ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 208/2838/19
провадження № 51-171 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040160000514, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що судимостей не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 квітня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України звільнено його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки та покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано і ухвалено новий, яким ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В решті вирок суду залишено без змін.
Зазначеними судовими рішеннями також засуджено ОСОБА_8, касаційні скарги відносно якого не подавались.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 02 березня 2019 року, о 07:06 год, разом з раніше знайомим йому ОСОБА_8, в приміщені кафе-бару, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, реалізуючи раптово виниклий спільний злочинний умисел на викрадення чужого майна, відкрито заволоділи належним ОСОБА_9 майном вартістю 11166, 67 грн та, незважаючи на вимоги потерпілого припинити злочинні дії і повернути майно, залишили місце вчинення злочину.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник не погоджується з призначеним апеляційним судом засудженому ОСОБА_7 покаранням та просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про скасування вироку суду першої інстанції в частині застосування положень ст. 75 КК України, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для можливості звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що з огляду на наявні в справі дані про особу засудженого, у суду є достатньо підстав для застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання.
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримала свою касаційну скаргу захисника та просила її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, який брав участь в суді касаційної інстанції вважав, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає, а тому просив оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 186 КК України, в касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого колегія суддів вважає безпідставними.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.