ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2023 року
м. Київ
справа № 320/5820/22
адміністративне провадження № К/990/6604/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 320/5820/22
за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року (суддя Балаклицький А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року (суддя-доповідач - Файдюк В.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Собків Я.М.)
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України, відповідач), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ДКС України щодо тривалого невиконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2016 року у справі №369/4713/16-а про стягнення 551,21 грн судового збору на користь ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ДКС України відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 46 500,00 грн, завдану внаслідок тривалого невиконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2016 року у справі № 369/4713/16-а про стягнення 551,21 грн судового збору.
Позов мотивовано тим, що в грудні 2016 році позивачка звернулася до Управління ДКС у Києво-Святошинському районі із заявою про примусове виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2016 року у справі №369/4713/16-а про стягнення 551,21 грн судового збору, проте станом на дату звернення з цим позовом до суду виконавчий лист не виконаний, заборгованість за ним обліковується на сайті Казначейства України. ОСОБА_1 зазначає, що тривале невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, порушує конституційні принципи обов`язковості судового рішення та верховенства права. Більше того, невиконання органами казначейства судового рішення упродовж 5,5 років завдало позивачці моральної шкоди, яку вона має право відшкодувати за рахунок держави.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 14 липня 2022 року відмовив у відкритті провадження у вказаній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В означеній ухвалі місцевий суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Також цей суд вказав, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправної бездіяльності відповідача, вчиненої або не вчиненої на виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Відтак, спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов. У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що спірні правовідносини між сторонами знаходяться на стадії виконання судового рішення, однак не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що приписами частини першої статті 383 КАС України передбачено, що особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Відтак, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов
У підсумку Шостий апеляційний адміністративний суд резюмував, що належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є звернення до суду із заявою про визнання неправомірними дій відповідача в рамках процедури судового контролю. Отже, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. З огляду на це, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства згідно з пунктом частини першої статті 170 КАС України, на чому правильно наголосив суд першої інстанції.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
23 лютого 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій, скаржниця просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішення судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі № 320/5820/22 позивачка вважає незаконними, прийнятими з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України є підставами для скасування цих судових рішень і направлення справи на розгляд по суті заявлених позовних вимог до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка зазначає, що предмет і підстави позову у справі № 320/5820/22 не тотожні з предметом і підставами позову у справі № 369/4713/16-а, навіть особа - відповідач є різними суб`єктами владних повноважень. Тому така процесуальна підстава як наявність судового рішення, що набрало законної сили, між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яку застосував суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, відсутня. До того ж, суди обох інстанцій допустили розбіжність в обґрунтуванні та застосуванні юридичної підстави для відмови у відкритті провадження у справі. Так, якщо місцевий суд уважав, що правовою підставою для цього є пункт 2 частини першої статті 170 КАС України, то апеляційний суд застосував норму пункту 1 частини першої цієї статті, відповідно до якої суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Також, на переконання скаржниці, безпідставним є висновок Київського окружного адміністративного суду про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до оскарження бездіяльності ДКС України щодо невиконання вищевказаного виконавчого листа та спонукання виконати рішення у справі № 369/4713/16-а, оскільки позивачка не просила суд зобов`язати Казначейство виконати судове рішення у справі № 369/4713/16-а.
Стосовно посилань судів попередніх інстанцій на положення статті 383 КАС України позивачка вважає, що приписи цієї статті не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки предметом позову є саме зобов`язання Казначейства відшкодувати їй моральну шкоду, завдану тривалим невиконанням судового рішення, а не оскарження конкретних рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі № 369/4713/16-а на виконання постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2016 року. У цьому зв`язку скаржниця звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово розглядав справи, де предметом позову була позовна вимога про відшкодування Казначейством моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням судового рішення.
Окрім того, ухвала місцевого суду від 14 липня 2022 року в електронній формі підписана та внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень не суддею, а помічником судді, що є достатньою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.
За наведених мотивів касатор стверджує, що за наявності істотних порушень норм процесуального права, оскаржуваними рішеннями суди незаконно відмовили ОСОБА_1 у розгляді її позовної заяви по суті, одночасно відмовивши їй у доступі до правосуддя, порушивши статтю 55 Конституції України. При цьому відмова в доступі до правосуддя прийнята не "судом, встановленим законом", а неуповноваженою на це особою (помічником судді).
Ухвалою від 14 березня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не є перешкодою для перегляду оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою від 29 травня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини
24 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - Управління), в якому просила визнати протиправним і скасувати рішення Управління про відмову в призначенні пенсії за вислугою років; зобов`язати Управління призначити і виплатити пенсію з 12 лютого 2016 року; стягнути з Управління 551,21 грн судового збору.
Постановою Києво-Святошинського районного суду від 15 серпня 2016 року у справі №369/4713/16-а позовні вимоги задоволено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у цій справі апеляційну скаргу Управління на постанову Києво-Святошинського районного суду повернуто апелянту.
Постанова Києво-Святошинського районного суду від 15 серпня 2016 року набрала законної сили 18 жовтня 2016 року.
02 листопада 2016 року Києво-Святошинським районним судом видано два виконавчих листа у справі № 369/4713/16-а, один із яких - про стягнення з Управління судового збору в сумі 551,21 грн, інший - про зобов`язання Управління призначити і виплатити пенсію.
26 грудня 2016 року позивачка звернулася до Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - УДКС у Києво-Святошинському районі) із заявою про примусове виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду від 02 листопада 2016 року про стягнення 551,21 грн судового збору.
Листом УДКС у Києво-Святошинському районі від 10 січня 2017 року № 03-04/ТІ позивачку повідомлено про відкладення безспірного списання коштів, у зв`язку із помилкою у даті розгляду справи, зазначеної у пред`явленому виконавчому листі, на що остання надіслала копію ухвали суду про виправлення описки у виконавчому листі та уточнила реквізити банківського рахунку.
Листом УДКС у Києво-Святошинському районі від 27 грудня 2016 року № 03-04/1472 Управління зобов`язано протягом 5 днів надати інформацію про здійсненні заходи щодо виконання виконавчого листа про стягнення 551,21 грн. судового збору.
Листом від 29 грудня 2016 року № 12144/04 Управління повідомило УДКС у Києво-Святошинському районі про те, що оскільки у Пенсійному фонді не передбачено бюджетні призначення на виплату стягнутих сум за рішенням суду, виплата суми згідно виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/4713/16-а може буту здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Листом від 21 лютого 2017 року № 03-06/187, на підставі пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджет, або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (зі змінами), УДКС у Києво-Святошинському районі надіслало до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області (далі - ГУДКСУ у Київській області) виконавчий лист від 02 листопада 2016 року № 369/4713/16-а про стягнення 551,21 грн для виконання.
Листом від 05 листопада 2018 року № 13-04/1987-6174 ГУДКСУ у Київській області повідомило ОСОБА_1 про те, що Управління не обслуговується в органах Казначейства, а тому останні позбавлені можливості вчинити будь-які дії та заходи, передбачені Порядком. Також у цьому листі вказано, що в Управлінні відсутнє фінансування, тому погашення заборгованості за виконавчим документом здійснюватиметься у третю чергу за бюджетною програмою КПКВ 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" (далі - Програма).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня .2016 року № 988 боржника за цим виконавчим листом реорганізовано шляхом злиття з іншим управлінням Пенсійного фонду та утворено нову юридичну особу публічного права - Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року у справі № 369/4713/16-а замінено боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду від 02 листопада 2016 року № 369/4713/16-а про стягнення 551,21 грн, а саме, Управління Пенсійного Фонду України у Києво-Святошинському районі на Києво-Святошинське об`єднане Управління Пенсійного Фонду України у Київській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 628 Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 369/4713/16-а замінено боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду від 02 листопада 2016 року № 369/4713/16-а про стягнення 551,21 грн, а саме, Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Станом на дату звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду виконавчий лист у справі №369/4713/16-а про стягнення 551,21 грн судового збору не виконаний.
V. Джерела права й акти їх застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку визначені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII), який набрав чинності 05 жовтня 2016 року.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень, за якими боржником є держава, її державні органи, покладається на органи державної виконавчої служби.