Постанова
Іменем України
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 712/9027/21
провадження № 61-12883св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Фаловської І. М.,
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа - Орган опіки і піклування Черкаської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Карпенко О. В. у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки і піклування Черкаської міської ради, про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
17 серпня 2021 року позивачі звернулись до суду з позовом в якому просили:
- визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з його дідом ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, а фактично постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 та бабою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відібрати малолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 від матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та передати її діду ОСОБА_2 та бабі ОСОБА_3 .
В обґрунтування вимог вказують, що 23 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб.
Від шлюбу народився син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 листопада 2015 року шлюб розірвано.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради "Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_5" від 23 лютого 2016 року за № 204, позивачу ОСОБА_1 визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні із сином, щонеділі з 17.00 год до 19.00 год без присутності матері, з урахуванням обставин, які можуть виникнути.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради "Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5" від 01 липня 2016 року за № 779 малолітньому ОСОБА_5 визначено місце проживання разом з матір`ю ОСОБА_4 .
Однак, з моменту свого народження і до теперішнього часу вихованням дитини фактично займалися батьки відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які проживають в м. Черкаси.
Відповідач більше 5 років постійно мешкала в Республіці Польща.
З приводу ухилення відповідача від піклування над дитиною у зв`язку із перебуванням останньої за кордоном ОСОБА_1 звертався до Служби у справах дітей Черкаської міської ради.
Служба у справах дітей Черкаської міської ради розглянула згадане звернення позивача та повідомила у своєму листі від 08 листопада 2017 року № 3584/30-03-03, поміж іншого, наступне (мовою оригіналу): " Службою у справах дітей встановлено, що гр. ОСОБА_4 на нетривалий термін виїжджала за межі території України, але залучала до виховання малолітнього сина своїх батьків, що зафіксовано у нотаріально посвідченій заяві від 13.07.2016 за 1956".
Відповідач тривалий час не цікавилась дитиною, не брала належним чином участі у її вихованні, не піклувалась про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, оскільки з 2015 року постійно перебувала за кордоном у Республіці Польща.
Позивач ОСОБА_1 добросовісно сплачував аліменти на користь ОСОБА_4, проте остання навмисно їх не отримувала, що призвело до штучного виникнення боргу зі сплати аліментів.
Відповідач своїми діями переконливо доводить той факт, що з її боку відбувається нехтування правами дитини.
03 червня 2021 року відповідач разом з дитиною виїхала до Республіки Польща, де утримує дитину до даного часу без згоди батька на постійне проживання дитини за кордоном.
Правовою підставою перетину кордону з дитиною без згоди батька була довідка про заборгованість зі сплати аліментів, що і стало підставою для тимчасового виїзду.
На даний час штучно створена відповідачем заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 погашена у повному обсязі, тому відповідач понад два місяці неправомірно утримує дитину за кордоном, що створює небезпеку для неї. З даного приводу ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів. Крім того, на даний час місце перебування дитини батьку не відоме, також невідомий її моральний, психологічний та фізичний стан, тому існує нагальна потреба в негайному розшуку і поверненню дитини в Україну.
Внаслідок вчинення відповідачем протиправних дій дитина без згоди на це її рідного батька була вивезена з місця реєстрації, де вона постійно проживала і вже більше 2 (двох) місяців перебуває за кордоном невідомо де, тобто дії відповідача можна кваліфікувати, як фактичне викрадення дитини, та позбавленні її звичного соціального оточення.
Відповідач змінила місце постійного проживання малолітньої дитини, при цьому не повідомила позивачам адресу нового місця перебування дитини. З нечастих телефонних розмов позивача ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_3 з дитиною стає зрозумілим, що по відношенню до неї застосовується психологічне насилля шляхом заборони бачитись з позивачами і спілкуватись із своїм батьком та його родичами.
Наразі дитина знаходиться в одному помешканні з співмешканцем відповідача, який погано поводиться та ставиться до дитини, ображає її, залякує, примушує робити певні дії проти її волі, як наслідок, дитина зазнає постійного психологічного тиску як з боку відповідача, так і з боку її співмешканця, який є громадянином іншої держави.
Позивач ОСОБА_1 від утримання дитини і спілкування з нею не відмовляється та не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.
В той же час, з боку відповідача має місце хронічне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо сина. Вона вживає заходів щодо відчуження батька від сина, говорить про нього неправду, перешкоджає в спілкуванні, що спричиняє замкнутість та страх дитини по відношенню до свого батька і родичів та унеможливлює виконання батьком своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Соснівський районний суд м. Черкаси рішенням від 28 січня 2022 року під головуванням судді Марцішевської О. В. позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишив без задоволення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.
Зобов`язав ОСОБА_4, повернути неповнолітнього ОСОБА_5, 03 листопада 2014 року, до місця постійного проживання в Україні у АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Рішення суду мотивоване тим, що встановивши наявність порушення прав та законних інтересів позивача ОСОБА_1 на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, враховуючи сталі соціальні зв`язки за участю дитини за місцем постійного проживання в Україні, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд вважав, що повернення дитини у звичне йому соціальне середовище та подальше вирішення питань щодо його виховання батьками з дотриманням встановленого законом порядку відповідатиме найкращим інтересам дитини, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в частині зобов`язання відповідача повернути неповнолітнього ОСОБА_7 за місцем постійного проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення, оскільки підстави для відібрання малолітньої дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав, передбачені частиною першою статті 162 та частиною першою статті 170 СК України відсутні.
Місцевий суд вказував, що системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що положення цієї статті покликані захистити права того з батьків, з ким на підставі рішення суду визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання.
Соснівський районний суд м. Черкаси додатковим рішенням від 07 лютого 2022 року під головуванням судді Марцішевської О. В. доповнив рішення від 28 січня 2022 року. Стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454 грн.
Черкаський апеляційний суд постановою від 24 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнив частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2022 року скасував, провадження у справі закрив.
Роз`яснив позивачу можливість захисту своїх прав відповідно до вимог Гаазької конвенції 1980, 1996 року.
Приймаючи оскаржену постанову апеляційний суд вказував, що до даної справи має застосувати одне із правил, визначених Гаазькою конвенцією 1996 року про юрисдикцію спору. Юрисдикція спору ґрунтується на прив`язці постійного місця проживання дитини та вирішується у кожному конкретному спорі залежно від встановлених фактичних обставин справи.
Апеляційний суд встановив, що відповідач ОСОБА_4 перебуває та за усіма повідомленими позивачем обставинами обрала місце свого постійного проживання за межами України. 17 квітня 2021 року уклала шлюб з громадянином Республіки Польща, проживає за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_8 зареєстрований на тимчасове перебування за цією ж адресою. У 2021/2022 навчальному році є учнем 1d класу Початкової школи №14 ім. Блакитної армії у Торуні, прийнятий до школи 01 вересня 2021 року, за програмою закінчить навчання у 2029 році.
Встановивши вказані обставини апеляційний суд вважав, що в силу вимог пункту 7 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" де зазначено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України, а тому вимога про відібрання та передачу дитини не може бути предметом розгляду в суді на території України.
Апеляційний суд також вважав за необхідне роз`яснити позивачу можливість звернення до суду з позовом щодо визначення місця проживання дитини, відібрання дитини та зобов`язання повернути дитину з-за кордону до компетентного органу Республіки Польща та розгляду українським судом не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, в якій просить оскаржену постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, адже було безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.
ОСОБА_1 вказує, що твердження адвоката Берової О. В. про те, що строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду починається з дня ознайомлення представника відповідача із повним текстом рахується з 26 серпня 2022 року не відповідає дійсності.
На думку заявника строк на апеляційне оскарження повинен обчислюватись з 04 лютого 2022 року, оскільки повний текст рішення місцевого суду був виготовлений саме в цю дату та 08 лютого 2022 року разом із копією додаткового рішення від 07 лютого 2022 року було надіслано на адресу відповідача, а також у день їх ухвалення доставлено на указану в заявах до суду електронну адресу, про що було повідомлено ОСОБА_4 листом від 11 лютого 2022 року.
Заявник вказує, що вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц. Крім того звертає увагу на те, що відповідач була присутня при проголошенні вступної та резолютивної частини рішення, оскільки судове засідання відбувалось в режимі відеоконференції, а відповідач була поінформована про дату складення повного тексту.
Заявник також зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на ту обставину, що при зверненні із апеляційною скаргою адвокат Берова О. В. не мала повноважень представляти інтереси ОСОБА_4 оскільки нею не було долучено документів, які підтверджують її повноваження.
В ордері серії 1284753 від 26 серпня 2022 року зазначено, що правова допомога надається " ОСОБА_9", а не ОСОБА_4 та не містить всіх обов`язкових даних (номеру посвідчення адвоката), що нівелює його чинність,
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у лютому 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_4 - адвокат Берова О. В. у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 просить відмовити, а оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін.
У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що відповідно до рекомендацій Ради суддів України у зв`язку із запровадженням у країні воєнного стану судам було рекомендовано процесуальні строки по можливості продовжити щонайменше до закінчення воєнного стану.
Відповідач ОСОБА_4 тривалий час знаходиться за межами України, а прибути до м. Черкаси не могла у зв`язку із побоюванням за свою безпеку через ракетні удари з боку рф.
Повний текст рішення місцевого суду її представник ОСОБА_10 отримала 26 серпня 2022 року у приміщенні місцевого суду, а тому апеляційну скаргу подано в межах тридцятиденного строку.
Щодо вад ордеру зазначає, що нею було подано до апеляційного суду ордер, заповнений рукописним текстом, тому це зумовило неправильне читання позивачем прізвища довірителя, після чого 03 листопада 2022 року повторно було направлено до апеляційного суду ордер, заповнений друкованими літерами.
Додатково зазначає, що касатор не висловив жодної аргументації з приводу позиції апеляційного суду щодо своїх позовних вимог, а намагається оскаржити рішення апеляційного суду з одних лише формальних підстав.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Соснівського районного суду м. Черкаси.
Справа № 712/9027/21 надійшла до Верховного Суду 14 лютого 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 15 березня 2023 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_5, батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Соснівським районним у місті Черкаси відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 17 жовтня 2017 року серія НОМЕР_1 .
Соснівський районний суд м. Черкас заочним рішенням від 12 листопада 2015 року шлюб між батьками дитини розірвав, стягнув аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на малолітню дитину - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 30 % на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви 12 серпня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Виконавчий комітет Черкаської міської ради рішенням "Про визначення способу участі у виховані та спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_5" від 23 лютого 2016 року за № 204, ОСОБА_1 визначив спосіб участі у вихованні та спілкуванні із сином: щонеділі з 17.00 год до 19.00 год без присутності матері, з урахуванням обставин, які можуть виникнути.
Виконавчий комітет Черкаської міської ради рішенням "Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5" від 01 липня 2016 року за № 779 малолітньому ОСОБА_5, визначив місце проживання разом з матір`ю ОСОБА_4, тобто відповідачем.
Позивач ОСОБА_1 з 15 квітня 2019 року зареєстрований в с. Привітному Чорнобаївського району Черкаської області.
Відповідно до адресної картки за адресою: АДРЕСА_1, у вказаному житловому будинку (власники ОСОБА_3 - 1/2, ОСОБА_12 - 1/2) зареєстровані ОСОБА_3 - з 08 грудня 2000 року, ОСОБА_4 - з 15 січня 2010 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 18 березня 2015 року.
Відповідно до довідки КСН "Хімселище" від 12 серпня 2021 року № 352 ОСОБА_2 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
В 2017 році позивач ОСОБА_1 звертався до служби у справах дітей із заявою про ухилення ОСОБА_4 від виконання обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_5 у зв`язку з перебуванням за кордоном.
Відповідно до листа органу опіки і піклування від 08 листопада 2021 року службою у справах дітей встановлено, що ОСОБА_4 на нетривалий термін виїжджала за межі території України, але залучала до виховання малолітнього сина своїх батьків, що зафіксовано у нотаріально посвідченій заяві від 13 липня 2016 року за № 1956. Повноваженнями служби у справах дітей не передбачено звернення до Державної Прикордонної служби України, Державної міграційної служби України для встановлення місця перебування повнолітньої особи.
03 червня 2021 року неповнолітній ОСОБА_5 виїхав з відповідачем за межі України без згоди батька на підставі довідки державної виконавчої служби від 28 травня 2021 року про заборгованість позивача ОСОБА_1 зі сплати аліментів.
10 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про неправомірні дій відповідача щодо порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України та розшуку його сина ОСОБА_5
17 серпня 2021 року позивачі звернулись до суду з цим позовом.
01 вересня 2021 року неповнолітній ОСОБА_8 прийнятий учнем 1d класу Початкової школи № 14 ім. Блакитної армії у Торуні. За програмою закінчить навчання у 2029 році.
Відповідно до обстеження психолога Спілки дитячих та юнацьких організацій Черкащини ОСОБА_13, яке проводилось в м. Торунь, ОСОБА_14 перебуває у сприятливому оточенні, його ніхто не ображає і не карає фізично, у сім`ї здорові стосунки та прийнятне виховання. Адаптація у польській школі пройшла дуже добре - хлопчик не почувається самотнім, легко розмовляє польською мовою, хоча до кінця проведених консультацій став спілкуватися російською. Прихильність до біологічного батька відсутня - хлопчик не може зрозуміти про кого йдеться, коли намагаєшся пояснити, хто це. Він не може його назвати навіть дядьком, щоб якось провести споріднену лінію.
25 жовтня 2021 року за № 700 наданий висновок Органу опіки і піклування м. Черкаси про недоцільність відібрання малолітнього ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5, від матері ОСОБА_4 та визначення місця його проживання з дідом ОСОБА_2 та бабою ОСОБА_3, так як це не буде відповідати інтересам дитини, враховуючи, що батько дитини не просить визначити місце проживання дитини разом з собою, а законодавством не передбачено вирішення спору між батьками та дідом і бабою про визначення місця проживання дитини.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).
Отже, законом імперативно встановлено, що учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.