ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2023 року
м. Київ
справа №201/2348/18
провадження №51-3249км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
потерпілих ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_8,
захисника ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року та потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на вирок Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 22 грудня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року, постановлені у кримінальному провадженні стосовно:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Дніпропетровська, жителя того АДРЕСА_1,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу України (далі - КК); та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Дніпропетровська, жителя того АДРЕСА_2,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 296 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 22 грудня 2021 року ОСОБА_10 та ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК, та призначено кожному з них покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 КК ОСОБА_10 та ОСОБА_8 звільнено від покарання за частиною 2 статті 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
За вироком суду ОСОБА_10 та ОСОБА_8 засуджено за спричинення ОСОБА_7 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, за наступних обставин.
Так, 03 червня 2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та ОСОБА_8, який діяв за дорученням ОСОБА_10, було укладено усний договір щодо перевезення вантажу, за яким ФОП " ОСОБА_11" необхідно було забезпечити перевезення шламу з Дніпровського металургійного заводу імені Петровського, розташованого у місті Дніпро до міста Запоріжжя.
Через несплату замовником наданих йому послуг у повному обсязі, з огляду на зміну довжини маршруту перевезення, 04 червня 2011 року водій ОСОБА_12, який діяв за дорученням ОСОБА_7, прибув на автомобілі MAN, державний номерний знак НОМЕР_1, завантаженим цеглою, на територію складських приміщень, які перебували на праві оренди у ФОП " ОСОБА_11" на площу АДРЕСА_3 .
06 червня 2011 року близько 10 год, ОСОБА_10, ОСОБА_13, кримінальне провадження стосовно якого закрито на підставі пункту 5 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), ОСОБА_8 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, а також невстановлена особа, прибувши на автомобілі марки "BMW5" без номерних знаків до вищезазначених складських приміщень, на ґрунті особистого конфлікту з потерпілим ОСОБА_7, через відмову останнього повернути цеглу, реалізуючи спільний злочинний умисел, діючи як співвиконавці, умисно -нанесли потерпілому руками та ногами удари у ділянку голови, тулуба та кінцівок та невстановленим предметом - один удар у ділянку кінцівки потерпілого.
Вказаними діями потерпілому ОСОБА_14 було спричинено легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із постановленою у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ухвалою апеляційного суду, просить її скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своєї позиції стверджує, що стороною обвинувачення у повному обсязі доведено як наявність в діях винних осіб умислу на порушення громадського спокою, так і факт застосування ними предметів спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень.
Окрім того, правильність висунутого засудженим обвинувачення та кваліфікації їх дій додатково підтверджують інші об`єктивні обставини, а саме здійснення ними демонстраційних пострілів вгору предметом, ззовні схожим на мисливську зброю, та її направлення на осіб, які намагалися припинити їх протиправні дії, кидання каміння у ворота підприємства, яке змушено було припинити своє господарське функціонування.
Вищезазначене підтверджує, що в діях ОСОБА_10 та ОСОБА_8 наявні ознаки особливої зухвалості, нехтування загальноприйнятими правилами поведінки, що спростовує висновки суду про кваліфікацію їх дій за частиною 2 статті 125 КК.
Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у поданих ними касаційних скаргах просять судові рішення скасувати з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляді в суді першої інстанції.
Так, потерпілі, обґрунтовуючи заявлені ними вимоги, стверджують про безпідставність перекваліфікації дій ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на частину 2 статті 125 КК. Наполягають, що внаслідок протиправних дій останніх було порушено нормальну діяльність ФОП " ОСОБА_11", а відтак враховуючи використання засудженими зброї, їх дії містять ознаки грубого порушення громадського порядку та свідчать про наявність в їх діях мотиву, а саме: явної неповаги до суспільства.
Окрім того, наполягають на недопустимості протоколу пред`явлення предмету для впізнання 02 лютого 2018 року.
На переконання потерпілих, ухвала апеляційного суду, постановлена за наслідками перевірки, у тому числі, доводів, викладених у їх апеляційних скаргах, не відповідає вимогам статті 419 КПК, є незаконною та необґрунтованою.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора з підстав, наведених в ній, та частково підтримав касаційні скарги потерпілих, зазначивши при цьому, що на його думку скасуванню підлягає лише ухвала апеляційного суду з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали свої касаційні скарги та касаційну скаргу прокурора. При цьому вважають, що рішення судів обох інстанцій є незаконними та необґрунтованими.
Засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 заперечили проти задоволення касаційних скарг прокурора та потерпілих. Вважають доводи, викладені в них, безпідставними.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, потерпілих, засудженого та його захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене доводи касаційних скарг про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам вчиненого злочину не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
При цьому за правилами статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є, у тому числі, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Оскаржуючи вирок суду першої інстанції прокурор та потерпілі зазначали про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_10 та ОСОБА_8, посилаючись на місце вчиненого кримінального правопорушення, яке є громадським, обстановку при якій вчинялися протиправні дії, присутність інших осіб, які намагалися зупинити вчинення злочину, кількісний склад групи, яка вчинила напад на потерпілого, застосування зброї для нанесення тілесних ушкоджень та для перешкоджання сторонніх осіб припинити протиправне посягання, тимчасове припинення здійснення підприємницької діяльності. Вказані учасники апеляційного розгляду відзначали, що ці обставини свідчать про наявність у діях обвинувачених хуліганського мотиву.
Вказаними доводами прокурор та потерпілі обґрунтовують і касаційні скарги.
Суд апеляційної інстанції відхилив такі доводи сторони обвинувачення та потерпілих і зазначив, що наведені показання у сукупності з письмовими доказами, в тому числі протоколами огляду місця події, слідчих експериментів, дають підстави вважати, що дії обвинувачених були обумовлені саме неприязними стосунками з потерпілим, мали на меті завдання шкоди лише йому та саме з особистих спонукань, а об`єктом посягання обвинувачених було саме здоров`я потерпілого… ОСОБА_15 кількість свідків, в тому числі й безпосередніх очевидців події, була обізнана про конфлікт потерпілого з обвинуваченими, що свідчить про чітке усвідомлення останніми характеру дій обвинувачених, які хоча і були публічними, проте не мали на меті грубе порушення громадського порядку.