Постанова
Іменем України
24 травня 2023 року
м. Київ
справа № 466/9579/18
провадження № 61-1659св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - керівник Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 17 грудня 2021 року у складі судді Кавацюка В. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2018 року керівник Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок, посилаючись на те, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року у справі № 1328/969/12 було скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 квітня 2013 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до ОСОБА_3, Брюховицької селищної ради, треті особи: Управління Дежкомзему у місті Львові, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумува Ж. М., про витребування майна від добросовісних набувачів задоволено частково, витребувано у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0065, державний акт серії ЯЖ № 207038, розташовану в районі вулиці Ряснянської в смт Брюховичі Шевченківського району міста Львова, та зобов`язано повернути цю земельну ділянку в розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України. Цим судовим рішенням було встановлено належність земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:04:003:0065 до лісового фонду, її перебування у державній власності, відсутність у Брюховицької селищної ради повноважень на її відчуження та набуття її у власність ОСОБА_3 без достатньої правової підстави. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2014 року та постановою Верховного суду України від 17 грудня 2014 року вказане рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року було залишено без змін, а на стадії його виконання було встановлено, що витребувану земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:04:003:0065 було відчужено у спільну часткову власність ОСОБА_1 (частка 3065/5000) та ОСОБА_2 (частка 1935/5000) на підставі договору дарування № 434, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антонів М. Р. За даними Публічної кадастрової карти земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:04:003:0065 перенесена в архів (у зв`язку з поділом), натомість внесено відомості щодо двох новостворених в результаті поділу земельних ділянок, а саме - площею 0,3065 га з кадастровим номером 4610166300:04:003:0114 та площею 0,1935 га з кадастровим номером 4610166300:04:003:0115. Таким чином, оскільки ОСОБА_3 не є власником витребуваної земельної ділянки, то рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року у справі № 1328/969/12 виконати неможливо. Враховуючи викладене, керівник Львівської обласної прокуратури просив: витребувати з приватної власності ОСОБА_1 в державну власність на користь Кабінету Міністрів України 3065/5000 частки земельної ділянки з межею 1-2-8-9-10-4-5-6-7-1 площею 0,3065 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0065, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 879536746101, номер запису про право власності: 15369258 (кадастровий номер 4610166300:04:003:0114, площею 0,3065 га), що розташована в районі АДРЕСА_1 ; витребувати з приватної власності ОСОБА_2 в державну власність на користь Кабінету Міністрів України 1935/5000 частки земельної ділянки з межею 2-3-4-10-9-8-2 площею 0,1935 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0065, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 879536746101, номер запису про право власності: 15369365 (кадастровий номер 4610166300:04:003:0115, площею 0,1935 га), що розташована в районі вулиці Ряснянської в смт Брюховичі Шевченківського району міста Львова.
У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_2 - адвокат Петровський Ю. І. заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач не надав доказів перебування спірних земельних ділянок у власності держави, а також не довів обов`язкових умов, які надають право витребування спірного майна на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:04:003:0065 припинила своє існування та не зберіглася в натурі, так як була поділена на дві нові земельні ділянки з кадастровими номерами 4610166300:04:003:0114 (площею 0,3065 га) та 4610166300:04:003:0115 (площею 0,1935 га), які є новими об`єктами цивільних відносин та не підлягають витребуванню у зв`язку з тим, що вони ніколи не належали позивачу. Також спірні земельні ділянки не можуть бути витребувані у відповідачів у зв`язку з тим, що на них розташований житловий будинок, який було споруджено та введено в експлуатацію у встановленому законом порядку. З набуттям права власності на житловий будинок, в силу положень статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 377 ЦК України, до відповідачів також перейшло право власності на земельну ділянку, і в межах поділу речей на головні та приналежні, в даному випадку головною річчю є житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці, а приналежністю - сама земельна ділянка, яка наслідує юридичну долю нерухомого майна, що на ній розміщене. Крім цього, відповідачі є добросовісними набувачами спірних земельних ділянок, а відтак, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, не можуть нести відповідальність за дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За клопотанням представника ОСОБА_2 - адвоката Петровського Ю. І. протокольною ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 22 квітня 2019 року Брюховицьку селищну раду та Головне управління Держгеокадастру у Львівській області залучено до участі у справі як третіх осіб.
З огляду на розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області", ухвалу Львівської міської ради від 29 грудня 2020 року № 6 "Про функціонування Львівської міської територіальної громади", а також враховуючи ухвалу Львівської міської ради від 29 грудня 2020 року № 7 "Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради", якою вирішено припинити Брюховицьку селищну раду шляхом приєднання до Львівської міської ради, за клопотанням прокурора Львівської обласної прокуратури Сеніва О. П. ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 05 липня 2021 року було замінено третю особу - Брюховицьку селищну раду, виключено її з учасників справи, та залучено Львівську міську раду до участі у справі як третю особу.
Враховуючи положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року № 14230-ІХ, яким, зокрема внесено зміни до статті 122 ЗК України і питання розпорядження землями державної власності, що відносилися до повноважень Кабінету Міністрів України, віднесено до повноважень обласних державних адміністрацій, ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 16 вересня 2021 року було задоволено клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури Нестерук С. С., замінено сторону у справі (позивача) - Кабінет Міністрів України шляхом виключення його з числа учасників справи та залучено до участі у справі правонаступника - Львівську обласну державну адміністрацію.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 17 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що 26 лютого 2016 року заступник начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Шевченківський ВДВС) Онишкевич Р. І. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження", чинного на час винесення постанови (далі - Закон № 606-XIV), та у зв`язку з неможливістю виконати рішення без участі боржника повернув до суду виконавчий лист № 2/466/158/13, виданий 03 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом міста Львова, про витребування у ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0065, державний акт серії ЯЖ № 207038, розташованої в районі вулиці Ряснянської в смт Брюховичі Шевченківського району міста Львова, та зобов`язання повернути цю земельну ділянку в розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України. Зазначена постанова обґрунтована тим, що в ході виконавчого провадження державним виконавцем подавалися заяви про роз`яснення виконавчого документа, однак ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 12 березня 2015 року та ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20 липня 2015 року в задоволенні заяв було відмовлено. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 10 листопада 2015 року також відмовлено в задоволенні заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення. 18 лютого 2016 року на адресу боржника направлено лист з вимогою виконати рішення суду у строк до 24 лютого 2016 року, однак 25 лютого 2016 року представник боржника повідомив про те, що 24 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про державну реєстрацію припинення права власності на земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0065, однак їй було відмовлено у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно, так як в рішенні Апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року у справі № 1328/969/12 не зазначено про припинення права власності на земельну ділянку та про визнання недійсним державного акта. Після закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 за договором дарування земельної ділянки від 08 липня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антонів М. Р. і зареєстрованим в реєстрі за № 434, ОСОБА_3 подарувала своїм дітям - дочці ОСОБА_1 та сину ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0065, розташовану в районі АДРЕСА_1, в таких частках: дочці ОСОБА_1 - 3065/5000 частки земельної ділянки з одночасним встановленням конкретного користування земельною ділянкою з межею 1-2-8-9-10-4-5-6-7-1, площею 0,3065 га; сину ОСОБА_2 - 1935/5000 частки земельної ділянки з одночасним встановленням конкретного користування земельною ділянкою з межею 2-3-4-10-9-8-2, площею 0,1935 га. Крім того, згідно з дозволом на виконання будівельних робіт, виданим Брюховицькою селищною радою, ОСОБА_3 спорудила на спірній земельній ділянці житловий будинок. Рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 20 грудня 2011 року № 355 "Про надання поштової адреси житловому будинку в АДРЕСА_1" цьому будинку, який на той час ще будувався, було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 . 21 січня 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Живком М. О. проведено реєстрацію права власності на споруджений житловий будинок з внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 89465. Законність рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за ОСОБА_3 оспорювалася прокурором Шевченківського району міста Львова шляхом пред`явлення адміністративного позову, однак постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року в адміністративній справі № 813/6971/14 було відмовлено в задоволенні позову прокурора до Львівського міського управління юстиції в особі реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, державного реєстратора реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Живко Михайла Олександровича, треті особи: ОСОБА_3, Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення від 21 січня 2013 року та зобов`язання вчинити дії. Будучи власником вищевказаного житлового будинку, за договором дарування від 08 липня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антонів М. Р. і зареєстрованим в реєстрі за № 432, ОСОБА_3 подарувала своїм дітям - дочці ОСОБА_1 62/100 ідеальних часток та сину ОСОБА_2 38/100 ідеальних часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, із зазначенням конкретних приміщень будинку. На підставі цього договору дарування приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. 23 жовтня 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні відомості про право власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вказаний будинок. Враховуючи, що на спірних земельних ділянках знаходиться житловий будинок, на який відповідачі набули право власності за договором дарування, відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України до них також автоматично перейшло право власності на земельну ділянку, на якій розміщено цей будинок, що відповідає принципу "superficies solo cedit" - збудоване на землі слідує за нею. Об`єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 477/221/16-ц). Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України, а не речово-правові, до яких відноситься віндикаційний позов. Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки з чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 759/13986/17-ц). Земельні ділянки, які просить витребувати позивач, перестали існувати в натурі як індивідуально визначені речі, так як на них розташований житловий будинок, який належить на праві власності відповідачам. Житловий будинок, будівля або споруда не можуть бути відокремлені від земельної ділянки без їх пошкодження або істотного знецінення. Фізично земельна ділянка і будинок (будівля, споруда) ідентифікуються як окремі речі, які в сукупності є однією річчю, так як будинок (будівлю, споруду) неможливо використовувати без земельної ділянки, і навпаки - земельна ділянка втрачає своє функціональне призначення при зміні (знищенні) того чи іншого об`єкта нерухомості, розміщеного на ній. Спільність та єдність земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком як складових частин однієї речі чи складної речі, які вони спільно утворюють, знайшли своє правове регулювання у статті 381 ЦК України, відповідно до якої садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом. За таких обставин порядок, передбачений статтями 387, 388 ЦК України, щодо витребування власником майна з чужого незаконного володіння не може бути застосований до спірних правовідносин, так як разом з правом власності на житловий будинок відповідачі набули право власності на земельні ділянки, які знаходяться під будинком та є необхідними для його обслуговування, на тих самих умовах, на яких вони належали попередньому власнику. Така позиція міститься в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/2328/16-ц. Крім цього, Державна архітектурно-будівельна інспекція України у свій час видала дозвільний документ на будівництво та введення житлового будинку в експлуатацію, що свідчить про визнання державою факту законного будівництва будинку на спірних земельних ділянках. Таким чином, позбавлення відповідачів права власності на спірні земельні ділянки є незаконним втручанням у мирне володіння майном та порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Постановою Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 17 грудня 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
31 січня 2023 року заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 17 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених:
- в постановах Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-53цс12, від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, аналіз яких свідчить про те, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають встановити всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуте майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.
- в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам;
- в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, в якій вказано, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права;
- в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, про те, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними;
- в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17, в якій зазначено, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 грудня 2021 року у справі № 924/454/20;
- в постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, в якій Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13.
Крім цього, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відмову в задоволенні позову суперечить правовим висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 1328/972/2012, а також - в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 466/9580/18, в яких позови прокурора в аналогічних справах про витребування земельних ділянок в смт Брюховичі (в тому числі із зареєстрованими на них об`єктами нерухомості) були задоволені.
У березні 2023 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокат Петровський Ю. І. подав до Верховного Суду відзиви на касаційну каргу, в яких просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені в касаційній скарзі правові судів касаційних інстанцій не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як їх зроблено за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду міста Львова.
27 лютого 2023 року справа № 466/9579/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що в провадженні Шевченківського районного суду міста Львова перебувала цивільна справа № 1328/969/12 за позовом прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до ОСОБА_3, Брюховицької селищної ради, треті особи: Управління Держкомзему у місті Львові, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумова Ж. М., про скасування рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23 жовтня 2008 року "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року у справі №2-3327/04", визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 05 листопада 2008 року між Брюховицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" (далі - ТОВ "Новобуддизайн"), посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж. М. і зареєстрованого в реєстрі за № 8676, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним поділом її в натурі, укладеного 25 грудня 2008 року між ТОВ "Новобуддизайн" та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Урумовою Ж. М. і зареєстрованого в реєстрі за № 10400, в частині передачі у власність ОСОБА_3 5000/18000 частин земельної ділянки загальною площею 0,5000 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0065, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, визнання нечинним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №907038 від 27 січня 2009 року, виданого ОСОБА_3, витребування у ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0,5000 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0065, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №907038, та зобов`язання ОСОБА_3 повернути спірну земельну ділянку в розпорядження Кабінету Міністрів України.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 10 квітня 2013 року в задоволенні вищевказаного позову прокурора Шевченківського району міста Львова було відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року у справі № 1328/969/12 апеляційні скарги прокурора Шевченківського району міста Львова, Кабінету Міністрів України, Львівської міської ради було задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 квітня 2013 року в частині відмови в позові прокурора Шевченківського району міста Львова про скасування рішення Брюховицької селищної ради від 23 жовтня 2008 року № 618 та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 листопада 2008 року, укладеного між Брюховицькою селищною радою та ТОВ "Новобуддизайн", скасовано та в цій частині провадження у справі закрито.
Крім цього, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року у справі № 1328/969/12 апеляційні скарги прокурора Шевченківського району міста Львова, Кабінету Міністрів України, Львівської міської ради було задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 квітня 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до ОСОБА_3, Брюховицької селищної ради, треті особи: Управління Держкомзему у місті Львові, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумова Ж. М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним поділом її в натурі від 25 грудня 2008 року, укладеного між ТОВ "Новобуддизайн" та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, в частині передачі у власність ОСОБА_3 5000/18000 частин земельної ділянки загальною площею 0,5000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, визнання нечинним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 907038 від 27 січня 2009 року та витребування цієї земельної ділянки, зобов`язання повернути її в розпорядження Кабінету Міністрів України задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0065, державний акт серії ЯЖ АДРЕСА_1, та зобов`язано повернути спірну земельну ділянку в розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України. В іншій частині позовних вимог прокурора відмовлено.
Вищевказаним судовим рішенням було встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року зобов`язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ТОВ "Новобуддизайн" земельної ділянки площею 8,8643 га в АДРЕСА_1, яку ТОВ "Новобуддизайн" орендував для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру, та укласти з ТОВ "Новобуддизайн" договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. На виконання цього рішення суду Брюховицькою селищною радою винесено рішення від 23 жовтня 2008 року № 618, згідно з яким між Брюховицькою селищною радою та ТОВ "Новобуддизайн" укладено договір купівлі-продажу від 05 листопада 2008 року, реєстровий № 8676, земельної ділянки загальною площею 8,8643 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з яких: 1,8000 га - для житлового будівництва, 7,0643 га - для будівництва об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру. Після цього за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25 грудня 2008 року, укладеним з покупцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ТОВ "Новобуддизайн" відчужило земельну ділянку площею 1,8000 га для житлового будівництва (кадастровий номер 4610166300:04:003:1605). За цим договором ОСОБА_3 набула у власність земельну ділянку, позначену у схемі № 4, площею 0,5000 га з межею 5-6-7-13, їй видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 907038 від 27 січня 2009 року. В подальшому ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 червня 2010 року було скасовано рішення цього суду від 19 листопада 2004 року у зв`язку з нововиявленими обставинами і провадження у справі закрито. Таким чином, правові підстави, за яких Брюховицька селищна рада розпорядилася земельною ділянкою на користь ТОВ "Новобуддизайн", відпали, що, у свою чергу, свідчить про вибуття земельної ділянки з власності держави поза її волею і незаконність розпорядження земельною ділянкою вказаним товариством на користь, зокрема ОСОБА_3, про що остання не знала та не могла знати, і є добросовісним її набувачем. Оскільки рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2004 року було скасоване у зв`язку з нововиявленими обставинами і Брюховицька селищна рада не була власником спірної земельної ділянки та не вправі була її відчужувати, то позовні вимоги прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про витребування у ОСОБА_3 як добросовісного набувача земельної ділянки, зобов`язання повернути її в розпорядження Кабінету Міністрів України, є обґрунтованими.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2014 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження у справі у зв`язку з тим, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Постановою Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2014 року відмовлено.
На виконання вищевказаного рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року Шевченківським районним судом міста Львова було видано виконавчий лист № 2/466/158/13, а 23 жовтня 2013 року старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС Ліцманом М. В. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
У листопаді 2013 року начальник Шевченківського ВДВС Титла І. М. звернувся до Шевченківського районного суду міста Львова із заявою про роз`яснення виконавчого документа, посилаючись на те, що на спірній земельній ділянці споруджено та введено в експлуатацію житловий будинок, який належить ОСОБА_3 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21 січня 2013 року, індексний номер 89465, та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 січня 2013 року № 89474. Тому не зрозуміло, у який спосіб та якій конкретній особі необхідно передати земельну ділянку, на якій розміщено належний на праві власності боржнику житловий будинок, шляхом оформлення яких документів має відбутися така передача, а також, хто буде підписувати такі документи від імені стягувача.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 13 березня 2015 року в задоволенні вищевказаної заяви про роз`яснення виконавчого документа відмовлено з тих підстав, що судове рішення, яке підлягає примусовому виконанню, ухвалювалося колегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області, а тому саме цей суд вправі роз`яснювати своє рішення.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 травня 2015 року було відмовлено в задоволенні заяви начальника Шевченківського ВДВС Титли І. М. про роз`яснення рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року у справі № 1328/969/12 з тих підстав, що начальник відділу державної виконавчої служби не є учасником виконавчого провадження та з такою заявою вправі звертатися лише державний виконавець, на виконанні якого перебуває відповідний виконавчий документ.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20 липня 2015 року також відмовлено в задоволенні заяви старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Ліцмана М. В. про роз`яснення рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року у справі № 1328/969/12, так як резолютивна частина зазначеного судового рішення є зрозумілою і такою, що не припускає іншого тлумачення, а в мотивувальній частині рішення чітко наведені обставини і визначені відповідно до них правовідносини та наведені мотиви, за яких колегія суддів дійшла відповідного висновку.
Крім того, ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 10 листопада 2015 року у справі № 1328/969/12 відмовлено в задоволенні заяви начальника Шевченківського ВДВС Титли І. М. про встановлення способу і порядку виконання виконавчого листа № 2/466/158/13, виданого 03 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом міста Львова.
В подальшому 26 лютого 2016 року заступник начальника Шевченківського ВДВС Онишкевич Р. І. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV, та у зв`язку з неможливістю виконати рішення без участі боржника повернув до суду виконавчий лист № 2/466/158/13, виданий 03 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом міста Львова, про витребування у ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0065, державний акт серії ЯЖ № 207038, розташованої в районі вулиці Ряснянської в смт Брюховичі Шевченківського району міста Львова, та зобов`язання повернути цю земельну ділянку в розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України. Зазначена постанова обґрунтована тим, що в ході виконавчого провадження державним виконавцем подавалися заяви про роз`яснення виконавчого документа, однак ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 12 березня 2015 року та ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20 липня 2015 року в задоволенні заяв було відмовлено. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 10 листопада 2015 року також відмовлено в задоволенні заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення. 18 лютого 2016 року на адресу боржника направлено лист з вимогою виконати рішення суду у строк до 24 лютого 2016 року, однак 25 лютого 2016 року представник боржника повідомив, що 24 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про державну реєстрацію припинення права власності на земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0065, однак їй відмовлено в такій реєстрації у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно, так як в рішенні Апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року у справі № 1328/969/12 не зазначено про припинення права власності на земельну ділянку та про визнання недійсним державного акта. Крім того, на земельній ділянці розташований житловий будинок, щодо якого зареєстровано право власності.
Зі змісту вищевказаної постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 26 лютого 2016 року, яка була затверджена начальником Шевченківського ВДВС Титлою І. М., судами встановлено, що рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 липня 2013 року про витребування у ОСОБА_3 спірної земельної ділянки фактично не виконано. Прокурору було відомо про існування цієї постанови, однак вона не оскаржувалася у встановленому законом порядку.
Судами також встановлено, що після закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 за договором дарування земельної ділянки від 08 липня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антонів М. Р. і зареєстрованим в реєстрі за № 434, ОСОБА_3 подарувала своїм дітям - дочці ОСОБА_1 та сину ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0065, розташовану в районі АДРЕСА_1, в таких частках: дочці ОСОБА_1 - 3065/5000 частки земельної ділянки з одночасним встановленням конкретного користування земельною ділянкою з межею 1-2-8-9-10-4-5-6-7-1, площею 0,3065 га; сину ОСОБА_2 - 1935/5000 частки земельної ділянки з одночасним встановленням конкретного користування земельною ділянкою з межею 2-3-4-10-9-8-2, площею 0,1935 га.