ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 873/110/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду (головуючий В.О. Пантелієнко) від 05.07.2021
за заявою ОСОБА_1
про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 07.06.2021
у третейській справі № 16/21
за позовом Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"
до ОСОБА_1
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Свинець"
про стягнення частини заборгованості.
Учасники справи:
представник позивача - Грищенко О.М., адвокат,
представник відповідача - Майор І.В., адвокат, Борсенко О.В., адвокат,
представник третьої особи - не з`явився.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 07.06.2021 Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків (далі - Третейський суд) постановив рішення (далі - Рішення) у третейській справі № 16/21 про задоволення позову Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" (далі - Позивач) про стягнення із ОСОБА_1 (далі - Відповідач) на користь Позивача 203 270 доларів США 50 центів США щодо часткового виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Свинець" (далі - Третя особа) перед Позивачем за укладеним між ними кредитним договором № 00091.13-СВD від 08.08.2013 (далі - Кредитний договір), а також про стягнення з Відповідача на користь Позивача 25 500 грн 00 коп. третейського збору.
1.2. 15.06.2021 Відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування Рішення Третейського суду.
1.3. Заява мотивована існуванням підстав відповідно до пункту 2 частини другої статті 350 ГПК України для скасування Рішення, так як ухвалено у спорі, не передбаченому третейською угодою, зміст якого Третейський суд не дослідив, тоді як оскаржуваним рішенням вирішене питання, яке виходить за межі третейської угоди в договорі поруки №00091.13-СВD від 10.11.2014 (далі - Договір поруки), укладеному між сторонами в забезпечення виконання зобов`язань Третьої особи за Кредитним договором, оскільки умови третейської угоди не містять згоди сторін на передачу на розгляд Третейського суду спору про встановлення припиненим зобов`язання за Договором поруки у зв`язку із внесенням змін у Кредитний договір щодо збільшення зобов`язання без згоди Відповідача як поручителя.
Також Відповідач вказав, що спір між сторонами не підвідомчий Третейському суду - не підлягав розгляду цим судом з огляду на скасування господарським судом рішення третейського суду в іншій справі -про стягнення з Відповідача на користь Позивача іншої суми заборгованості за Кредитним договором. Крім цього, Відповідач зазначив про неврахування Третейським судом при ухваленні Рішення необхідність зупинення, за клопотанням представника Відповідача, провадження у третейській справі до розгляду господарським судом господарської справи за вимогами Відповідача про визнання припиненим зобов`язання поруки на підстави Договору поруки.
Заявниця також зауважила, що умова в Договорі поруки зі згодою поручителя (Відповідача) на будь-які зміни до Кредитного договору відповідно до чинної судової практики не мають юридичного значення, оскільки між тим вимагають, у разі внесення змін до кредитного договору, також внесення змін в письмовій формі або шляхом укладення в письмовій формі додаткової угоди до відповідного договору поруки. При цьому Відповідач вказав на безпідставне посилання Третейського суду на додаткову угоду від 13.12.2019 до Договору поруки, оскільки Відповідачу не було відомо про існування цієї угоди, в матеріалах третейської справи міститься її незасвідчена копія, а представник Відповідача в Третейському суді наполягав на витребуванні оригіналу цього документу.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 05.07.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив про задоволення заяви Відповідача та скасування Рішення Третейського суду.
2.2. Судове рішення мотивоване наявністю підстав для скасування Рішення Третейського суду, який не з`ясував наявність компетенції для розгляду даної справи, внаслідок чого за відсутності у Третейського суду компетенції для розгляду відповідної справи, прийняв Рішення у спорі, не передбаченому третейською угодою, оскільки порука Відповідача, а відповідно - і третейське застереження, що містилось в умовах Договору поруки, припинили свою дію з 07.08.2015 з підстав, передбачених частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України, - внаслідок зміни та збільшення обсягу відповідальності Відповідача як поручителя без його згоди, що були внесені до Кредитного договору згідно з договором від 07.08.2015 № 14 в частині строку користування кредитом шляхом його збільшення до 25.12.2015.
3. Встановлені судами обставини
3.1. Згідно з Кредитним договором банк (Позивач) надав позичальнику (Третій особі) кредит у сумі 4 980 000 доларів США зі строком повернення до 07.08.2015 включно та зі сплатою процентів (плати за користування кредитом) в розмірі 12 % річних зі строком повернення до 07.08.2015 включно та зі сплатою процентів (плати за користування кредитом) в розмірі 12 процентів річних (пункт 1.2 Договору поруки).
Сторони Кредитного договору уклали додаткові договори до цього договору від 13.09.2013 № 1, від 30.09.2013 № 2 та сорок один договір про внесення змін до цього, в тому числі договір від 07.08.2015 № 14, відповідно до якого внесено зміни до пункту 1.1 Кредитного договору в частині строку користування кредитом шляхом його збільшення до 25.12.2015 .
В розділі 10 (пункті 10.1) Кредитного договору сторони договору (Позивач та Третя особа) погодили, що всі спори та вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід`ємною частиною даної третейської угоди.
3.2. За укладеним сторонами договором поруки від 10.11.2014 № 00091.13-СВD/SUR Відповідач-поручитель поручився перед Публічним акціонерним товариством "Міжнародний інвестиційний банк" (на теперішній час - Акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк"), за виконання Приватним акціонерним товариством "Свинець" (на теперішній час - Товариство з обмеженою відповідальністю "Свинець"), зобов`язань у повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати процентів (плати за користування кредитом), комісій, неустойки та інших платежів, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються Кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього у тому числі, які збільшують основне зобов`язання) (пункт 1.1).
У випадку порушення позичальником зобов`язань, що випливають із Кредитного договору, поручитель і позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники (пункт 1.3 Договору поруки).
У розділі четвертому Договору поруки сторони договору погодили, що всі вимоги, які виникають при виконанні цього договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом третейського суду, який є невід`ємною частиною даної третейської угоди. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору.
3.3. Суд першої інстанції встановив, що докази укладення додаткової угоди до Договору поруки про зміну строку виконання умов основного зобов`язання до 25.12.2015 в матеріалах справи відсутні.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
4.1. 20.07.2021 Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Північного господарського суду від 05.07.2021 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Відповідача про скасування Рішення Третейського суду.
5. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
5.1. Суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, скасував Рішення Третейського суду за відсутності передбачених для цього законом підстав, оскільки, вдавшись до з`ясування тих обставин, які не підлягають з`ясуванню при розгляді господарським судом заяви про скасування рішення третейського суду, тим самим переглянув по суті рішення Третейського суду та, відповідно, вийшов за межі своїх повноважень.
При цьому скаржник зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на доказ у справі, а саме на додатковий правочин - договір про внесення змін до Договору поруки від 13.12.2019, згідно з яким Відповідач як поручитель погодив усі зміни до Кредитного договору (в тому числі щодо строків кредитування), що спростовує висновок суду в оскаржуваній ухвалі про відсутність письмової згоди поручителя на збільшення строку кредитування за Кредитним Договором.
5.2. Суд дійшов помилкового висновку про припинення третейського застереження в Договорі поруки через його припинення, не врахувавши відповідні висновки Верховного Суду, зокрема в постановах від 12.08.2019 у справі № 876/7/19, від 19.05.2020 у справі № 873/94/19, від 21.09.2020 у справі № 873/58/20, від 30.09.2020 у справі № 873/64/20, від 11.03.2021 у справі 876/85/20, оскільки припинення дії договору між тим не припиняє дії третейського застереження, що міститься в цьому договорі, та не позбавляє сторін права на звернення до третейського суду з питань, які обумовлені таким третейським застереженням.
При цьому скаржник зауважив, що третейська угода в третейському застереженні між сторонами, що міститься в Договорі поруки, недійсною не визнавалась.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує аргументи скаржника з підстав, які загалом аналогічні власним обґрунтуванням, наведеним в заяві про скасування Рішення Третейського суду, а також аналогічні мотивам в оскаржуваному рішенні, наголошуючи на відсутності оригіналу Договору поруки та копії договору від 13.12.2019.
7. Апеляційне провадження
7.1. Суд не розглядає аргументи Відповідача у поданих Суду 09.05.2023 додаткових поясненнях від цієї ж дати, оскільки у цих аргументах Відповідач заявив та просить розглянути інші, ніж ним заявлені в першій інстанції, підстави для вимог про скасування Рішення Третейського, тобто підстави, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тоді як за положеннями частини п`ятої статті 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Так, згідно з первинними аргументами Відповідача у заяві про скасування Рішення Третейського суду (пункт 1.3), що були предметом розгляду в суді першої інстанції, матеріально-правовою правовою підставою цих вимог стали положення пункту 2 частини другої статті 350 ГПК України через ухвалення, за твердженням Відповідача, Третейським судом Рішення у спорі, не передбаченому третейською угодою, оскільки умови третейської угоди не містять згоди сторін на передачу на розгляд Третейського суду будь-яких спорів та розбіжностей, що виникають при виконанні Договору поруки, зокрема і спору про встановлення припиненим зобов`язання за Договором поруки у зв`язку із внесенням змін у Кредитний договір щодо збільшення зобов`язання без згоди Відповідача як поручителя.
Між тим, згідно з аргументами в поясненнях від 09.05.2023 Відповідач обґрунтував вимоги про скасування Рішення Третейського суду іншими підставами, визначеними в пункті 4 частини другої статті 350 ГПК України, заперечивши законність складу Третейського суду, яким прийнято оскаржуване Рішення.
Отже апеляційний суд, керуючись положеннями частини п`ятої статті 269 ГПК України позбавлений процесуальної можливості прийняти та розглянути ті нові підстави для вимог про скасування Рішення Третейського суду саме за ініціативною Відповідача - на підставі його заяви, однак які (підстави) не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо повноважень господарського суду у розгляді справ щодо оскарження рішень третейських судів
8.1. За змістом частини другої статті 24, частини другої статті 25 та частини другої статті 253 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом; Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
8.2. Частиною першою статті 346 ГПК України передбачено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Відповідно до частини третьої статті 349 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.
Частиною четвертою цієї статті ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 350 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
Відповідно до частини другої цієї статті ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Аналогічні положення містяться у статті 51 Закону України "Про третейські суди".
Перелік підстав, за яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
8.3. Отже, виходячи з приписів чинного законодавства при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому та по суті заявлених та розглянутих вимог, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для його скасування, визначених частиною третьою статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 ГПК України.