру, проігнорувавши договір про відступлення права вимоги, чим фактично його позбавлено права власності на його квартиру.
З моменту підписання договору про відступлення права вимоги від 04 липня 2014 року він жодного відступлення майнових прав на цю квартиру, в тому числі на користь ОСОБА_3, не робив. Право на передачу квартири шляхом підписання акта прийому-передачі у нього виникло після повної 100 % оплати прав на квартиру та введення об`єкта в експлуатацію. Оскільки право на майнові права (а не право власності) на квартиру не визнається відповідачами за певних обставин, тобто наявний спір про право. Вважав, що ТОВ "Франківськміськбуд" умисно не виконало договірних зобов`язань та не передало йому за актом приймання-передачі майна спірну квартиру, оскільки директор ТОВ "Франківськміськбуд" ОСОБА_2 перебував у сімейній змові із своєю дружиною ОСОБА_3, а тому належним способом захисту є визнання майнових прав на цю квартиру та зобов`язання підписати акт приймання-передачі квартири.
На підставі зазначеного позивач просив визнати недійсним правочин, оформлений актом приймання-передачі квартири нерухомого майна від 12 липня 2016 року, видавник: ТОВ "Франківськміськбуд" та ОСОБА_3 ; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 32187417 від 03 листопада 2016 року; скасувати реєстраційний запис про право власності за номером 17242683 від 01 листопада 2016 року у Єдиному державному реєстрі речових прав та їх обтяження на трикімнатну квартиру, загальною площею 82,3 кв. м, житловою - 44,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3, який здійснений за ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_1 майнові права на трикімнатну квартиру, загальною площею 82,3 кв. м, житловою - 44,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 ; зобов`язати ТОВ "Франківськміськбуд" передати ОСОБА_1 документи, необхідні для оформлення покупцем права власності на об`єкт нерухомості, а саме: акт прийому-передачі, витяг з реєстру інвесторів; стягнути понесений судовий збір з відповідачів.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 грудня 2021 року позов задоволено.
Поновлено позивачу строк звернення із цим позовом.
Визнано недійсним правочин, оформлений актом приймання-передачі квартири нерухомого майна від 12 липня 2016 року, видавник: ТОВ "Франківськміськбуд" та ОСОБА_3 .
Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 32187417 від 03 листопада 2016 року.
Скасовано реєстраційний запис про право власності за номером 17242683 від 01 листопада 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на трикімнатну квартиру, загальною площею 82,3 кв. м, житловою - 44 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3, який здійснений за ОСОБА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 майнові права на трикімнатну квартиру загальною площею 82,3 кв. м, житловою - 44 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 .
Зобов`язано ТОВ "Франківськміськбуд" передати ОСОБА_1 документи, необхідні для оформлення покупцем права власності на об`єкт нерухомості, а саме: акт прийомі-передачі, витяг з реєстру інвесторів.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ТОВ "Франківськміськбуд" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 965,30 грн з кожного, тобто 2 895,91 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір про відступлення права вимоги від 04 липня 2014 року на час ухвалення судом рішення є чинним, сторонами не оспорювався, не визнавався судом недійсним та не скасований. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі квартири від 12 липня 2016 року, оскільки такий акт не є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки набуття та припинення права власності на нерухоме майно, а отже, правочин, оформлений актом приймання-передачі, підлягає визнанню недійсним. Оскільки акт приймання-передачі квартири нерухомого майна визнаний судом недійсним, тому проведення реєстраційної дії на підставі недійсного акту є незаконним способом набуття нерухомого майна у власність. Оскільки позовна вимога про скасування реєстраційного запису про право власності є похідною вимогою, відповідно, ця вимога також підлягає задоволенню. Вимога про визнання за позивачем майнових прав на квартиру, на думку суду, є обґрунтованою, бо за договором про відступлення права вимоги від 04 липня 2014 року, квартира є повністю оплаченою позивачем, після завершення будівництва стає окремим майном, до завершення будівництва об`єкта нерухомого майна, в якому знаходиться квартира, та прийняття його до експлуатації позивачу належить не право власності на квартиру, а майнове право на неї. Відтак підлягає задоволенню і позовна вимога про зобов`язання ТОВ "Франківськміськбуд" передати ОСОБА_1 документи, необхідні для оформлення покупцем права власності на об`єкт нерухомості, а саме: акт прийому-передачі та витяг з реєстру інвесторів. Також суд першої інстанції дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 грудня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів ОСОБА_1 за продаж квартири через касу підприємства сплатив ТОВ "Франківськміськбуд" грошові кошті у сумі 147 700,00 грн, а за умовами договору від 16 березня 2012 року № Ф/Н150-31 (пункт 2.2) загальна сума договору (повна вартість об`єкта нерухомого майна) складає 289 590,00 грн. Позивач зазначав, що він виконав свої грошові зобов`язання за договором купівлі-продажу від 16 березня 2012 року № Ф/Н150-31 у повному обсязі, посилаючись на довідку, видану ТОВ "Франківськміськбуд", про повну оплату вартості квартири. Проте, як зазначив апеляційний суд, довідка про оплату вартості квартири не є розрахунковим документом, який підтверджує повну її оплату, оскільки не відповідає вимогам до розрахункового документа, визначеним законодавством, тому не прийнята судом. Отже, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання прав на спірну квартиру за позивачем, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повної сплати вартості об`єкта нерухомості.
З огляду на викладене, виходячи з приписів статті 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини другої статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та умов укладених між сторонами договорів, апеляційний суд визнав ОСОБА_1 таким, що не набув майнових прав на квартиру, оскільки він не довів належними та допустимими доказами виконання у повному обсязі умов договору купівлі-продажу.
Водночас судом установлено, що ОСОБА_3 є власником квартири як об`єкта нерухомого майна, який введено в експлуатацію, 01 листопада 2016 року вона у визначеному законом порядку набула права власності на спірну трикімнатну квартиру, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Оскільки актом приймання-передачі підтверджено, що ОСОБА_3 повністю виконано вимоги договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості серії Ф/Н150-31 від 16 березня 2012 року, тому у неї були всі підстави для державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості. Право власності на вказану квартиру, окрім ОСОБА_3, не могла набути інша особа, оскільки майнові права на неї перейшли до ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу майнових прав, тобто вона вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва, який введено в експлуатацію.
На підставі викладеного, оскільки відсутні докази набуття права власності на спірну квартиру позивачем та про державну реєстрацію таких прав, тому апеляційний суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим.
Окремо апеляційний суд вказав, що позивач може захистити своє порушене право у інший спосіб, зокрема заявивши позов про повернення йому сплаченої суми коштів.
Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 червня 2022 року задоволено частково клопотання представника ОСОБА_2 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 447,95 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені на отримання правничої допомоги під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій судові витрати у загальному розмірі 5 000,00 грн.
Частково задовольняючи клопотання представника відповідача, апеляційний суд виходив із того, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, стороною відповідача подано розрахунок витрат у справі та детальний опис послуг, виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги, в установлений законом строк, в якому зазначено розрахунок суми судових витрат, які він поніс у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції (5 000,00 грн) та апеляційним переглядом справи (5 000,00 грн).
Розподіляючи витрати, які відповідач поніс на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи (договір про надання правової допомоги від 30 липня 2020 року № 34-30/07/20, укладені між адвокатським об`єднанням "ВІП Юрконсалтинг" та ОСОБА_2 протоколи доручення до цього договору про надання правової допомоги від 15 червня 2021 року № 3, від 28 грудня 2021 року № 5 та від 13 травня 2022 року № 5, акти приймання-передачі наданих послуг від 19 жовтня 2021 року № 3 та від 13 травня 2022 року № 5) не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Згідно з описом робіт (наданих послуг) вказані послуги надавалися відповідачеві адвокатом та полягають у наступному: проведення консультацій із клієнтом, подача відзиву до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, підготовка та подача апеляційної скарги, процесуальний супровід, подання заяв, клопотань в судовому процесі.
Дослідивши надані докази, врахувавши положення статті 141 Цивільного кодексу України (далі - ЦПК України), викладені обставини та складність справи, із урахуванням виконаної адвокатом роботи, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд вважав за необхідне зменшити їх розмір та стягнути із позивача на користь відповідача в загальному розмірі 5 000,00 грн як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, оскільки надання послуг охоплюється єдиним завданням, яке полягало у написанні відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги та участі адвоката у судових засіданнях.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 344/11163/16 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Також заявник указує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявник також зазначає, що підтвердженням оплати за майно можуть бути погодження, що включені до договору, які підтверджують оплату за майно, і це є нормальною практикою і не суперечить закону в правовідносинах щодо виконання договірних зобов`язань. У пунктах 2.3, 3.2.1 договору купівлі-продажу передбачено обов`язок покупця сплатити кошти за квартиру без жодних обмежень способу оплати. З укладенням договору про відступлення права вимоги від 04 липня 2014 року відбулася заміна первісного інвестора на ОСОБА_1, згідно з пунктом 12 договору про відступлення позивач з моменту підписання цього договору набуває прав інвестора, а тому висновок апеляційного суду про те, що позивач може своє порушене право захистити у спосіб пред`явлення позову про повернення коштів, є суперечливим, оскільки інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкта нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових право та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи (статті 392, 388 ЦК України). З моменту оформлення між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ТОВ "Франківськміськбуд" договору про відступлення майнових прав від 04 липня 2014 року на спірну квартиру, акт приймання-передачі майна, на підставі якого здійснено реєстрацію права власності за його сестрою, міг бути підписаний тільки між покупцем (позивачем) та ТОВ "Франківськміськбуд" та бути належним документом для проведення реєстраційних дій.
Також заявник зазначає, що посилання суду про те, що договір про відступлення майнових прав підтверджує факт оплати за квартиру, є необґрунтованим. Зміст договору про відступлення права вимоги від 04 липня 2014 року не містить жодної інформації, що цей договір підтверджує факт оплати за спірну квартиру. За цим договором відбулася заміна сторони у зобов`язанні, а саме: зміна покупця у зобов`язанні з ОСОБА_3 на ОСОБА_1, навіть, якщо була якась оплата, то це не мало б жодного правового значення, оскільки зобов`язання були відступлені з усім об`ємом прав позивачу. При цьому ОСОБА_2 підписав договір про відступлення як директор ТОВ "Франківськміськбуд".
Скасування рішення державного реєстратора та запис про власність у спірних правовідносинах, на переконання заявника, є належним способом захисту порушених майнових прав ОСОБА_1, що не залежить від вимог визнання права власності чи на майно, чи на майнові права. Оскільки за договором про відступлення до ОСОБА_1 перейшли права покупця і є оплата за договором, тому тільки позивач мав усі права звертатися до державного реєстратора про проведення державної реєстрації, а ОСОБА_3 є неналежним суб`єктом звернення, оскільки з моменту вибуття зі статусу інвестора втратила будь-які права на реєстрацію квартири, що є підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.
Окрім цього, заявник вказує, що апеляційний суд не взяв до уваги, що тільки замовник будівництва ТОВ "Франківськміськбуд" може заперечувати невиконання, неналежне виконання зобов`язань ОСОБА_1 як особа, що виступає продавцем. Виконання договірних зобов`язань ніяким чином не стосується ОСОБА_3 та її чоловіка.
Заявник вважає, що обраний ним спосіб захисту відповідає вимогам статей 15, 16 ЦК України. Навіть якщо припустити, що спосіб захисту щодо визнання права власності на майнові права було обрано неправильно, а належним способом захисту є визнання права власності на квартиру, то питання скасування рішення державного реєстратора та скасування запису про власність за ОСОБА_3, яка порушує майнові права ОСОБА_1, підлягають задоволенню.
У вересні 2022 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона є законною.
Інші відзиви на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 червня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 розподілено судді-доповідачу Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 344/7794/21 із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2022 року матеріали справи № 344/7794/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2022 року задоволено заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., відведено суддів Осіяна О. М., Білоконь О. В., Сакару Н. Ю. від участі у розгляді касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, подану касаційну скаргу передано на повторний автоматизований перерозподіл.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 23 грудня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та матеріали справи № 344/7794/21 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційвстановили, що відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу від 16 березня 2012 року № Ф/Н150-31, укладеного між ТОВ "Франківськміськбуд" та ОСОБА_7, об`єктом нерухомого майна за цим договором до завершення будівництва та введення в експлуатацію є майнові права на трикімнатну квартиру за проектним № 31, на дев`ятому поверсі, проектною площею 82,74 кв. м, житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_2 . Право власності покупця на об`єкт нерухомого майна - квартиру за цим договором виникає з моменту завершення будівництва, виконання покупцем всіх зобов`язань за договором купівлі-продажу та прийняття його в експлуатацію, і підлягає державній реєстрації.
Згідно з пунктом 1.4 договору строк створення об`єкта нерухомого майна та введення його в експлуатацію - травень 2013 року.
Відповідно до пункту 2.1 договору вартість одного квадратного метра загальної площі об`єкта нерухомого майна на момент укладення договору складає 3 500,00 грн і не підлягає зміні.
Загальна сума договору становить 289 590,00 грн (пункт 2.2).
Покупець повинен сплатити вартість квартири до 31 травня 2013 року (пункт 2.3).
Підпунктом 3.1.1 договору від 16 березня 2012 року № Ф/Н150-31 передбачено, що продавець зобов`язаний передати у власність покупця об`єкт нерухомого майна і всі необхідні документи для подальшої державної реєстрації не пізніше ніж через три місяця після строку, зазначеного в пункті 1.4 договору, за взаємопогодженими двосторонніми актами приймання-передачі за договором купівлі-продажу.
Продавець зобов`язаний підготувати всі необхідні документи для проведення покупцем державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за цим договором (підпункт 3.1.2 договору).
Відповідно до підпунктів 3.2.1, 3.2.3 договору від 16 березня 2012 року № Ф/Н150-31 покупець зобов`язаний сплатити загальну суму договору у встановленому ним порядку; прийняти об`єкт нерухомого майна та підписати відповідний акт в разі відсутності недоліків.
Згідно з пунктом 1 договору про відступлення права вимоги від 04 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 (до одруження ОСОБА_7 ), сторона-1) та ОСОБА_1 (сторона-2) та ТОВ "Франківськміськбуд" (сторона-3), за попереднім погодженням із ТОВ "Франківськміськбуд", ОСОБА_3 відступає ОСОБА_1, а ОСОБА_1 приймає на себе право вимоги ОСОБА_3 і стає стороною (покупцем) за договором купівлі-продажу від 16 березня 2012 року № Ф/Н150-31 на участь у будівництві між ОСОБА_3 (до одруження ОСОБА_7 ) та ТОВ "Франківськміськбуд".
Пунктом 2 зазначеного договору передбачено, що ОСОБА_1 одержує право (замість ОСОБА_7 ) вимагати від ТОВ "Франківськміськбуд" належного виконання наступних зобов`язань: по завершенню будівництва об`єкта, що будується, та здачі його в експлуатацію; ТОВ "Франківськміськбуд" зобов`язано передати ОСОБА_1 у приватну власність трикімнатну квартиру загальною площею 82,74 кв. м, яка розміщена на дев`ятому поверсі, житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_2, що будується, в експлуатацію і його передачі стороною-3 (ТОВ "Франківськміськбуд") стороні-2 ( ОСОБА_1 ) по фактичній площі згідно з актом приймання-передачі.
Планове завершення будівництва та здача будинку в експлуатацію: згідно з пунктом 1.4 договору купівлі-продажу від 16 березня 2012 року № Ф/Н150-31 (пункт 4 договору).
Відповідно до пункту 8 право вимоги за цим договором поступається без права його подальшого відступлення стороною-2 ( ОСОБА_1 ) без окремої письмової згоди на те від сторони-3 (ТОВ "Франківськміськбуд").
Згідно з пунктом 11 договору відступлення права вимоги відповідно до цього договору не тягне за собою жодних змін умов договору купівлі-продажу від 16 березня 2012 року № Ф/Н150-31 між стороною-1 ( ОСОБА_3 (до одруження ОСОБА_7 )) та стороною-3 (ТОВ "Франківськміськбуд").
Сторона-2 ( ОСОБА_1 ) набуває право, що відступається за даним договором, з моменту підписання сторонами цього договору (пункт 12).
У матеріалах справи наявний технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4, виготовлений 06 липня 2015 року ТОВ "Франківськміськбуд".
Із змісту виданих ТОВ "Франківськміськбуд" квитанцій до прибуткового касового ордера від 22 січня 2015 року № 6998, прийнятих від ОСОБА_1, встановлено наступне: підстава - продаж квартири, сума 110 000,00 грн, у тому числі ПДВ 18 350,00 грн, за підписом головного бухгалтера ОСОБА_8, від 10 грудня 2014 року № 6978, прийнятих від ОСОБА_1, підстава: продаж квартири, сума 16 800,00 грн, у тому числі ПДВ 2 800,00 грн, за підписом головного бухгалтера ОСОБА_8, від 11 серпня 2014 року № 194, прийнятих від ОСОБА_1, підстава: продаж квартири, сума 3 800,00 грн, у тому числі ПДВ 633,33 грн, за підписом головного бухгалтера ОСОБА_9, від 22 жовтня 2014 року № 218, прийнятих від ОСОБА_1, підстава: продаж квартири, сума 4 000,00 грн, у тому числі ПДВ 666,67 грн, за підписом головного бухгалтера ОСОБА_9, від 10 вересня 2014 року № 207, прийнятих від ОСОБА_1, підстава: продаж квартири, сума 5 000,00 грн, у тому числі ПДВ 833,33 грн, за підписом головного бухгалтера ОСОБА_9, від 30 грудня 2014 року № 6986, прийнятих від ОСОБА_1, підстава: продаж квартири, сума 4 000,00 грн, у тому числі ПДВ 666,67 грн, за підписом головного бухгалтера ОСОБА_8, від 28 листопада 2014 року № 227, прийнятих від ОСОБА_1, підстава: продаж квартири, сума 4 000,00 грн, у тому числі ПДВ 666,67 грн, за підписом головного бухгалтера ОСОБА_9 .
Згідно з квитанціями до прибуткових касових ордерів ОСОБА_1 за продаж квартири через касу підприємства сплатив ТОВ "Франківськміськбуд" грошові кошті у загальній сумі 147 700,00 грн.
Відповідно до довідки, виданої директором ТОВ "Франківськміськбуд" ОСОБА_2, ОСОБА_1 повністю виконав взяті на себе зобов`язання за договором від 16 березня 2012 року № Ф/Н150-31 та договором про відступлення права вимоги від 04 липня 2014 року та повністю оплатив вартість квартири за проектним № 31, житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_2 . Продавець претензій до покупця не має.
07 травня 2020 року ОСОБА_1 направив директору ТОВ "Франківськміськбуд" лист про виконання умов за договором від 16 березня 2012 року № Ф/Н150-31 та договором про відступлення права вимоги від 04 липня 2014 року з вимогою оформити акт приймання-передачі квартири та оформлення за ним власності. Станом на день звернення до суду відповіді позивач не отримав.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21 травня 2020 року (номер інформаційної довідки 209782896) об`єкт житлової нерухомості - трикімнатна квартира АДРЕСА_4, загальною площею 82,3 кв. м, житлова площа - 44,0 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1073863626101), належить на праві власності ОСОБА_3 . Дата державної реєстрації - 01 листопада 2016 року, підстава для державної реєстрації права власності - акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер - б/н, виданий 12 липня 2016 року ТОВ "Франківськміськбуд" та ОСОБА_3 ; договір купівлі-продажу серія та номер - Ф/Н150-31, виданий 16 березня 2012 року ТОВ "Франківськміськбуд" та ОСОБА_7 ; витяг з переліку осіб, яким належать майнові права на об`єкт будівництва, серія та номер - б/н, виданий 12 липня 2016 ТОВ "Франківськміськбуд". Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації", індексний номер 32187417 від 03 листопада 2016 року.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ "Франківськміськбуд" станом на 27 травня 2020 року був ОСОБА_2 .
Правове регулювання
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 3 ЦК України зазначені загальні засади цивільного законодавства, якими є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Також у вказаному нормативному акті передбачено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків. Зокрема, у статті 11 вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.
У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).