Постанова
Іменем України
24 травня 2023 року
м. Київ
справа № 753/2159/21
провадження № 61-12599св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2021 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Савченка С. І., Ігнатченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві (далі - Фонд) про зобов`язання здійснити перерахунок щомісячних страхових виплат та стягнення компенсації.
Позовна заява мотивована тим, що 01 березня 1984 року він отримав трудове каліцтво, внаслідок якого став інвалідом 1-ї групи безстроково з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, 100 % втратою професійної працездатності, втратою контролю над функціями тазових органів.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року стягнуто з роботодавця Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Трест Київміськбуд-6" на його користь безстроково щомісячні виплати по компенсації витрат на звичайний догляд у сумі 26,60 грн/міс., що відповідало на той час 1,5 неоподаткованого мінімуму; сторонній догляд - 118 грн/міс., що відповідало на той час 1 мінімальній заробітній платі; побутову допомогу - 8,90 грн/міс., що відповідало на той час 0,5 неоподаткованого мінімуму.
За актом прийому-передачі № 10/184 від 09 червня 2004 року відповідач прийняв від роботодавця його особову справу.
Наступного дня, 10 червня 2004 року, відповідач прийняв постанову № 10/476 "Про продовження раніше призначеної страхової виплати ОСОБА_1" та переказував страхові виплати на його банківський рахунок.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 жовтня 2020 року у справі № 753/4493/20 йому відмовлено у задоволенні позовних вимог до роботодавця про збільшення розміру відшкодування шкоди через те, що його особова справа по акту прийому-передачі № 10/184 від 09 червня 2004 року була передана відповідачу.
Позивач вважав, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо здійснення перерахунку страхових виплат, оскільки розмір мінімальної заробітної плати в 2021 році змінився.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок страхових виплат, що були призначені рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року, починаючи з 17 квітня 2015 року, та стягнути з відповідача на його користь щомісячні виплати по компенсації на звичайний догляд у розмірі 1,5 мінімальної заробітної плати, що становить 9 000 грн/міс.; на сторонній догляд - 1 мінімальну заробітну плату, що становить 6 000 грн/міс.; побутову допомогу - 0,5 мінімальної заробітної плати, що становить 3 000 грн/міс.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивоване тим, що здійснити перерахунок страхових виплат, які не виплачуються, неможливо, а тому позов задоволенню не підлягає.
Позивач має право на отримання і перерахунок щомісячних виплат на звичайний, сторонній догляд та побутову допомогу, проте добровільно відмовився від отримання страхових виплат у 2004 році і надалі не звертався із заявами про поновлення таких виплат до відповідача, соціальні виплати позивачу припинені за його заявою.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Районний суд дійшов правильного висновку, що законодавство не передбачає обов`язку відповідача перераховувати страхові суми, виплату яких було припинено у зв`язку із відмовою від їх отримання.
При цьому судом правильно враховано, що позивач не звертався до відповідача із заявою про поновлення страхових виплат відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на наявність постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20), у пункті 62 якої зазначено: "З огляду на зміст частини першої статті 38 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на час припинення страхових виплат позивачеві, Велика Палата Верховного Суду виснує, що відмова позивача від соціальних виплат та закриття ним банківського рахунка не могли бути підставою для припинення виплати позивачу присуджених страхових виплат на ліки та підгузки і не звільняли відповідача від обов`язку проводити перерахунок цих сум відповідно до вимог статті 28 Закону № 1105-XIV. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову".
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, ОСОБА_1 вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 755/9304/15-ц (провадження № 61-12911св19), що був застосований апеляційним судом в оскаржуваній постанові (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини, встановлені судами
01 березня 1984 року ОСОБА_1 отримав трудове каліцтво, внаслідок якого став інвалідом І групи безстроково з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, повною втратою працездатності та втратою контролю над функціями тазових органів.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року стягнуто з тресту "Київміськбуд-6" на користь ОСОБА_1 вартість кімнатної крісло-коляски мод. М 201 - 1200 грн; вартість дорожньої крісло-коляски мод. 215 - 7200 грн; компенсацію вартості санаторно-курортних путівок за 1999-2000 роки - 4 260 грн; 14 990 грн на придбання транспортного засобу - автомобіля "Таврія" з ручним керуванням; щомісячні виплати по компенсації за постільну білизну в сумі 24,31 грн; 26,60 грн за звичайний догляд; 118 грн за сторонній догляд; 8,90 грн за побутову допомогу; 22,80 грн доповнення до додаткового харчування; 89,29 грн витрати на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля. В частині стягнення коштів по сплаті компенсації по санаторно-курортним путівкам за 1999-2000 роки: за 1999 рік в сумі 2010 грн, за 2000 рік в сумі 2 250 грн допущено негайне виконання.
Стягнуто з тресту "Київміськбуд-6" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2 000 грн.
Стягнуто з тресту "Київміськбуд-6" на користь держави державне мито в розмірі 285 грн (а. с. 2).
10 червня 2004 року Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнято постанову № 10/476 "Про продовження раніше призначеної страхової виплати", якою продовжено виплату ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 356,07 грн. Виплату продовжено з 01 червня 2004 року безстроково на особовий рахунок № НОМЕР_1, відкритий у Московському відділення Ощадного банку України, філія № 5398/442 (а. с. 3).
Наразі позивач має відкритий рахунок в АТ "Альфа-банк" (а. с. 4).
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві про відшкодування шкоди завданої каліцтвом (справа № 761/17926/17) та просив суд стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві витрати на лікування в Інституті Урології НАМН України в розмірі 3 292,73 грн; витрати на бензин для проїзду в суд в розмірі 134,61 грн, кошти на додаткові, невраховані витрати в розмірі 30 000,00 грн; моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 761/17926/17, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання виплат, проте добровільно відмовився від отримання страхових виплат у 2004 році та в подальшому не звертався із заявами про поновлення таких виплат до відповідача, соціальні виплати позивачу припинені за його заявою.
З постанови Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 761/17926/17, судом установлено, що "…страхові виплати ОСОБА_1 проводилися управлінням виконавчої дирекції Фонду у м. Києві в повному обсязі з червня по листопад 2004 року включно, проте 30.11.2004 року Московським відділенням Ощадбанку № 5398/442 повернуті нараховані за жовтень місяць та листопад кошти з припискою "повернуто в зв`язку з закриттям особового рахунку.
Починаючи з 01.12.2004 року страхові виплати припинено за відмовою потерпілого ОСОБА_1 отримувати страхові виплати від Фонду.
Потерпілий закрив особові рахунки та відмовився отримувати кошти, попередивши управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві про це листом від 13.12.2004 року.
Постановою управління виконавчої дирекції Фонду м. Києві № 09/592-Зм від 10 грудня 2004 року ОСОБА_1 припинено виплату медичної та соціальної допомоги з 01 грудня 2004 року у зв`язку з відмовою отримувати кошти від Фонду та закриття особового рахунку в банку.
Постановою управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві від 10.12.2004 № 09/592-Зм позивачу припинено виплату щомісячної страхової грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності на підставі його заяви від 13.12.2004…".
Постанови відповідача про припинення страхових виплат були предметом розгляду справи № 640/19132/19. Так, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про визнання нечинними постанов про припинення страхової виплати та соціальних послуг від 20 грудня 2004 року № 09/592, від 10 грудня 2004 року № 09/592-3м; визнання нечинною заяви ОСОБА_1 від 13 грудня 2004 року, як такої, що подана внаслідок обману зі сторони Фонду; визнання нечинною відповіді від 02 жовтня 2019 року, як такої, що суперечить Закону № 1105 та судовим рішенням, які набрали законної сили, на підставі яких на користь ОСОБА_1 з ВАТ "Трест Київміськбуд-6" стягнуто витрати на підгузки та ліки.
Під час розгляду справи № 640/19132/19 встановлено, що "…25.11.2003 року Голосіївський районний суд міста Києва у цивільній справі № 2-3306/17 2003 ухвалив рішення, яке набрало законної сили.
Згідно із цим рішенням суд стягнув з ВАТ "Трест Київміськбуд-6" на користь позивача заборгованість з виплат за підгузки у розмірі 6 392,03 грн, за придбання ліків у розмірі 869,41 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн, а також зобов`язав ВАТ "Трест Київміськбуд-6", починаючи з 16.11.2003 року, сплачувати на користь позивача щомісячно витрати на підгузки у розмірі 322,83 грн і на ліки - у розмірі 43,45 грн, а на майбутнє зі змінами цін - проводити відповідні перерахунки виплат на придбання підгузків і ліків.
25.12.2003 року на підставі вказаного рішення суд видав виконавчий лист.
Згідно з Актом № 10/148 від 09.06.2004 року СУ-54 ВАТ Трест "Київміськбуд" передало до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві особову справу потерпілого на виробництві ОСОБА_1 №10/184-476.
10.06.2004 року відповідач прийняв постанову № 10/476, якою продовжив позивачу страхову виплату у вигляді витрат на медичну та соціальну допомогу.
У заявах від 12.11.2004 року та від 13.12.2004 року позивач повідомив відповідача про небажання отримувати від організації будь-які виплати.
З 01.12.2004 року на підставі постанови від 10.12.2004 року № 09/592-3м відповідач припинив виплачувати позивачу щомісячні виплати на медичну та соціальну допомогу (постійний сторонній догляд і побутове обслуговування) з огляду на відмову позивача одержувати такі виплати та закриття ним банківського рахунка.
Листом від 02.10.2019 р. за № 2-07-Д-771з-780 у відповідь на звернення позивача повідомлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.03.2017 р. № 755/8405/15-ц постанов про припинення страхової виплати та соціальних послуг від 20.12.2004 № 09/592, від 10.12.2004 № 09/592-3м визнано чинними; заяву від 13.12.2004 р. неможливо визнати нечинною та рекомендовано позивачу написати заяву про продовження виплати щомісячних страхових виплат…".