Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 352/1908/18
провадження № 61-20198св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - прокурор Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Тисменицького району Івано-Франківської області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Ружицьким Віталієм Миколайовичем, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Василишин Л. В., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року прокурор Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Тисменицького району Івано-Франківської області (далі - Загвіздянська сільська рада) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Позов обґрунтований тим, що Загвіздянська сільська рада є безпосереднім власником земельної ділянки площею 0,2051 га, кадастровий номер 2625881100:07:001:0867 (далі - спірна земельна ділянка).
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2016 року у справі № 352/1402/15-ц визнано недійсними державні акти, видані ОСОБА_2, на земельні ділянки в урочищі Рінь Загвіздянської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, зокрема, державний акт від 29 грудня 2012 року, серія ЯМ № 749648, про право власності на земельну ділянку площею 0,4101 га, кадастровий номер 2625881100:07:001:0875. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути Загвіздянській сільській раді земельні ділянки, зокрема земельну ділянку, кадастровий номер 2625881100:07:001:0875.
Під час виконання цього судового рішення встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 18 квітня 2013 року ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку, кадастровий номер 2625881100:07:001:0875, ОСОБА_3, яка на підставі технічної документації із землеустрою від 12 червня 2013 року щодо поділу (об`єднання) земельної ділянки поділила її на дві: площею 0,205 га, кадастровий номер 2625881100:07:001:0868, і спірну земельну ділянку.
Відповідно до інформації з Державного реєстра речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка на підставі договору купівлі-продажу від 27 липня 2013 року відчужена ОСОБА_4 .
У подальшому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 травня 2017 року ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку.
Спірна земельна ділянка вибула із власності Загвіздянської сільської ради поза її волею.
Загвіздянська сільська рада з моменту набрання законної сили рішенням суду від 11 лютого 2016 року самостійно не вживала заходів щодо звернення до суду з позовом про повернення незаконно вилученої земельної ділянки, тому у прокурора є правові підстави для реалізації представницьких повноважень у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Просив витребувати на користь держави в особі Загвіздянської сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 спірну земельну ділянку вартістю 247 330,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2020 року у позові відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка у складі земельної ділянки площею 0,4101 га, кадастровий номер 2625881100:07:001:0875, вибула з комунальної власності на підставі розпоряджень Тисменицької районної державної адміністрації, визнаних недійсними у судовому порядку, волі територіальної громади села Загвіздя Тисменицького району Івано-Франківської області на таке вибуття не було, тому у позивача виникли правові підстави для витребування земельної ділянки у порядку статті 388 ЦК України.
Прокурор належно обґрунтував порушення інтересів держави як підставу для звернення до суду.
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради лише 20 вересня 2018 року, тобто після спливу загальної позовної давності.
Із 2014 року позивачу та Загвіздянській сільській раді, яка була задіяна в досудовому розслідуванні кримінального провадження № 12013090250000378, розпочатого 26 квітня 2013 року, яке закрито постановою прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області Присяжнюка В. Я. від 30 січня 2015 року, було відомо, що право власності на спірну земельну ділянку набула ОСОБА_4 . Проте до суду прокурор звернувся тільки 20 вересня 2018 року - зі спливом позовної давності.
Прокурор і представник Загвіздянської сільської ради не обґрунтували поважності причин пропущення позовної давності, тому суд дійшов висновку про відмову в позові, з огляду на сплив позовної давності.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Справу суди розглядали неодноразово.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області Стефанця В. М. в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради залишено без задоволення. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2020 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.
Постановою Верховного Суду від 07 липня 2021 року касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування у ОСОБА_1 спірної земельної ділянки. Проте суд апеляційної інстанції не спростував і не підтвердив висновки суду першої інстанції щодо пропуску позовної давності органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Суд апеляційної інстанції всупереч статті 367 ЦПК України не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року рішення Тисменицького районного суду від 28 травня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Тисменицького району Івано-Франківської області земельну ділянку площею 0,2051 га, кадастровий номер 2625881100:07:001:0867, розташовану на території Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольнивши позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 та її спадкоємець - ОСОБА_1 є добросовісними набувачами спірної земельної ділянки, проте є підстави для її витребування у ОСОБА_1 на користь Загвіздянської сільської ради, оскільки вона вибула з володіння ради поза її волею, на підставі розпорядження Тисменицької районної державної адміністрації, яке було згодом скасовано.
Загвіздянська сільська рада не була залучена до участі у кримінальному провадженні № 12013090250000378 та не мала можливості ознайомитися з його матеріалами.
Участь Загвіздянської сільської ради у справі № 352/1402/15-ц вказує на те, що їй було відомо, що спірна земельної ділянка передана ОСОБА_2 .
У матеріалах справи немає доказів інформування Загвіздянської сільської ради про передання спірної земельної ділянки у приватну власність відповідачці.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Загвіздянській сільській раді до 2016 року не було відомо про поділ та відчуження спірної земельної ділянки, а ОСОБА_1 не довела, що сільська рада могла отримати таку інформацію раніше.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 рокуОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, просила її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, провадження № 12-97гс19, постанові Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 352/469/18, провадження № 61-19360св21.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не врахував, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.
У справі, що переглядається для визначення початку перебігу строків позовної давності необхідно встановити, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме прокурор Івано-Франківської області, а не Загвіздянська сільська рада, в інтересах якої вона діє, оскільки у випадку, якщо прокурор дізнався про порушене право раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор.
Згідно з ухвалою слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2014 року та рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2016 року у справі № 352/1402/15-ц прокурору було відомо про набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність.
Прокурор не довів підстав для представництва інтересів Загвіздянської сільської ради.
Аргументи інших учасників справи
Відзив Загвіздянськоїсільської ради мотивований тим, що їй не було відомо про вибуття спірної земельної ділянки (сформованої внаслідок поділу) до ухвалення рішення у справі № 352/1402/15-ц, вона не була учасником у кримінальному провадженні № 12013090250000378.
Відзив заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури мотивований тим, що факт відчуження ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,4101 га, кадастровий номер 2625881100:07:001:0875, ОСОБА_3 був встановлений прокурором в 2016 році під час виконання рішення суду у справі № 352/1402/15-ц.
Підставою для звернення прокурора з позовом є тривала бездіяльність Загвіздянської сільської ради з 2016 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. Задоволено клопотання ОСОБА_1, подане представником ОСОБА_5 та зупинено дію постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Тисменицького районного суду від 11 лютого 2016 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 352/1402/15-ц за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради визнано недійсними розпорядження Тисменицької районної державної адміністрації від 22 листопада 2012 року № 1043 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" та від 28 грудня 2012 року № 1188 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність ОСОБА_2"; визнано недійсними видані ОСОБА_2 державні акти, а саме: від 28 грудня 2012 року, серія № 749646, на право власності на земельну ділянку площею 0,2001 га, кадастровий номер 2625881100:07:001:0855; від 28 грудня 2012 року, серія ЯМ №749647, на право власності на земельну ділянку площею 1,1121 га, кадастровий номер 2625881100:07:001:0856; від 29 грудня 2012 року, серія ЯМ № 749648, на право власності на земельну ділянку площею 0,4101 га, кадастровий номер 2625881100:07:001:0875; зобов`язано ОСОБА_2 повернути Загвіздянській сільській раді з чужого незаконного володіння земельні ділянки, кадастрові номери 2625881100:07:001:0856 і 2625881100:07:001:0875, в урочищі Рінь Загвіздянської сільської ради Тисменицького району; зобов`язано ОСОБА_6 повернути Загвіздянській сільській раді з чужого незаконного володіння земельну ділянку, кадастровий номер 2625881100:07:001:0855, в урочищі Рінь Загвіздянської сільської ради Тисменицького району (т. 1, а. с. 7-11).
ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 квітня 2013 року № 715 відчужив ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,4101 га, кадастровий номер 2625881100:07:001:0875.
Відповідно до технічної документації із землеустрою від 12 червня 2013 року щодо поділу (об`єднання) земельної ділянки ОСОБА_3 поділила земельну ділянку площею 0,4101 га, кадастровий номер 2625881100:07:001:0875, на дві: площею 0,205 га, кадастровий номер 2625881100:07:001:0868, і спірну земельну ділянку. 12 червня 2013 року ОСОБА_3 отримала свідоцтва про право власності на новостворені земельні ділянки.
Згідно з договором купівлі-продажу від 27 липня 2013 року ОСОБА_3 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_4, яка 27 липня 2013 року зареєструвала право власності.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 4 травня 2017 року після смерті ОСОБА_4 право власності на спірну земельну ділянку набула ОСОБА_1 .
Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 21 березня 2018 року № 10-9-0.1-1826/0/2-18 у 2013 році скасована державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 2625881100:07:001:0856 і 2625881100:07:001:0875 (т. 1, а. с. 12-14).
Вказані обставини підтверджуються також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок площею 0,4101 га, кадастровий номер 2625881100:07:001:0875 (т. 1, а. с. 16-18) і площею 0,2051 га, кадастровий номер 2625881100:07:001:0867 (т. 1, а. с. 20-23).
Ухвалою слідчого судді Тисменицького районного суду від 28 квітня 2014 року, постановленою у кримінальному провадженні № 12013090250000378, накладено арешт на земельні ділянки, що знаходяться в урочищі Рінь в селі Загвіздя Тисменицького району Івано-Франківської області, які виділені на підставі розпоряджень Тисменицької районної державної адміністрації від 28 грудня 2012 року, зокрема розпорядження № 1188 (т. 1, а. с. 104-105).