Постанова
Іменем України
22 травня 2023 року
м. Київ
справа № 127/5401/22
провадження № 61-12053св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національний камерний ансамбль "Київські солісти",
третя особа - Державне управління справами,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги Національного камерного ансамблю "Київські солісти" та Державного управління справамина рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2022 року під головуванням судді Вохмінової О. С. та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С., Якименко М. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного камерного ансамблю "Київські солісти", третя особа - Державне управління справами, про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:
- визнати незаконними та скасувати накази Національного камерного ансамблю "Київські солісти" від 01 лютого 2022 року № 04/к/тр та від 14 лютого 2022 року № 10/к/тр про його звільнення;
- поновити його на посаді заступника художнього керівника - директора або іншій рівнозначній посаді в Національному камерному ансамблі "Київські солісти";
- стягнути з Національного камерного ансамблю "Київські солісти" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 лютого 2022 року по день фактичного поновлення на посаді.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 18 вересня 2015 року він був призначений на посаду заступника художнього керівника - директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти".
15 листопада 2021 року роботодавець видав наказ № 36/а/г "Про скорочення штату" та попередив працівників про майбутнє вивільнення.
Наказом Національного камерного ансамблю "Київські солісти" від 01 лютого 2022 року № 4/к/тр позивача звільнено з посади заступника художнього керівника - директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти" з 01 лютого 2022 року у зв`язку із скороченням штату та неможливістю подальшого працевлаштування згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Підставою для видачі вказаного наказу стали: наказ від 15 листопада 2021 року № 36/а/г "Про скорочення штату", повідомлення працівника від 15 листопада 2021 року № 242, лист-погодження Державного управління справами від 28 січня 2022 року № 01-13/10/292/22.
Пунктом 2 наказу визначено, що у зв`язку з тим, що станом на 01 лютого 2022 року ОСОБА_1 перебуває у стані тимчасової непрацездатності повний розрахунок необхідно провести при звільненні в день виходу на роботу.
З копією наказу від 01 лютого 2022 року № 4/к/тр "Про звільнення ОСОБА_1" позивач ознайомився 04 лютого 2022 року, коли випадково виявив його у поштовій скринці за адресою реєстрації місця проживання.
01 лютого 2022 року Державним управлінням справами був затверджений новий штатний розпис, згідно з яким в ансамблі були вакантні посади, зокрема, посада заступника директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти".
14 лютого 2022 року позивач приступив до виконання посадових обов`язків після тимчасової непрацездатності і цього ж дня написав заяву про призначення його на вакантну посаду заступника директора.
Цього ж дня позивачу запропонували ознайомитись з наказом про звільнення від 14 лютого 2022 року № 10/к/тр від ознайомлення з яким він відмовився. Відповідно до запису в трудовій книжці від 14 лютого 2022 року № 7 він звільнений з посади заступника художнього керівника-директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти" на підставі наказу від 14 лютого 2022 року № 10/к/тр згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач вважає, що накази про звільнення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки відповідач був зобов`язаний запропонувати позивачеві всі вакантні посади відповідно до його професії чи спеціальності, однак, протягом всього часу, з моменту попередження про наступне вивільнення (15 листопада 2021 року) та по день звільнення (14 лютого 2022 року) відповідач не виконав цього обов`язку, в тому числі йому не пропонувалась посада заступника директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти", що була введена до штатного розпису підприємства з 01 лютого 2022 року, а його заява від 14 лютого 2022 року про призначення на цю посаду не розглянута відповідачем.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 11 липня 2022 року позов задовольнив.
Визнав незаконними та скасував накази Національного камерного ансамблю "Київські солісти" від 01 лютого 2022 року № 04/к/тр та від 14 лютого 2022 року № 10/к/тр про звільнення ОСОБА_1 .
Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника художнього керівника - директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти" з 14 лютого 2022 року.
Стягнув з Національного камерного ансамблю "Київські солісти" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 лютого 2022 року по 11 липня 2022 року у розмірі 273 159,60 грн (без утримання податку й інших обов`язкових платежів), а також судові витрати в сумі 6 000 грн.
Стягнув з Національного камерного ансамблю "Київські солісти" на користь держави судовий збір в сумі 3 723,99 грн.
Вінницький апеляційний суд постановою від 01 листопада 2022 року апеляційну скаргу Національного камерного ансамблю "Київські солісти" залишив без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2022 року без змін.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент звільнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідача була наявна вакантна посада заступника директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти", яка відповідала його кваліфікації і спеціальності, і в цей же день ОСОБА_1 подав директору заяву про призначення його на цю посаду. Суди вважали, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог частини другої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з чим оскаржені накази про звільнення підлягають скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на роботі з 14 лютого 2022 року на посаді заступника художнього керівника - директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти" з якої він був незаконно звільнений. Також суди вказували на наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 273 159,60 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У грудні 2022 року Національний камерний ансамбль "Київські солісти" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
У грудні 2022 року Державне управління справами подало Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким визначити датою звільнення ОСОБА_1 з посади заступника художнього керівника - директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти" з 14 лютого 2022 року, а в іншій частині позовних вимог відмовити
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Наведені в касаційних скаргах доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Представник Державного управління справами зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах: від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17; від 20 серпня 2018 року у справі № 537/1621/17; від 18 січня 2018 року у справі № 742/897/16-ц; від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11; від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17; від 08 травня 2019 року у справі № 335/1896/15-ц; від 17 квітня 2019 року у справі № 214/2292/16-ц; від 26 березня 2020 року у справі № 813/2704/17; від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 та у постанові Верховного Суду України від 08 жовтня 2013 року у справі № 21-250а13.
Представник Національного камерного ансамблю "Київські солісти" у касаційній скарзі вказує, що суди попередніх інстанцій не надали належної уваги тій обставині, що ОСОБА_1 не вчинив жодних дій, які б свідчили про намір працівника продовжити своє перебування у трудових відносинах з роботодавцем. Письмову згоду на переведення на жодну із запропонованих вакантних посад позивач роботодавцю не надавав. Судами також не була досліджена процедура звільнення позивача.
Вважає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 20 січня 2021 року у справі № 577/3997/15-ц, від 03 квітня 2020 року у справі № 360/2251/19, від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18.
Представник відповідача вказує, що наразі відсутні висновки Верховного Суду: щодо питання застосування частини другої статті 235 КЗпП України в контексті матеріальної відповідальності роботодавця за відсутності його вини у порушенні строків розгляду заяви працівника та прийнятті органом, який розглядає трудовий спір рішення про поновлення на роботі; щодо можливості роботодавця змінити дату звільнення працівника під час його непрацездатності за умови дотримання процедури про його звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України; щодо можливості роботодавця довільно тлумачити волевиявлення особи стосовно дій, які мають різні правові підґрунтя та різні правові наслідки; щодо можливості невідкладного переведення особи за її згодою на іншу роботу у тому випадку, якщо виконувана робота за характером посади потребує надання дозволу на початок її виконання (погодження) з боку третьої особи, яка по відношенню до роботодавця є органом вищого рівня.
Вказує, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України, викладеної у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-2485цс16 передбачено можливість здійснення волевиявлення працівника на продовження трудових відносин виключно шляхом подання роботодавцю письмової заяви на переведення на іншу вакантну посаду.
Вважає, що існують правові підстави для відступлення від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 22 листопада 2017 року у справі № 6-1660цс16 та від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.
Аргументом касаційної скарги представника Національного камерного ансамблю "Київські солісти" є також те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача судового збору.
Узагальнені доводи особи? яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційні скарги в якому у задоволенні касаційних скарг відповідача та третьої особи просить відмовити, а оскаржені ними судові рішення залишити без змін.
Вказує, що аргументи касаційних скарг з приводу неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій, викладених у постановах суду касаційної інстанції не заслуговують на увагу, оскільки висновкам, зробленим судами попередніх інстанцій не суперечать.
Відповідач фактично визнав, що освіта, кваліфікація і досвід позивача відповідає посаді заступника директора згоду на зайняття якої висловив позивач.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 23 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Вінницького міського суду Вінницької області.
Справа № 127/5401/22 надійшла до Верховного Суду 04 січня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом т.в.о. художнього керівника-директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти" ОСОБА_4 від 18 вересня 2015 року № 53-к "Про призначення заступника художнього керівника-директора НКА "Київські солісти" ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника художнього керівника-директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти" з 21 вересня 2015 року, за погодженням Державного управління справами від 18 вересня 2015 року № 01-13/10.2/1963 (а. с. 33 зворот).
15 листопада 2021 року художній керівник-директор Національного камерного ансамблю "Київські солісти" ОСОБА_5 видав наказ № 36/а/г "Про скорочення штату". Зокрема, з 02 лютого 2022 року скорочено посаду заступника художнього керівника-директора та з цього ж дня введено посади, зокрема, заступника директора та керівника художнього. Наказано вручити працівникам, посади яких скорочуються, повідомлення про наступне звільнення згідно статті 49-2 КЗпП, тобто не пізніше 01 грудня 2021 року, та запропонувати працівникам, посади яких підлягають скороченню, роботу на інших вакантних посадах (за наявності) (а. с. 35).
15 листопада 2021 року художній керівник-директор Національного камерного ансамблю "Київські солісти" ОСОБА_5 згідно повідомлення № 242 повідомив ОСОБА_1 про звільнення із займаної посади 01 лютого 2022 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням посади "Заступника художнього керівника-директора". Запропонував розглянути питання подальшої роботи на вакантних посадах. Повідомив про вакантні посади станом на 15 листопада 2021 року: провідний бібліотекар - 0,5 (кількість одиниць); 1 скрипки, а саме артист вищої категорії - 1 (кількість одиниць); 2 скрипки, а саме артист вищої категорії - 1 та артист першої категорії - 1; альти, а саме артист першої категорії - 1 та артист вищої категорії - 1; віолончелі, артист вищої категорії - 1; гобої, артист вищої категорії - 1; валторни, артист вищої категорії - 1; фортепіано (клавесин), артист вищої категорії - 1 (а. с. 34 зворот).
19 листопада 2021 року складено акт про те, що 19 листопада 2021 року о 12.30 год. Заступник художнього керівника-директора ОСОБА_1 був ознайомлений художнім керівником-директором Національного камерного ансамблю "Київські солісти" ОСОБА_7 з наказом від 15 листопада 2021 року № 36/а/г та повідомленням від 15 листопада 2021 року № 242 в присутності працівників ансамблю, однак, після особистого прочитання їх тексту відмовився проставити відмітку про ознайомлення з цими документами.
19 листопада 2021 року згадані вище наказ від 15 листопада 2021 року № 36/а/г та повідомлення від 15 листопада 2021 року № 242 Національного камерного ансамблю "Київські солісти" надіслані засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 (а. с. 36).
Наказом художнього керівника-директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти" ОСОБА_7 від 04 січня 2022 року № 01/к/тр "Про введення в дію нового штатного розпису Національного камерного ансамблю "Київські солісти" введено в дію з 01 січня 2022 року новий штатний розпис Національного камерного ансамблю "Київські солісти", затверджений в.о. керівника Державного управління справами 31 грудня 2021 року (а. с. 35 зворот).
Наказом директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти" ОСОБА_7 від 02 лютого 2022 року № 07/к/тр "Про введення в дію нового штатного розпису Національного камерного ансамблю "Київські солісти" введено в дію з 02 лютого 2022 року новий штатний розпис Національного камерного ансамблю "Київські солісти", що затверджений керівником Державного управління справами 31 січня 2022 року. Визнано таким, що втратив чинність наказ від 04 січня 2022 року № 01/к/тр "Про введення в дію нового штатного розпису Національного камерного ансамблю "Київські солісти".
Згідно нового штатного розпису виведені посади художнього керівника-директора та заступника художнього керівника-директора і введені посади директора та заступника директора (а. с. 38 зворот).
28 січня 2022 року від Державного управління справами до Національного камерного ансамблю "Київські солісти" надійшов лист про погодження звільнення ОСОБА_1 з посади заступника художнього керівника-директора (а. с. 36, зворот).
Станом на 01 лютого 2022 року в НКА "Київські солісти" були вакантними посади: провідний бібліотекар - 0,5 (кількість одиниць); 1 скрипки, а саме артист вищої категорії - 1 (кількість одиниць); 2 скрипки, а саме артист вищої категорії - 1 та артист першої категорії - 1; альти, а саме артист першої категорії - 1 та артист вищої категорії - 1; віолончелі, артист вищої категорії - 1; валторни, артист вищої категорії - 1; фортепіано (клавесин), артист вищої категорії - 1 (а. с. 39).
Наказом художнього керівника-директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти" ОСОБА_7 від 01 лютого 2022 року № 04/к/тр "Про звільнення ОСОБА_1" звільнено ОСОБА_1 з посади заступника художнього керівника-директора 01 лютого 2022 року у зв`язку із скороченням штату та неможливістю подальшого працевлаштування, згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Враховуючи, що станом на 01 лютого 2022 року ОСОБА_1 відповідно до наданого повідомлення перебуває у стані тимчасової непрацездатності у зв`язку з захворюванням (номер листка непрацездатності 2780484-2005244754-1), повний розрахунок при звільненні буде проведено в день виходу на роботу. Копію наказу направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 01 лютого 2022 року та отримано ОСОБА_1 04 лютого 2022 року (а. с. 7, 40).
Наказом директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти" ОСОБА_7 від 14 лютого 2022 року № 10/к/тр "Про звільнення ОСОБА_1" у зв`язку із виходом працівника ОСОБА_1 на роботу після завершення періоду тимчасової непрацездатності, вирішено реалізувати наказ від 01 лютого 2022 року № 04/к/тр. Звільнено ОСОБА_1 з посади заступника художнього керівника-директора згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Встановлено дату звільнення з посади - 14 лютого 2022 року. Вирішено провести повний розрахунок (зворот а. с. 39).
14 лютого 2022 року ОСОБА_1 був повідомлений про наявність вакантних посад, зокрема посади "заступник директора" (повна ставка), відповідно до інформаційного повідомлення № 43 (а. с. 41).
Відповідно до Положення про Національний камерний ансамбль "Київські солісти" призначення на цю посаду відбувалось за погодженням з органом управління - Державним управлінням справами. У разі зацікавленості у продовженні трудових відносин з ансамблем ОСОБА_1 було запропоновано письмово повідомити про згоду на переведення на відповідну вакантну посаду (зворот а. с. 39).
14 лютого 2022 року складений акт в присутності ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений з інформаційним повідомленням від 14 лютого 2022 року № 43 про наявність вакантних посад в Національному камерному ансамблі "Київські солісти" та наказом від 14 лютого 2022 року № 10/к/тр "Про звільнення ОСОБА_1". Після особистого прочитання тексту інформаційного повідомлення та наказу ОСОБА_1 підписав інформаційне повідомлення і відмовився поставити підпис про ознайомлення з наказом, який був доведений до його відома (а. с. 54).
Повідомлення про необхідність одержання трудової книжки було надіслано ОСОБА_1 14 лютого 2022 року (а. с. 55, 56).
Ознайомившись з повідомленням про наявність вакантних посад, 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав заяву директору Національного камерного ансамблю "Київські солісти" ОСОБА_7 про призначення його на посаду заступника директора відповідно до Положення про Національний камерний ансамбль "Київські солісти". На вказаній заяві була проставлена резолюція директора про "оформлення подання на погодження до ДУС у разі повернення без погодження раніше поданої кандидатури, 14.02.2022" (а. с. 53).
Попередню заяву про призначення (переведення) на посаду заступника директора було подано 11 лютого 2022 року адміністратором Національного камерного ансамблю "Київські солісти" ОСОБА_12, посада якого не скорочувалась. Саме ця заява була надіслана на погодження до органу управління - Державного управління справами (а. с. 61).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та шостої статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Наведені положення національного законодавства свідчать, зокрема, про те, що кожен працівник захищений від свавільного звільнення з роботи, а втручання у приватне життя особи шляхом звільнення з роботи за дисциплінарне порушення має бути законним, пропорційним та передбачуваним.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України, звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Колегія суддів зазначає, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що 14 лютого 2022 року позивач був звільнений із займаної посади - заступника художнього керівника-директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти". Наказ про звільнення був доведений до відома ОСОБА_1, ним прочитаний, однак, він відмовився проставити відмітку про ознайомлення з наказом. Разом з цим, позивач в цей же день ознайомився та підписав інформаційне повідомлення № 43 про наявність вакантних посад в Національному камерному ансамблі "Київські солісти", відповідно до якого станом на 14 лютого 2022 року в Національному камерному ансамблі "Київські солісти" була наявною вакантна посада заступника директора.
Посада заступника директора введена до штатного розпису з 02 лютого 2022 року.
З 02 лютого 2022 року (часу, коли з`явилася вакантна посада) і до 14 лютого 2022 року (дата звільнення позивача) вакантна посада заступника директора ОСОБА_1 не пропонувалася.
В інформаційному повідомлені зазначено, що у разі зацікавленості ОСОБА_1 у продовженні трудових відносин з відповідачем він має невідкладно письмово повідомити про свою згоду на переведення на відповідну вакантну посаду.
14 лютого 2022 року (в день звільнення) ОСОБА_1 на ім`я директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти" написав та подав письмову заяву, в якій просив призначити його на посаду заступника директора відповідно до Положення "Про Національний камерний ансамбль "Київські солісти".
Заява була отримана відповідачем 14 лютого 2022 року, вх. № 17. На заяві накладено резолюцію, відповідно до якої ОСОБА_10 слід направити подання на погодження до Державного управління справами у разі повернення без погодження раніше поданої кандидатури.
Таким чином колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 із свого боку вчинив всі дії, які свідчать про його бажання та згоду на переведення на іншу посаду, подавши 14 лютого 2022 року на ім`я директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти" письмову заяву.
Суди встановили та вказували, що на час подання позивачем заяви 14 лютого 2022 року посада заступника директора Національного камерного ансамблю "Київські солісти" була вакантною, іншого працівника на неї прийнято не було. Відповідач в суді першої інстанції не заперечував, що за кваліфікацією ОСОБА_1 міг займати вказану посаду.
Отже колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позову, врахувавши наведені норми матеріального права, та встановивши обставини справи, обґрунтованого виходили з того, що оскаржувані накази про звільнення підлягають скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на роботі, оскільки його звільнення відбулося з порушенням частини другої статті 40 КЗпП України.