ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/7658/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Укртрансгаз",
представник позивача - Оніщук В.М, адвокат (довіреність від 13.03.2023 № 1-3511),
відповідач - акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз",
представник відповідача - Рудницька Ю.О, адвокат (довіреність від 07.12.2022 № Др-198-1222),
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
на постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 (головуючий Вечірко І.О., судді: Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.)
у справі № 904/7658/21
за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - Позивач)
до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи ?Дніпропетровськгаз" (далі - Відповідач)
про стягнення 8 965 430,26 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення 8 965 430,26 грн заборгованості за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000702 (далі - Договір), у тому числі 7 139 323,87 грн основна заборгованість, 318 038,83 грн 3% річних, 719 779,23 грн інфляційні втрати та 788 288,33 грн пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- Відповідач не здійснив оплату рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за травень-грудень 2019 року на загальну суму 7 139 323,87, чим порушив пункти 2.5, 4.1, 8.4 Договору;
- у зв`язку з простроченням Відповідачем зобов`язань із здійснення оплати перевищення замовленої (договірної) потужності за травень-грудень 2019 року Позивач на підставі пунктів 13.1, 13.5 Договору, статей 258, 536, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини третьої статті 198, статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) здійснив нарахування 318 038,83 грн 3% річних, 719 779,23 грн інфляційних втрат та 788 288,33 грн пені.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення мотивовано тим, що:
- відсутність укладених сторонами додатків-1, 2 до Договору свідчить про неузгодження сторонами всіх істотних умов договору щодо кожної послуги, яка має надаватись за таким договором і така відсутність унеможливлює встановлення обсягів перевищення замовленої (договірної) потужності та виконання положень договору в частині порядку визначення її вартості. У матеріалах справи відсутні докази внесення змін у Договір, зокрема щодо договірної потужності на добу;
- укладеному сторонами Договору притаманні риси договору перевезення, а позивач, у розумінні чинного законодавства, є перевізником. Для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк, Позивач звернувся з цим позовом поза межами шестимісячного строку позовної давності, однак, враховуючи наявність підстав для відмови у позові за фактичними обставинами справи, суд не застосував строк позовної давності.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 7 139 323,87 грн основного боргу, 318 038,83 грн 3% річних, 719 779,23 грн інфляційних втрат та 788 288,33 грн пені.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що:
- Договір є договором про надання послуг, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством;
- виходячи з змісту положень пунктів 2.3, 2.7 Договору у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки № 1 та № 2 до Договору не укладаються;
- з матеріалів справи вбачається вчинення сторонами дій, спрямованих на виконання Договору;
- надані Позивачем докази підтверджують перевищення Відповідачем замовленої потужності у спірний період, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення спірної заборгованості, а також нарахованих пені, 3% та інфляційних втрат є правомірними.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2022 заяву Відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 39 985,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви Відповідача відмовлено.
Додаткове рішення мотивоване тим, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, між тим, проаналізувавши наданий Відповідачем розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу та подані ним документи, суд встановив, що вартість послуг адвоката визначена останнім є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності і з цих підстав суд дійшов висновку про зменшення таких витрат на 50%.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 додаткове рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2022 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви Відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Вказана постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що у зв`язку із скасуванням судом апеляційної інстанції рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022, прийнятого по суті спору, додаткове рішення від 08.02.2022 також підлягає скасуванню як невід`ємна частина оскаржуваного рішення, що нерозривно пов`язано з результатом вирішення спору по суті.
Не погоджуючись з постановами суду апеляційної інстанції, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та на те, що судами при ухвалені оскаржуваної постанови не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2022 залишити в силі. Також у касаційній скарзі Відповідач просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 (ухвалену за наслідком перегляду додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2022), а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2022 залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- наявні підстави для відступу від висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, від 30.08.2022 у справі № 918/772/21, від 02.08.2022 у справі № 922/3303/21 щодо того, що, виходячи зі змісту положень пунктів 2.3, 2.7 договору у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки 1 та 2 до договору не укладаються;
- ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20, від 19.03.2021 у справі № 922/3987/19, від 15.07.2021 у справі № 921/184/21, від 22.10.2021 у справі № 910/1878/20, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16, від 27.05.2022 у справі № 910/5412/19, від 27.01.2020 у справі № 640/19386/18, від 29.07.2021 у справі № 580/2317/19, від 04.08.2021 у справі № 903/973/19, від 23.06.2021 у справі № 904/2611/18 щодо застосування статей 610, 628, 638 ЦК України, статей 180, 181 ГК України, а також у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 904/5807/19, від 19.01.2023 у справі № 914/2441/21 щодо застосування розділу ІХ Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодексу ГТС) у подібних правовідносинах;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 1, 7 глави 3 розділу І, частини першої глави 1 розділу VІІІ, пунктів 1, глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС у взаємозв`язку з частинами першою, другою та третьою статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" у контексті єдиної передбаченої законодавством умови для надання оператором ГТС послуги перевищення замовленої потужності у подібних правовідносинах;
- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про проведення експертизи, а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У частині оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023, ухваленої за наслідком перегляду додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2022, касаційна скарга обґрунтована тим, що додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає законну силу. З огляду на те, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 у справі № 904/7658/21 (постанова по суті) може бути скасована постановою Верховного Суду, то із набранням законної сили постановою Верховного Суду постанова Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 (постанова по суті) втратить законну силу, та як наслідок на цій підставі втратить законну силу і постанова Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 (ухвалена за наслідком перегляду додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2022). Тобто у цій частині касаційної скарги скаржником не наведено обґрунтувань невідповідності вказаної постанови суду апеляційної інстанції нормам матеріального чи процесуального права, а визначено як похідною від постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої по суті розгляду спору.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023, відкрите на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та залишити без задоволення касаційну скаргу в частині оскарження Відповідачем постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2023 з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.
Від Відповідача надійшло клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яке обґрунтоване необхідністю відступити від висновку, викладеного у справі № 921/184/21.
Відповідно до частини першої статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Згідно з частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону ?Про судоустрій і статус суддів? є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованою Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
Проте Відповідач у поданому клопотанні фактично наводить аргументи щодо правової природи договору транспортування природного газу та застосування до спірних правовідносин статей 306, 307, 315 ГК України, які (аргументи) подібні тим, які в переважній більшості вже були предметом розгляду Верховного Суду у справі № 921/184/21 та не наводить інших вагомих та достатніх аргументів, які свідчили б про необхідність відступу від вже висловленої правової позиції Верховного Суду з цих питань, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21. Скаржник фактично викладає власну позицію щодо правової природи договору транспортування природного газу в контексті здійснення оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності за травень-грудень 2019 року.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання Відповідача про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яке обґрунтоване необхідністю відступити від висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у справі № 921/184/21.
Відповідачем також подано клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 918/686/21, яке відхиляється колегією суддів, оскільки Відповідачем не доведено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 918/686/21, що розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, - до набрання законної сили судовим рішенням у вказаній справі, а також наявність інших підстав для зупинення провадження у справі передбачених статтями 227, 228 ГПК України.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що до матеріалів справи долучено Договір, сторонами якого є Позивач (оператор) та Відповідач (замовником), за умовами якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановленому в цьому договорі вартість таких послуг.
Відповідно до пункту 2.2 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Згідно з пунктом 2.3 Договору послуги, які можуть бути надані замовнику за цим Договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.
Пунктом 2.4 Договору передбачено, що обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатку 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору.
Відповідно до пунктів 2.6-2.8 Договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів. Додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.
Згідно з пунктом 3.2 Договору оператор має право стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що замовник зобов`язаний, у тому числі: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; не перевищувати замовлені потужності, визначені у цьому договорі; здійснювати додаткову плату оператору у разі перевищення договірної потужності, в порядку, визначеному цим договором.
Відповідно до пункту 8.1 Договору величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього договору.
Згідно з пунктом 8.4 Договору (у редакції додаткової угоди від 29.11.2017 № 1), у випадку перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за формулою :
m
B=?Bd,
d=1
де:
В - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за період газового місяця;
m - кількість днів в газовому місяці;
Вd - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за кожний день газового місяця, яка розраховується для кожного дня перевищення за формулою:
р р
Вd= ?z x Ті вх рік (Сi вх факт - Сi вх рік) + ?z x Ті вих рік (Сi вих факт - Сi вих рік),
і=1 і=1
де: z = 1 - до 01 січня 2018 року; z = 2 - з 01 січня 2018 року;
р - кількість замовлених точок входу і точок виходу, зазначених в додатку 1 до цього Договору;
Вd - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за день;
Сi вх факт - фактично використана потужність для і-тої точки входу, тис. куб. м/добу;
Сi вих факт - фактично використана потужність для і-тої точки виходу, тис. куб. м/добу;
Сi вх рік - договірна потужність річна для і-тої точки входу, тис. куб. м/добу;
Ті вх рік - тариф потужності річної для і-тої точки входу;
Сi вих рік - договірна потужність річна для і-тої точки виходу, тис. куб. м/добу;
Ті вих рік - тариф потужності річної для і-тої точки виходу.
Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 8.4 цього договору, визначається за даними оператора.
Пунктом 17.1 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Апеляційним судом встановлено, що на виконання пункту 8.4 Договору Позивач за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме: за травень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності у розмірі 993,63086 тис.м.куб./добу всього на загальну суму 187 426,60 грн; за червень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності у розмірі 2 210,42539 тис.м.куб./добу всього на загальну суму 416 948,12 грн; за липень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності у розмірі 2 095,92771 тис.м.куб./добу всього на загальну суму 395 350,66 грн; за серпень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності у розмірі 2 004,28314 тис.м.куб./добу всього на загальну суму 378 063,92 грн; за вересень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 1 088,54085 тис.м.куб./добу всього на загальну суму 205 329,29 грн; за жовтень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності у розмірі 6 071,17674 тис.м.куб./добу всього на загальну суму 1 145 193,92 грн; за листопад 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 9 393,28286 тис.м.куб./добу всього на загальну суму 1 771 836,16 грн; за грудень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 13 991,42863 тис.м.куб./добу всього на загальну суму 2 639 175,20 грн. Всього на загальну суму 7 139 323,87 грн.
На електронну адресу Відповідача, в Інформаційній платформі, Позивачем було направлено: рахунок від 31.05.2019 № 05-2019-1512000702/1000519 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 187 426,60 грн та Звіт про використання замовленої потужності за травень 2019 року; рахунок від 30.06.2019 № 06-2019-1512000702/1000619 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 416 948,12 гривень та Звіт про використання замовленої потужності за червень 2019 року; рахунок від 31.07.2019 № 07-2019-1512000702/1000719 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 395 350,66 грн та Звіт про використання замовленої потужності за липень 2019 року; рахунок від 31.08.2019 № 08-2019-1512000702/1000819 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 378 063,92 грн та Звіт про використання замовленої потужності за серпень 2019 року; рахунок від 30.09.2019 № 09-2019-1512000702/1000919 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 205 329,29 грн та Звіт про використання замовленої потужності за вересень 2019 року; рахунок від 31.10.2019 № 10-2019-1512000702/1001019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 1 145 193,92 грн та Звіт про використання замовленої потужності за жовтень 2019 року; рахунок від 30.11.2019 № 11-2019-1512000702/1001119 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 1 771 836,16 грн та Звіт про використання замовленої потужності за листопад 2019 року; рахунок від 31.12.2019 № 12-2019-1512000702/1001219 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 2 639 175,20 гривень та Звіт про використання замовленої потужності за грудень 2019 року.
Крім того Відповідачу були направлені акти наданих послуг [перевищення замовленої (договірної) потужності] від 31.05.2019 № 05-2019-1512000702/1000519, від 30.06.2019 № 06-2019-1512000702/1000619, від 31.07.2019 № 07-2019-1512000702/1000719, від 31.08.2019 № 08-2019-1512000702/1000819, від 30.09.2019 № 09-2019-1512000702/1000919, від 31.10.2019 № 10-2019-1512000702/1001019, від 30.11.2019 № 11-2019-1512000702/1001119, від 31.12.2019 № 12-2019-1512000702/1001219.
Відповідач виставлені Позивачем рахунки за перевищення замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019 не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 7 139 323,87 грн.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором у частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з транспортування теплової енергії, Позивачем нараховані: пеня за загальний період з 01.05.2019 по 20.07.2020 у розмірі 788 288,33 грн, 3% річних за загальний період з 01.05.2019 по 24.05.2021 у розмірі 318 038,83 грн та інфляційні втрати за період з 01.05.2019 по 24.05.2021 у розмірі 719 779,23 грн.
Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у їх контексті та матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пунктів 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, які визначають, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідач у касаційній скарзі посилається, що ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20, від 19.03.2021 у справі № 922/3987/19, від 15.07.2021 у справі № 921/184/21, від 22.10.2021 у справі № 910/1878/20, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16, від 27.05.2022 у справі № 910/5412/19, від 27.01.2020 у справі № 640/19386/18, від 29.07.2021 у справі № 580/2317/19, від 04.08.2021 у справі № 903/973/19, від 23.06.2021 у справі № 904/2611/18 щодо застосування статей 610, 628, 638 ЦК України, статей 180, 181 ГК України, а також у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 904/5807/19, від 19.01.2023 у справі № 914/2441/21 щодо застосування розділу ІХ Кодексу ГТС у подібних правовідносинах.
Верховним Судом проаналізовано зміст судових рішень, прийнятих у вказаних справах та встановлено, що у зазначених справах судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та, порівнюючи зміст правовідносин (права й обов`язки сторін спору) згідно з відповідним правовим регулюванням, оскільки:
- у справах № 918/450/20, № 922/3987/19, № 916/2090/16, № 910/5412/19, № 903/973/19, № 904/2611/18, № 904/5807/19 предметом позову було стягнення з відповідача заборгованості за врегулювання добового небалансу;
- у справі № 910/1878/20, ухвалюючи постанову про скасування рішень судів попередніх інстанцій та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що за змістом норми статті 903 ЦК України, положень пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (який визначає одним із принципів доступу суб`єктів ринку природного газу до газотранспортної системи здійснення своєчасної та повної оплати послуг, наданих оператором газотранспортної системи), положень глави 2 розділу VIII цього Кодексу, положень Типового договору транспортування природного газу, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2497, а також з огляду на умови укладеного між сторонами Договору надання послуг транспортування природного газу, зокрема і послуги замовленої (гарантованої) потужності, здійснюється на умовах їх оплатності. Водночас повернення вартості наданих послуг транспортування природного газу не передбачено ні відповідними нормами Закону, ні умовами Договору, а повернення вартості наданої послуги замовленої (гарантованої) потужності не передбачено умовами Договору незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність. У зв`язку з наведеними висновками Суд вбачає підстави для відступу від протилежної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.11.2020 у справі № 910/13174/19 - щодо обов`язку оператора газотранспортної системи повернути замовнику вартість замовленої потужності на вимогу замовника послуг транспортування, як такої, що сформульована Верховним Судом на підставі положень абзацу 13 пункту 3 глави 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, однак без урахування умов укладеного між сторонами Договору (транспортування природного газу, Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо обов`язку замовника сплатити оператору вартість замовленої потужності незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність;
- у справі № 925/1137/19 предметом позову було стягнення заборгованості за неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу від 26.12.2014 № 3299/15-КП-36 у частині своєчасної оплати переданого газу;
- у справі № 914/2441/21 Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що суд апеляційної інстанції, а також і суд першої інстанції (оскільки як встановив суд апеляційної, місцевий господарський суд помилково визначив предмет спору в цій справі) не перевірили який тариф був застосований позивачем для розрахунку вартості перевищення замовленої потужності. Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили формулу та порядок здійснення відповідного розрахунку. Отже, на порушення вимог статей 73-80, 86, 236-238, 269 ГПК України ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції неповно дослідили та не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, при цьому суд апеляційної інстанції, пославшись лише на їх належність та допустимість, не перевірив відповідності відображених у них даних та правильності розрахунку заявлених до стягнення сум;
- у справах № 640/19386/18 та № 580/2317/19 предметом позову було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене та порівнюючи зміст правовідносин (права й обов`язки сторін спору) згідно з відповідним правовим регулюванням, Суд дійшов висновку, що правовідносини у таких справах не є подібними.
Що ж до визначення подібності правовідносин у справах, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.