Постанова
Іменем України
24 травня 2023 року
м. Київ
справа № 607/16806/19
провадження № 61-11563св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_7 ;
треті особи: орган опіки і піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області, правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_7 ОСОБА_20 - на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 червня 2022 року у складі судді Позняка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Костів О. З.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, треті особи: орган опіки і піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області, правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, про визначення місця проживання дітей з матір`ю.
Позовна заява мотивована тим, що з 27 травня 2011 року вона та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, який зареєстровано у м. Гадерслев, Королівство Данія.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в комуні Уккел Брюссельського столичного регіону Королівства Бельгії народився син - ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 в комуні Уккел Брюссельського столичного регіону Королівства Бельгії народився син - ОСОБА_5 . Вказувала, що діти із часу народження мають громадянство України.
Спільне з відповідачем життя не склалося, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2019 року, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 липня 2019 року, шлюб між нею та відповідачем розірвано.
Зазначала, що діти проживають з нею у м. Тернополі, вона забезпечує їх всім необхідним для гармонійного розвитку, підтримки стану здоров`я, зростання. Для малолітніх дітей створено усі умови для їх проживання, виховання, навчання, спілкування з родинною, друзями та розвитку в безпечному, надійному і стабільному середовищі у м. Тернополі, що переконливо свідчить про те, що саме Україна та м. Тернопіль є єдиною країною проживання дітей.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати постійним місцем проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, м. Тернопіль, Україна; визначити місце проживання дітей разом з нею.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з матір`ю ОСОБА_1, яка на цей час проживає у м. Тернополі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визначення місця проживання дітей з матір`ю буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, не порушуючи нормальних звичних для них умов, оскільки це є їх звичне місце проживання; мати створила належні умови для проживання, виховання та навчання дітей, їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Разом із тим суд врахував висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дітей з матір`ю.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 ОСОБА_20 залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 червня 2022 року залишено без змін.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що суд першої інстанції правильно врахував інтереси малолітніх дитей, їх психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на їх виховання і обов`язком батьків діяти в інтересах дитини, дійшов обґрунтованого висновку, що проживання дітей з матір`ю відповідатиме якнайкращому забезпеченню їх інтересів.
Апеляційний суд також зазначив, що доводи сторони відповідача про закриття провадження у справі з підстав непідвідомчості справи Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області є безпідставними, оскільки зі змісту рішення Франкомовного суду Першої інстанції м. Брюсселя від 29 червня 2018 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Брюсселя від 13 лютого 2019 року, та на які посилається сторона відповідача як на підставу для закриття провадження у справі, убачається, що вжиті судом заходи про передачу батьківських прав щодо спільних дітей та управління їхнім майном виключно ОСОБА_7 та визначення постійним та єдиним місцем проживання спільних дітей житло ОСОБА_7, мають тимчасовий характер. Цим же рішенням відхилена вимога батька дітей про їх примусову репатріацію, а також клопотання про визнання викраденням неповнолітніх дітей їхнє утримання у будь-якому місці за межами їхнього офіційного проживання.
Вказані обставини досліджувались також у справі№ 607/1174/19 за позовом Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_1, треті особи: орган опіки і піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про забезпечення повернення малолітніх дітей до Королівства Бельгії, у задоволення якого постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року було відмовлено.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що судовими рішеннями Бельгії не визначалось місце проживання дітей, не встановлено будь-яких обставин та рішень, які б свідчили про неправомірність дій ОСОБА_1 в розумінні Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Спір у цій справі стосується правовідносин між дітьми та батьками, водночас одна із сторін - мати проживає разом із дітьми в Україні вже тривалий час і на момент відкриття провадження у справі проживала у м. Тернопіль, тому справа щодо визначення місця проживання дітей підсудна судам України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_7 ОСОБА_20 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 червня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року й закрити провадження у цій справі.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 725/3024/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 607/16806/19 із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 червня 2022 року.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що визначаючи місце проживання дітей з матір`ю, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що рішенням Франкомовного суду Першої інстанції м. Брюсселя від 29 червня 2018 року у позачерговому судовому засіданні 102-ї палати суду у справах Сім`ї, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Брюсселя від 13 лютого 2019 року в складі Палати № 45 у справах Сім`ї та рішенням Касаційного Суду Бельгії від 20 травня 2022 року, визначено, що батьківські права стосовно спільних дітей сторін - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, управління їх майном виконуватимуться виключно батьком ОСОБА_7 ; основним і єдиним місцем проживання дітей є житло батька ОСОБА_7, а отже ОСОБА_1 вказаними судовими рішення фактично позбавлено батьківських прав щодо дітей. Водночас ОСОБА_1 викрала дітей та незаконно утримує їх понад чотири роки, позбавляючи при цьому відповідача можливості будь-якого спілкування з дітьми, протиправно та умисно ухиляється від виконання міжнародного судового рішення.
Вважала, що за наявності чинних судових рішень м. Брюсселя ухвалення оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій про визначення місця проживання дітей з ОСОБА_1 суперечить вимогам СК України та положенням Закону України "Про міжнародне приватне право".
Вказувала, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 лютого 2019 року, яка набрала законної сили, у справі № 607/16881/18, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_7, третя особа - Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей, залишена без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України. Підставою для постановлення цієї ухвали суд вказав наявність у Франкомовному суді Першої інстанції м. Брюсселя спору за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей. Отже, спір у цій справі не підвідомчий Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області, а тому провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, підлягає закриттю.
Судами попередніх інстанцій також безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про допит ОСОБА_7 як свідка.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 травня 2011 року у ОСОБА_10 ( ОСОБА_10 ), Королівство Данія, між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 народилися син ОСОБА_5, що підтверджується копіями актів про народження № 2012/828, складеного 15 березня 2012 року ОСОБА_12, уповноваженим заступником бургомістра - реєстратором Бюро РАЦС комуни Уккел Брюсельського столичного регіону Королівства Бельгії, та № 3020, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану комуни Уккел Королівства Бельгії та підписаного заступником бургомістра реєстратором актів цивільного стану Борісом Діллі.
ОСОБА_21 Олівер Тімашев та ОСОБА_5 є громадянами України з 08 березня 2012 року та з 18 вересня 2016 року відповідно, яке набуто ними на підставі частини першої статті 7 Закону України "Про громадянство України", що підтверджується довідками № 150/2018 про реєстрацію особи громадянином України, виданої 20 червня 2018 року начальником УДМС України в Тернопільській області Давибіда Я. І., та № 129/2018 про реєстрацію особи громадянином України, виданої 11 травня 2018 року першим заступником начальника УДМС України в Тернопільській області Чубатим І. Б. (а. с. 8, 9, т. 1).
02 вересня 2012 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, хрещений у м. Тернополі, Україна, що підтверджується копією свідоцтва таїнства хрещення і миропомазання № 248 (а. с. 16, т. 1).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2019 року, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 липня 2019 року у справі № 607/14601/18, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), розірвано (а. с. 12-14, т. 1).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації прав власності, 11 серпня 2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 82,4 кв. м та житловою площею 43,2 кв. м, по АДРЕСА_1 (а. с. 41, т. 1).
Відповідно до довідок від 07 грудня 2018 року № 32127/28-03 та № 32128/28-03 про реєстрацію місця проживання особи, виданих Управлінням державної реєстрації Тернопільської міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані по АДРЕСА_1 .Разом із дітьми за вказаною адресою з 07 грудня 2018 року зареєстрована та проживає ОСОБА_1, що підтверджується копією будинкової книги (а. с. 22-24, 38, 39, т. 1).
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 21 липня 2011 року зареєстрована як фізична особа-підприємець за реєстраційним номером облікової картки платника податків та інших обов`язкових платежів 3065318087 (а. с. 15, т. 1).
Згідно з довідкою, виданою державним вищим навчальним закладом "Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського" від 14 серпня 2018 року № 11/2/3693, ОСОБА_1 навчалася в інтернатурі зі спеціальності "Акушерство та гінекологія" з 01 серпня 2010 року по 30 червня 2013 року на контрактній основі (наказ на зарахування № 234 ФПО від 28 липня 2010 року) (а. с. 17, т. 1).
З 01 листопада 2016 року і по даний час ОСОБА_1 працює на посаді директора ТОВ "Клініка професора Стефана Хміля" за сумісництвом (довідка від 26 лютого 2019 року № 1) (а. с. 26, т. 1).
Крім того, відповідно до довідки ТОВ "Клініка професора Стефана Хміля" від 16 листопада 2021 року № 8, ОСОБА_1 займає посаду лікаря акушера-гінеколога; загальна сума її доходу за період з 01 травня 2021 року по 31 жовтня 2021 року становила 89 000 грн (а. с. 91, т. 4).
Із довідки ТОВ "Сінерджіа Фарм" від 26 лютого 2019 року № 3, убачається, що з 01 листопада 2016 року і по даний час ОСОБА_1 з працює на посаді директора за сумісництвом; загальна сума її доходу за період з 01 травня 2021 року по 31 жовтня 2021 року становила 131 000 грн, що підтверджується довідкою ТОВ "Сінерджіа Фарм" від 16 листопада 2021 року № СФ000000006 (а. с. 25, т. 1; а. с. 92, т. 4).
Згідно з довідкою Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України від 15 липня 2019 року № 830, з 24 жовтня 2017 року по даний час ОСОБА_1 працює в державному вищому навчальному закладі "Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України" на посаді асистента кафедри акушерства та гінекології № 1 (наказ від 24 жовтня 2017 року № 132-0); загальна сума її доходу за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року становила 45 272 грн (довідка від 15 листопада 2021 року № 07/4213) (а. с. 43, т. 1; а. с. 90, т. 4).
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин Бельгії, паспорт НОМЕР_1, з 12 грудня 2013 року по 09 лютого 2015 року навчався в Тернопільському національному технічному університеті ім. Івана Пулюя за спеціальністю 6.030601 "Менеджмент" (довідка від 30 липня 2018 року № 2/28-1867) (а. с. 18, т. 1).
Відповідно до листа Державної прикордонної служби України від 05 листопада 2018 року № 0.184-43780/0/15-18, ОСОБА_7 з 01 січня 2015 року по 26 березня 2018 року перебував на території України (а. с. 40, т. 1).
Встановлено, що упродовж 2015-2018 років ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, відвідували дошкільні навчальні заклади у м. Тернополі та здобувають освіту у спеціалізованій загальноосвітній школі.
Згідно з довідкою № 15, виданою 06 липня 2018 року завідувачем дошкільного навчального закладу "Еліт", з червня 2015 року по 06 липня 2018 року ОСОБА_4 регулярно відвідував приватний дошкільний навчальний заклад "Еліт", брав активну участь у дошкільних заходах та культурному житті закладу (а. с. 28, т. 1).
Також довідкою від 26 лютого 2019 року № 5, виданою приватним дошкільним навчальним закладом "Еліт" підтверджується, що ОСОБА_5 зачислений та регулярно відвідує даний заклад з 01 серпня 2018 року, бере активну участь дошкільних заходах та культурному житті закладу (а. с. 29, т. 1).
Окрім того, ОСОБА_4 з 02 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року відвідував підготовчу школу для майбутніх першокласників на базі спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов Тернопільської міської ради Тернопільської області, що підтверджується довідкою від 13 липня 2018 роки № 347.
Згідно з довідкою від 26 лютого 2019 року № 02-13/21, з 01 вересня 2018 року ОСОБА_4 навчається в 1-Б класі Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов Тернопільської міської ради Тернопільської області (а. с. 31, т. 1).
Із характеристики зі школи убачається, що за період навчання з вересня 2018 року по березень 2019 року, ОСОБА_4 зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, врівноважений, працелюбний, розсудливий та уважний учень. Учбовим матеріалом володіє на високому рівні та постійно виявляє зацікавленість до навчання. Має хорошу зорову і слухову пам`ять, швидко запам`ятовує навчальний матеріал. Виявляє логічне мислення та здібності до вивчення іноземних мов. Має багато друзів у класі, з якими підтримує дружні стосунки і поза межами школи. Користується повагою серед викладачів та має авторитет серед учнів. Загальний розвиток учня на високому рівні. Вихованням сина займається мати, дідусь та бабуся, які відвідують загальношкільні та класні збори, беруть активну участь у громадському житті школи та класу.
Згідно з довідкою від 24 липня 2018 року, ОСОБА_4 з червня 2015 року займається 2 рази на тиждень гімнастикою у Центрі здорового розвитку Fit Kid, активно приймає участь у щомісячних нормативах, які запроваджені Центром, окрім того, був учасником "Ярмарки спорту", де були представлені різноманітні оздоровчі клуби м. Тернополя та області (а. с. 19, т. 1).
Окрім цього, з вересня 2015 року по червень 2017 року ОСОБА_4 займався у комунальному закладі Тернопільської міської ради "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа № 2 імені Ю. Горайського" на відділенні спортивної гімнастики (оздоровча група), а з вересня 2017 року по грудень 2018 року - у відділенні плавання, що підтверджується довідкою від 06 березня 2019 року № 6 та характеристикою (а. с. 20, 21, т. 1).
ОСОБА_4 регулярно відвідує заняття по вокалу та активно приймає участь у заходах "Вокальної студії Адель", що підтверджується довідкою від 02 березня 2019 року.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходяться на обліку у лікаря-педіатра педіатричного відділення № 1 Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні, що підтверджується довідками від 07 березня 2019 року (а. с. 35, т. 1).
Відповідно до довідки, виданої ФОП ОСОБА_15 від 30 серпня 2018 року, ОСОБА_4 регулярно спостерігається на огляді у лікаря-стоматолога; проведено санацію та регулярно проводиться професійна гігієна ротової порожнини (а. с. 36, т. 1).
У письмових поясненнях ОСОБА_7 зазначав, що він офіційно працевлаштований та проживає в орендованому житлі за адресою: АДРЕСА_2 . Любить своїх дітей, хоче надавати їм увагу та турбуватися про них, проте матір дітей постійно чинить йому перешкоди у спілкуванні з синами (а. с. 107-115, т. 4).
Працівниками управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей проведено обстеження умов проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 . Чотирикімнатна квартира з усіма комунальними зручностями, загальною площею 170 кв. м. Для дітей відведено окрему кімнату, в якій є окремі спальні місця, письмові столи для написання уроків, шафи для одягу, розвиваючі ігри та книги, одяг та взуття відповідно до віку дітей (а. с. 87, т. 4).
З малолітніми дітьми проведено бесіду, під час якої з`ясовано, що діти дуже комунікабельні, між ними існує тісний емоційний зв`язок. Сеймур відвідує школу " ІНФОРМАЦІЯ_6", вивчає англійську мову. ОСОБА_21 навчається в Тернопільській спеціалізованій школі № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов. Діти проживають разом з мамою та вітчимом ОСОБА_17, якого називають татом. ОСОБА_21 і Сеймур емоційно прив`язані до матері, дуже її люблять та поважають, оскільки саме вона повноцінно займається вихованням синів. Сеймур біологічного батька не пам`ятає, вважає, що вітчим ОСОБА_18 є його батьком. ОСОБА_21 пам`ятає свого батька ОСОБА_7, розповідає про нього з негативними емоціями (акт бесіди від 11 листопада 2021 року) (а. с. 88, т. 4).
Згідно з висновком органу опіки і піклування щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, який затверджено рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 10 лютого 2022 року № 118, орган опіки і піклування, беручи до уваги пропозиції комісії з питань захисту прав дитини, рекомендував визначити місце проживання дітей разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 237, 238, т. 3).
Судами також встановлено, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у справі № 607/1174/19 відмовлено у задоволенні позову Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_1, треті особи: орган опіки і піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про забезпечення повернення малолітніх дітей до Королівства Бельгії. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що сторона позивача не довела неправомірного переміщення або утримання малолітніх дітей сторін на території України до часу звернення заявника із відповідною заявою, а також постійного проживання дітей на території Бельгії до моменту переміщення або утримання; не надала належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_7 права на здійснення піклування над дітьми і даних про те, що ОСОБА_7 здійснював фактичне піклування над дітьми. Апеляційним судом також встановлено, що Королівство Бельгія не було постійним місцем проживання дітей до моменту їх виїзду в Україну та враховано, що з часу переміщення дітей до часу розгляду справи судом пройшло більше року, діти прижились в новому середовищі, повернення дітей може завдати їм фізичної або психічної шкоди або створити для них нестерпні умови та порушити їх тісний зв`язок із матір`ю. Апеляційний суд також зазначив, що рішенням Франкомовного суду Першої інстанції м. Брюсселя 102-ї палати у справах Сім`ї від 29 червня 2018 року визначено, що батьківські права щодо спільних дітей та управління їхнім майном виконуватимуться виключно ОСОБА_7 ; постійним та єдиним місцем проживання спільних дітей є житло ОСОБА_7 . Водночас у рішенні зазначено, що ці заходи мають тимчасовий характер. Цим же рішенням ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні вимог про примусову репатріацію дітей та про визнання викраденням неповнолітніх дітей продовження їх перебування у будь-якому місці за межами їхнього офіційного проживання. Отже, вказаним рішенням не визначалось місце проживання дітей, судом не встановлено будь-яких обставин та рішень, які б свідчили про неправомірність дій ОСОБА_1 в розумінні Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_7 ОСОБА_20 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Щодо підсудності справи
Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.