ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/9782/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників:
позивача: Коломієць Т.М., Безносик А.О.
відповідача: Пилипчук І.І.
третьої особи-1: не з`явився
третьої особи-2: Сойник О.В.
третьої особи-3: Грибов Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023
та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2022
у справі № 910/9782/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд"
до Київської міської ради
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "Санворд-Україна"; 2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ"
про визнання незаконним і скасування рішення, визнання права на оформлення в оренду земельної ділянки
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" (далі - ТОВ "Транселектромонтажбуд", позивач) звернулось до суду з позовом до Київської міської ради (далі - Рада, відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення від 29.04.2010 №610/4048 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.07.2000 №63-6-00003" (далі - Спірне рішення); визнання за позивачем права на оформлення в оренду земельної ділянки по вул. Зрошувальна, 17 у Дарницькому районі м. Києва розміром 2,8339 га, кадастровий номер: 8000000000:63:324:010 (далі - спірна земельна ділянка) для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та виробничо-складських приміщень у межах, які перенесені в натуру (на місцевість).
Позов мотивований тим, що Спірне рішення порушує принцип єдності юридичної долі орендованої земельної ділянки й розташованих на ній об`єктів нерухомості, закріплений у статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та порушує права позивача як нового власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці та придбаного позивачем у Закритого акціонерного товариства "Транселектромонтаж" (далі - ЗАТ "Транселектромонтаж").
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами невідповідності Спірного рішення вимогам чинного законодавства, а також порушення відповідачем прав чи інтересів позивача. Так, задоволення позову не призведе до виникнення у позивача права на оренду спірної земельної ділянки, оскільки відповідне право позивач може набути виключно в порядку, визначеному законодавством: шляхом звернення до Ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки, отриманні рішення Ради про виділення земельної ділянки та укладенні договору оренди з відповідачем. Водночас матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем будь-яких дій, спрямованих на реалізацію ним права на оформлення оренди спірної земельної ділянки.
Постановою Верховного Суду від 18.08.2021 рішення судів попередніх інстанцій скасовані з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд вказав на неврахування судами положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, відповідно до яких у разі переходу права власності на майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій знаходиться вказане майно, в тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього власника нерухомого майна припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.
Разом з тим суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки доводам Товариства з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ" (далі - ТОВ "Санворд Київ", третя особа) про те, що на спірній земельній ділянці були розташовані об`єкти нерухомого майна й інших юридичних осіб (не лише позивача), а тому перехід прав на таку земельну ділянку міг бути здійснений лише після виділення її частини (на якій розташоване лише майно позивача) та присвоєння їй окремого кадастрового номера. Отже, суди не дослідили істотні для справи обставини щодо наявності чи відсутності на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці іншого нерухомого майна, яке не було придбано позивачем.
За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 (колегія суддів: Шаптала Є.Ю. - головуючий, Тищенко А.І., Яковлєв М.Л.), позов задоволений. Визнано незаконним та скасовано Спірне рішення. Визнано за позивачем право на оформлення в оренду спірної земельної ділянки.
Судами встановлено, що 14.06.2000 між Радою (орендодавець) та ЗАТ "Транселектромонтаж" укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,8339 га у м. Києві по вул. Зрошувальна, 17, для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та виробничо-складських приміщень строком на 24 роки (далі - Договір оренди). Державна реєстрація Договору оренди проведена 28.07.2000 за №63-6-00003.
У пункті 13 Договору оренди зазначено, що дія договору припиняється, зокрема, у випадку його дострокового розірвання за згодою сторін.
26.03.2010 позивач на підставі укладеного між ЗАТ "Транселектромонтаж" договору купівлі-продажу нерухомого майна за №462 (далі - Договір купівлі-продажу) набув у власність нерухоме майно, а саме майновий комплекс загальною площею 3654,80 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, що складається з головного корпусу та адміністративно-побутового приміщення, боксів ремонтних, будівлі ремонтного цеху, будівлі матеріального складу, будівлі панельної збірної, прохідної диспетчерської та напівпідземного складу ПММ.
Згідно з пунктом 1.8 Договору купівлі-продажу до позивача перейшло право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:63:324:010) площею 2,8339 га, на якій розташоване вищевказане нерухоме майно в обсязі та на умовах, встановлених для ЗАТ "Транселектромонтаж".
Однак 29.04.2010 Рада прийняла Спірне рішення, яким Договір оренди землі розірваний за взаємною згодою сторін. У преамбулі зазначеного рішення вказано, що воно прийняте за результатами розгляду звернення ЗАТ "Транселектромонтаж" від 01.04.2010 №12/2 у зв`язку з відчуженням нерухомого майна за договором купівлі-продажу.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "Транселектромонтажбуд" є законним землекористувачем спірної земельної ділянки, право користування якою за Договором оренди перейшло до позивача на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, як до нового власника нерухомого майна. Отже, Спірне рішення порушує набуте позивачем у встановленому порядку право користування земельною ділянкою та встановлений наведеними правовими нормами принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.
Суди відхилили посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності, зазначивши, що позивач дізнався про порушення своїх прав при розгляді справи № 910/1566/19, а отже позовна давність позивачем не пропущена.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач та третя особа звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.
Відповідач мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Судами застосовано ч. 4 ст. 75 ГПК України без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 та Верховного Суду в постанові від 24.05.2018 у справі №922/2391/16 щодо підстав звільнення від доказування, внаслідок чого проігноровано преюдиційні для даної справи обставини, встановлені у справі №910/1566/19.
Також суди неправильно застосували ч. 1 ст. 261 ЦК України без врахування висновків Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі №910/7394/17 та Верховного Суду України в постанові від 03.02.2016 у справі № 6-75цс15 про застосування позовної давності та дійшли помилкового висновку про те, що позовна давність позивачем не пропущена.
Третя особа мотивує подання касаційної скарги на підставі п.п.1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Суди попередніх інстанцій не дослідили істотні для вирішення даного спору обставини наявності об`єктів нерухомого майна ТОВ "Санворд Київ" в межах спірної земельної ділянки. Водночас на необхідність дослідження наявності чи відсутності на спірній земельній ділянці нерухомого майна, яке не було придбано позивачем та належало іншій юридичній особі, вказував Верховний Суд у постанові 18.08.2021, якою справу було направлено на новий розгляд.
Суди порушили приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України внаслідок не врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, Верховного Суду у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/19 щодо тлумачення норм процесуального закону стосовно преюдиції та безпідставно проігнорували встановлені судами у справі № 910/1566/19 обставини відсутності спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, а також належності формування окремої земельної ділянки, на якій розташовано нерухоме майно ТОВ "Санворд Київ".
Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме: чи переходить до набувача права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, якщо на момент придбання такого майна відсутній кадастровий номер земельної ділянки тобто її не сформовано у встановленому законом порядку і на земельній ділянці були розмішені інші об`єкти нерухомого майна, що належать іншим особам та не було здійснено поділу земельної ділянки.