ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2023 року
м. Київ
справа № 185/3395/15-к
провадження № 51-3992км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8,
представника цивільного
відповідача ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7, захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8, та представника цивільного відповідача акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") - адвоката ОСОБА_9, на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013042030000091, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сокиренці Чемеровецького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 276 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 276 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від призначеного покарання, у зв`язку із закінченням строків давності.
Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_10 задоволено, ухвалено стягнути на його користь з АТ "Укрзалізниця" 5671,41 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди та 1458000 грн - відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнано винуватими у порушенні працівниками залізничного транспорту правил безпеки експлуатації залізничного транспорту, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Так, 07 серпня 2007 року приблизно о 21:30 ОСОБА_7, будучи машиністом приміського електропоїзда № 6282 сполученням "Дніпропетровськ - Лозова", прибувши на платформу парна колія 997 км, що розташована в Павлоградському районі Дніпропетровської області, заздалегідь знаючи свої зобов`язання згідно з п. 16.36 "Правил технічної експлуатації залізниць України", які затверджені Міністерством транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, зі змінами та доповненнями, внесеними наказами МТУ від 08 червня 1998 року № 226, від 23 липня 1999 року № 386, від 19 березня 2002 року № 179, від 10 грудня 2003 року № 962 (далі - "Правила технічної експлуатації залізниць України"), а саме: добре знати конструкцію локомотива (моторвагонного поїзда, спеціального самохідного рухомого складу), профіль обслуговуючих ділянок, розміщення на них постійних сигналів, сигнальних показників та знаків і їх призначення, діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх запобігання, зупинив головний вагон в районі попереджувального знаку "Зупинка першого вагона", який був розташований на опорі № 58, водночас 10-й вагон приміського електропоїзда, який є останнім, зупинився на мосту пк 6 км 997 перегону ст.ст. Зайцево - Павлоград-1 Придніпровської залізниці, що в Павлоградському районі Дніпропетровської області та відчинив двері електропоїзда для посадки-висадки пасажирів.
У результаті вказаних дій машиніст ОСОБА_7 порушив вимоги п. 1.4 "Правил технічної експлуатації залізниць України" та п. 3.9 "Інструкції локомотивної бригади" № ЦТ- 0106 в частині забезпечення безпечних умов висадки пасажирів.
Указана невідповідність проявилася у тому, що висадка пасажирів з останнього вагону електропоїзда здійснювалася на мосту, по якому ходити заборонено, а при умові знаходження на ньому вагонів електропоїзда - неможливо, що призвело до того, що ОСОБА_10, будучи пасажиром вказаного приміського електропоїзда, виходячи з крайніх дверей 10-го вагону приміського електропоїзда, який є останнім вагоном, впав у технологічний отвір залізничного мосту, оскільки останній вагон зупинився за межами платформи, а саме: на залізничному мосту. У результаті зазначеного падіння ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
У свою чергу ОСОБА_6, який згідно з наказом № 473/ос від 18 червня 2003 року обіймав посаду начальника станції Павлоград-1 ДП "Придніпровська залізниця" та, будучи працівником залізничного транспорту, відповідно до своєї посадової інструкції, серед іншого, повинен був: приймати міри по результатам технічних ревізій і перевірок з охорони праці, безпеки руху; забезпечувати виконання заданих техніко-економічних показників роботи станції по безумовному забезпеченню безпеки руху, й порушив вимоги нормативних актів з питань безпеки експлуатації залізничного транспорту, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Так, 15 грудня 2003 року, на підставі Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, була введена в дію низька пасажирська платформа 997 км, яка розташована на дільниці колії 997 км перегону ст.ст. Зайцево - Павлоград-1 Придніпровської залізниці в Павлоградському районі Дніпропетровської області.
Службовою телеграмою ДП "Придніпровська залізниця" на начальника станції Павлоград-1 ОСОБА_6 було покладено обов`язок комісійно вивісити на платформі 997 км попереджувальні сигнальні знаки "Зупинка першого вагона".
З метою виконання вказаної службової телеграми 20 грудня 2003 року комісією за участю начальника станції Павлоград-1 ОСОБА_6 складений Акт вибору місця встановлення попереджувального сигнального знаку "Зупинка першого вагона" на платформі 997 км парна колія (далі - Акт від 20 грудня 2003 року), згідно з яким з метою унеможливлення знаходження хвостових вагонів електропоїзда на мосту пк 6 км 997 перегону ст.ст. Зайцево - Павлоград-1 Придніпровської залізниці, що в Павлоградському районі Дніпропетровської області, при зупинці на платформі 997 км парна колія вказаний знак повинен розміщуватися на дільниці колії 997 перегону ст.ст. Зайцево - Павлоград-1 Придніпровської залізниці, що в Павлоградському районі Дніпропетровської області, біля пікетного стовпчика 4/5, опора контактної лінії № 56, сигнальна точка № 2.
Надалі, невстановленою особою, у невстановлений час, попереджувальний сигнальний знак "Зупинка першого вагона" був розміщений на опору контактної лінії № 58 та знаходився на вказаній опорі до вересня-жовтня 2007 року (точна дата під час судового розгляду справи не встановлена), що повністю суперечило вимогам Акту від 20 грудня 2003 року
У результаті вказаних обставин, з моменту початку зупинки приміських електропоїздів на платформі 997 км парна колія, а саме з 12 січня 2004 року, останній вагон приміського електропоїзду типу ЕР2-425 зупинявся на мосту, що не забезпечувало безпеку пасажирів при посадці-висадці пасажирів.
Відповідно до наказу № 477 від 30 серпня 2005 року "Про закріплення пасажирських платформ на перегонах за станціями дирекції", платформа 997 км закріплена за станцією Павлоград-1 Придніпровської залізниці.
Згідно з Положенням "Про порядок утримання пасажирських платформ на станціях і зупинних пунктах Дніпропетровської дирекції залізничних перевезень" від 30 серпня 2005 року (далі - Положення від 30 серпня 2005 року)для визначення технічного стану пасажирських платформ начальник станції особисто, не рідше одного разу на місяць, зобов`язаний оглянути технічний стан всіх закріплених платформ і письмово або телеграфом надати заявку на усунення виявлених недоліків причетним.
Таким чином, начальник станції Павлоград-1 ОСОБА_6, діючи необережно, проявляючи злочинну недбалість, не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен і міг їх передбачити, порушив вимоги нормативних актів з питань безпеки експлуатації залізничного транспорту, що виразилось у порушенні вимог Положення від 30 серпня 2005 року та телеграми управління Придніпровської залізниці у частині встановлення знаку "Зупинка першого вагона", а саме в тому, що вказаний знак не був встановлений, а замість цього був складений Акт від 20 грудня 2003 року, згідно з яким місцем установки знаку була вибрана опора № 56. При цьому знак "Зупинка першого вагона" був встановлений на опорі № 58.
Також дії начальника станції Павлоград-1 ОСОБА_6 у зазначеній частині не відповідали вимогам п. 1.4 "Правил технічної експлуатації залізниць України", вимогам Положення від 30 серпня 2005 року, п. 5.8 Положення "Про залізничну станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці" від 18 квітня 2005 року (далі - Положення від 18 квітня 2005 року) в частині забезпечення безпеки пасажирів шляхом переустановлення знаку "Зупинка першого вагона" на місце, яке було передбачено Актом від 20 грудня 2003 року, згідно з яким місцем установки знаку була вибрана опора № 56.
Вказана невідповідність проявилася у тому, що при проведенні щомісячних особистих перевірок начальником станції Павлоград-1 ОСОБА_6 попереджувальний знак "Зупинка першого вагона" не був перенесений на контактну опору № 56.
Порушення начальником станції Павлоград-1 ОСОБА_6 вищезазначених вимог нормативних актів з питань безпеки експлуатації залізничного транспорту призвело до того, що 07 серпня 2007 року приблизно о 21:30 по прибуттю на платформу парна колія 997 км приміського електропоїзда № 6282 сполученням "Дніпропетровськ - Лозова" та зупиненню головного вагона в районі попереджувального знаку "Зупинка першого вагона", який був розташований на опорі № 58, ОСОБА_10, будучи пасажиром указаного приміського електропоїзда, виходячи з крайніх дверей 10-го вагону, який є останнім вагоном, впав у технологічний отвір залізничного мосту, оскільки останній вагон приміського електропоїзда зупинився за межами платформи, а саме - на залізничному мосту. У результаті падіння ОСОБА_10 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 03 листопада 2022 року змінив вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову.
Постановив задовольнити частково позовні вимоги потерпілого ОСОБА_10, стягнути з АТ "Укрзалізниця" на користь потерпілого 5 671, 41 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди та 938 000 грн - моральної шкоди.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Як стверджує скаржник, у судових рішеннях вказані фактичні дані, які в своїй сукупності не дають повного уявлення щодо об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 276 КК, а також не наведено всі вимоги нормативних актів, які, як уважає суд, він порушив.
На переконання засудженого, безпосередньою причиною травмування потерпілого є те, що платформа 997 км не відповідала робочому проєкту щодо її місця розташування та вимогам законодавства щодо довжини.
Крім того, ОСОБА_7, аналізуючи висновки експертів, наголошує про недослідження та неврахування експертамишвидкостемірної стрічки електропоїзду, яка б дозволяла визначити час та місце зупинки електропоїзду і точне місцезнаходження його першого та останніх вагонів. А суд, у свою чергу, за наявності двох суперечливих висновків експертів у вироку не зазначив чому він взяв до уваги один висновок, а відкинув інший.
Уважає не доведеними належними та допустимими доказами висновки суду щодо обставин травмування потерпілого, а саме те, що він був пасажиром приміського електропоїзду та при виході з крайніх дверей 10-го вагону, який є останнім, впав у технологічний отвір залізничного мосту.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення в частині визнання ОСОБА_6 винуватим за ч. 2 ст. 276 КК й стягнення з нього процесуальних витрат, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення.
Зазначає про те, що в обвинувальному акті та судових рішеннях викладено зміст лише одного нормативного акту, порушення якого інкримінується ОСОБА_6, а тексти інших - відсутні, у зв`язку з чим, на її думку, постає питання за порушення яких саме правил був засуджений ОСОБА_6 .
Захисник, аналізуючи п. 1.4 "Правил технічної експлуатації залізниць України" та п. 5.8 Положення від 18 квітня 2005 року, наголошує на відсутності в них вимог до начальника станції щодо встановлення, переустанновлення, перенесення попереджувального знаку "Зупинка першого вагона" на низькій платформі, розташованій на перегоні, якою є платформа 997 км перегону ст.ст. Зайцево - Павлоград-1 Придніпровської залізниці. Крім того, зазначає, що вимоги п. 5.8 Положення від 18 квітня 2005 року стосуються станції Павлоград -1, а не платформи 997 км, яка розташова на перегоні ст.ст. Зайцево - Павлоград-1.
Свої доводи сторона захисту обґрунтовує також і тим, що платформа 997 км перегону ст.ст. Зайцево - Павлоград-1 є низькою, знаходиться на перегоні, а не на станції, і перебувала на балансі Павлоградської дистанції колії, а не станції Павлоград-1, у зв`язку з чим начальник вказаної станції - ОСОБА_6 не відповідає за її технічний стан.
Також зазначає, що її підзахисний не отримував телеграми ДП "Придніпровська залізниця", у зв`язку з чим у нього не виникало обов`язку її виконувати. Крім того, суди не встановили коли саме до травмування потерпілого знак "Зупинка першого вагона" був встановлений на опорі № 58, що на думку суду суперечило Акту від 20 грудня 2003 року, а отже не встановлено з якого часу необхідно його встановлювати, переустановлювати чи переносити на опору № 56. Як наголошує захисник ОСОБА_8, вказаний факт не виключає, що знак міг бути встановлений на опорі № 58 у період перебування ОСОБА_6 у щорічній відпустці з 23 липня до 29 серпня 2007 року, що свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діянням останнього і настанням суспільно небезпечних наслідків.
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача АТ "Укрзалізниця" - адвокат ОСОБА_9 вважає, що судові рішення у частині вирішення цивільного позову підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Вказує про те, що суди під час вирішення цивільного позову залишили без відповідної правової оцінки доводи цивільного відповідача щодо висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 30 червня 2020 року № 1506/1507/20-27. Крім того, ОСОБА_9, аналізуючи позовну заяву, висновок експерта від 30 червня 2020 року № 1506/1507/20-27, вважає що шкода потерпілому була заподіяна медичним закладом та органами слідства, у зв`язку з чим АТ "Укрзалізниця" не може нести відповідальність за їх протиправні дії.