Постанова
Іменем України
24 травня 2023 року
м. Київ
справа № 202/3068/20
провадження № 61-4652св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Дніпровська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Тетерєва (Байдук) Марина Михайлівна, приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_4, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2022 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Деркач Н. М. Ткаченко І. Ю. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2022 року у складі судді Бєсєди Г. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області, правонаступником якої є Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна.
Позов мотивований тим, що під час здійснення представницьких повноважень Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 1 встановлено безпідставне вибуття із комунальної власності територіальної громади м. Дніпра нерухомого майна житлового фонду, а саме квартири АДРЕСА_1 . 14 вересня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2018 року у справі № 201/6698/18 зареєстровано право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 . Однак, постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 у справі № 201/6698/18 задоволено апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області та скасовано вказане рішення, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено у повному обсязі. При цьому, постановою суду апеляційної інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 не була приватизована та є об`єктом права комунальної власності. Разом із цим, на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції, квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 20 вересня 2018 року ОСОБА_2 відчужено на користь ОСОБА_3 . У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2018 року спірну квартиру ОСОБА_3 відчужено на користь ОСОБА_1 . Вказане свідчить про те, що спірна квартира вибула із власності територіальної громади м. Дніпра без її волі та Дніпровська міська рада, як власник спірного майна, має право на його витребування на підставі статті 388 ЦК України.
Позивач просив:
витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Тетерєва (Байдук) М. М., приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Фаст Л. Д. про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності за добросовісним набувачем.
Зустрічний позов мотивований тим, що в розумінні статей 330, 388 ЦК України, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1, оскільки зазначена квартира була придбана за договором купівлі-продажу та на момент укладання правочину ОСОБА_3 надала правовстановлюючі документи на вказану квартиру, про претензії третіх осіб йому не було відомо, тому він не мав жодних сумнівів з приводу належного власника квартири. Після укладання договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 розпочав ремонтні роботи, для подальшого нормального проживання із сім`єю, оскільки на момент купівлі квартира не була придатна для проживання. Наголошував, що йому не було відомо про те, що ОСОБА_3 не мала права відчужувати квартиру, оскільки на момент укладання правочину жодних обмежень і заборон не існувало.
Позивач за зустрічним позовом просив:
визнати ОСОБА_1 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
УхвалоюІндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2021 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1, вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Байдук М. М., приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Фаст Л. Д. про визнання права власності за добросовісним набувачем об`єднано в одне провадження з первісним позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2022 року позов керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна задоволено.
Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Байдук М. М., приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Фаст Л. Д. про визнання права власності за добросовісним набувачем відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області сплачений судовий збір у сумі 8 573,23 грн.
При задоволенні первісних позовних вимог суд першої інстанції вказав, що волевиявлення Дніпровської міської ради на відчуження спірного нерухомого майна не було. ОСОБА_1, проявивши не обачність, зважаючи на відкритий доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не звернув увагу, що право власності на квартиру на протязі двох місяців реєструвалося за різними особами. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, тобто спірне нерухоме майно не є його єдиним постійним місцем проживання. З огляду на наведене, а також ураховуючи значну потребу в забезпеченні житлом найменш соціально захищених категорій населення територіальної громади міста Дніпра, витребування у ОСОБА_1 спірного нерухомого майна на користь територіальної громади міста Дніпра не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на нього надмірний індивідуальний тягар, спричинений відсутністю житла для проживання. У зв`язку із задоволенням первісного позову, зустрічна позовна заява ОСОБА_1 про визнання права власності за добросовісним набувачем не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції зазначив, що застосування у спірних правовідносинах речово-правового механізму повернення майна (віндикації), не позбавляє ОСОБА_1, як добросовісного набувача квартири, можливості відновити свої права шляхом пред`явлення майнових вимог до продавця спірної квартири щодо повернення йому сплачених грошових коштів, з підстав передбачених статтею 661 ЦК України.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2022 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків - сплати судового збору у розмірі 20 382,07 грн.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зменшення суми сплати судового збору. Подовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків - сплати судового збору в розмірі 19 382,07 грн (з урахуванням сплаченого судового збору в розмірі 1 000 грн).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2022 року постановлено вважати неподаною та повернуто заявнику.
Суд апеляційної інстанції вказав, що 02 березня 2022 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі. Однак, апелянтом не усунені недоліки апеляційної скарги, що зазначені в ухвалі суду від 25 березня 2022 року та в ухвалі суду від 14 квітня 2022 року. Не надано документи, які підтверджують тяжкий майновий стан останнього. Надана скаржником довідка з місця роботи визнана апеляційним судом неналежним доказом підтвердження його майнового стану, оскільки не відображає всіх можливих джерел доходу та містить інформацію за інший, ніж визначено законом, період. Інших доказів до суду апеляційної інстанції не надано.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2022 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що:
прокуратура не мала належних та достатніх повноважень на звернення із даним позовом, оскільки Дніпровською міською радою, як власником спірного майна та органом, уповноваженим здійснювати функції держави у даних спірних правовідносинах, протягом тривалого часу, не вжито заходів для відновлення власних майнових прав, що порушує визначені Конституцією та законодавством України права та інтереси територіальної громади, у спільній власності якої перебуває спірне майно, даний позов пред`явлено прокуратурою в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради;
прокуратура та, у подальшому, суд порушили його права як законного власника та добросовісного набувача квартири АДРЕСА_1, оскільки право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Спірне майно є власністю територіальної громади в особі Дніпровської міської ради і у приватну власність не передавалось, вибуло з власності територіальної громади поза її волею. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У травні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2022 року, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2022 року мотивована тим, що посилання суду апеляційної інстанції на те, що нібито законом визначено форму довідки про стан доходів, що подається до суду, є необґрунтованим, оскільки форма такої довідки жодним законом чи іншим нормативно-правовим актом не встановлена, законом не визначено період, за який така довідка повинна подаватися. Судом залишено поза увагою, що ОСОБА_1 подано до суду довідку про доходи, складену за його єдиним місцем роботи ТОВ "Альфа Пром Інжиніринг", довідку про отримання його дружиною державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю. Судом не розглянуто клопотання про відстрочення або розстрочення сплати залишку судового збору та вказано, що подання цього клопотання є зловживанням процесуальними правами. ОСОБА_1 вказує, що ним подано клопотання у зв`язку з відсутністю фізичної можливості сплатити значну суму судового збору через важке матеріальне становище.
У березні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічних позовних вимог, судові витрати покласти на відповідачів.
Касаційна скарга на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, з урахуванням доповнень до неї, мотивована тим, що:
суди першої та апеляційної інстанцій, не звернули належну увагу на те, що прокуратура не мала належних та достатніх повноважень на звернення з позовом в інтересах міської ради. Вказує, що у листах № 04/32-691вих-20 від 31 січня 2020 року та № 04/32-3373вих-20 від 21 квітня 2020 року керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області, які адресовані Дніпровському міському голові ОСОБА_7 та відповідях на них № 7/11-421 від 13 лютого 2020 року та № 7/11-1054 від 30 квітня 2020 року не зазначається про порушення прав територіальної громади і необхідного захисту порушених прав з боку органів прокуратури. Заяв про порушення прав територіальної громади не отримано і під час розгляду позову в суді першої та апеляційної інстанцій;
судами, у порушення визначеного статтею 388 ЦК України правового становища "добросовісного набувача", на ОСОБА_1 покладено індивідуальний та надмірний тягар (постанова Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц). Вказує, що він є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки вона придбана ним за відплатним договором купівлі-продажу, на момент укладання правочину ОСОБА_3 надала правовстановлюючі документи на вказану квартиру, про претензії третіх осіб не було відомо. Після укладання договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 розпочав ремонтні роботи у ній. Про те, що продавець квартири не мала права відчужувати квартиру, ОСОБА_1 не знав і не міг знати, оскільки на момент укладання правочину жодних обмежень і заборон не існувало, а про скасування постановою Дніпровською апеляційного суду від 03 грудня 2019 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2018 року у справі № 201/6698/18, йому стало відомо лише після отримання позовної заяви про витребування спірної квартири;
посилання судів на те, що у ОСОБА_1 є реєстрація за адресою: АДРЕСА_2, вважає необґрунтованим, оскільки інститут реєстрації, "прописки" на який посилаються суди, жодним чином не підтверджує реальну можливість особи проживати у визначеному місцем реєстрації житлі;
суди не врахували, що витребуванням від ОСОБА_1 спірної квартири фактично позбавлено єдиного місця проживання зареєстрованих у ній дружину позивача та двох неповнолітніх дітей позивача - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дитина з особливими потребами (має інвалідність, страждає на захворювання - гемофілія А, тяжкої форми ускладнена інгібітором, документи на підтвердження цього долучалися до матеріалів справи)) та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 202/3068/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_4, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2022 року; витребувано справу з суду першої інстанції.
У березні 2023 року матеріали цивільної справи № 202/3068/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 202/3068/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року відзив на касаційну скаргу, поданий Дніпропетровською обласною прокуратурою, повернуто без розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 27 травня 2022 року зазначено, що касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суд м. Дніпропетровська від 09 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
В ухвалі Верховного Суду від 30 березня 2023 року зазначено, що касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суд м. Дніпропетровська від 09 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 462/12525/15-ц, від 08 березня 2023 року у справі № 203/18/21, від 01 березня 2023 року у справі № 204/7064/19, від 08 березня 2023 року у справі № 204/114/19 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 58,2 кв. м, житловою площею 38,5 кв. м, та додаткове рішення цього ж суду від 06 травня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено у повному обсязі. Судом апеляційної інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 не була приватизована та є об`єктом права комунальної власності.
11 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Байдук М. М., та зареєстровано в реєстрі за № 12241.
Позиція Верховного Суду
Щодо первісного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).
Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.
Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.
За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).
Оцінці в справі, яка переглядається, підлягали не тільки обставини вибуття майна з володіння територіальної громади міста Дніпра, а й обставини набуття цього майна ОСОБА_1 у контексті добросовісності останнього набувача.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення; […] за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). […] при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження(див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі № 203/4193/19 (провадження № 61-16780св21).