Постанова
Іменем України
24 травня 2023 року
м. Київ
справа № 358/371/21
провадження № 61-1299св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, на заочне рішення Богуславського районного суду Київської області від 16 листопада 2021 року у складі судді Тітова М. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Вербової І. М., Невідомої Т. О.
у справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом в інтересах малолітньої ОСОБА_2, в якому просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_2 .
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона та відповідач є батьками малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка перебуває на повному її утриманні.
Із грудня 2018 року відповідач, який зловживав алкоголем та приймав наркотики, перестав цікавитись життям та вихованням дочки, її подальшою долею, навчанням та станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує її матеріально.
Крім того, ОСОБА_3 не спілкується з ОСОБА_2 у обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу та не створює умов для отримання нею освіти. Відповідач притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності.
Вказувала, що рішенням Богуславського районного суду Київської області
від 04 листопада 2019 року у справі № 358/1500/19 задоволено заяву
лікаря-психіатра Богуславської центральної районної лікарні (далі - Богуславська ЦРЛ) про проведення психіатричного огляду у примусовому порядку ОСОБА_3 без його згоди.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 10 липня
2020 року у справі № 358/411/20 застосовано щодо ОСОБА_3, який під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого статтею
126-1 КК України, перебував у стані неосудності, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Богуславський районний суд Київської області заочним рішенням від 16 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що через психічне захворювання (шизофренія) ОСОБА_3 із листопада 2019 року не може виконувати батьківські обов`язки щодо своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 .
Відмовляючи у задоволенні позову суд не встановив наявності обов`язкового елементу - вини, в ухиленні відповідача від виконання батьківських обов`язків, оскільки таке невиконання спричинено душевною хворобою, а тому дійшов висновку про неможливість позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав з підстав заявлених ОСОБА_1 .
Київський апеляційний суд постановою від 23 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Богуславського районного суду Київської області від 16 листопада 2021 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не встановлено наявності обов`язкового елементу як винності в умисному ухиленні батька дитини ОСОБА_3 від виконання його батьківських обов`язків, тому його не можливо позбавити батьківських прав щодо своєї дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, так як він не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби.
Верховний Суд постановою від 05 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову суд касаційної інстанції мотивував тим, що обмежившись формальним посиланням на те, що із листопада 2019 року ОСОБА_3 не може виконувати свої батьківські обов`язки через те, що страждає на шизофренію, суди не сприяли повному, всебічному та об`єктивному розгляду справи, не проаналізували поведінку відповідача до листопада 2019 року, не з`ясували чи не є вживання алкоголю, наркотиків та психостимуляторів однією із причин психічних розладів у відповідача, та чи не свідчить це про те, що ОСОБА_3 сам поставив себе в ситуацію, у якій неможливо належним чином виконувати батьківські обов`язки. При цьому, у разі необхідності, апеляційний суд не був позбавлений можливості скористатись роз`ясненнями відповідних спеціалістів, які спостерігали ОСОБА_3 у Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання" (далі - КНП КОР "ОПНМО"). Без встановлення зазначених обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, неможливо ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Київський апеляційний суд постановою від 21 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 задовольнив частково. Заочне рішення Богуславського районного суду Київської області від 16 листопада 2021 року змінив, виклав мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що неактивна участь батька в житті дочки спричинена надмірним споживанням відповідача алкоголю та наркотичних речовин, які в подальшому призвели до залежності та розвитку душевної хвороби. Наразі, відповідач перебуває на лікуванні, у зв`язку з чим не можуть формуватись плідні та продуктивні відношення між батьком та дитиною, а фізична неможливість спілкування батька з дочкою, через перебування в медичному закладі, не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів, тому відсутні підстави вважати, що відповідач свідомо ухиляється від виховання дочки та її утримання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на заочне рішення Богуславського районного суду Київської області від 16 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року,в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норми процесуального права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 та від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.
Апеляційний суд знехтував висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року, якою справу було направлено на новий розгляд, обмежившись формальними фразами, не сприяв повному, всебічному та об`єктивному розгляду справи, не проаналізував поведінку відповідача до листопада 2019 року, не з`ясував чи не є вживання алкоголю, наркотиків та психостимуляторів однією з причин психічних розладів у відповідача, та чи не свідчить це про те, що ОСОБА_3 сам поставив себе в ситуацію, у якій неможливо належним чином виконувати батьківські обов`язки, не скористався роз`ясненнями відповідних спеціалістів, які спостерігали ОСОБА_3 у КНП КОР "ОПНМО".
Апеляційний суд без витребування будь-яких документів від будь-яких установ зробив висновок про перебування ОСОБА_3 на лікуванні, однак відповідно до даних, які розміщені на загальнодоступному сайті Судової влади України, щодо відповідача порушено дві кримінальні справи №№ 358/1193/22, 358/1212/22, що спростовує факт його перебування на лікуванні.
Відповідач не бачив дитину 4 роки, жодного разу не проводив з нею час, не цікавився її життям, не проявляв батьківської любові, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, а у 2019 році - до кримінальної відповідальності, що підтверджується численними судовими адміністративними та кримінальними провадженнями.
Зазначені факти можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.
Крім того, дитина позбавлена права на офіційне місце реєстрації, оскільки дитину до 14 років реєструють за місцем проживання батьків, або одного з батьків за письмовою згодою іншого. Дитина позбавлена можливості та права на реєстрацію місця проживання та подорожі за кордон.
Вихованням дитини займається виключно вона, оскільки відповідач самоусунувся від її виховання та матеріального забезпечення.
Справа неодноразово розглядалася в судах різних інстанцій, однак відповідач не надав жодних доказів ні на підтвердження факту вчинення позивачем перешкод у спілкуванні з дочкою.
Суди при ухваленні судових рішень не надали перевагу на відсутність будь-яких заперечень відповідача та нехтування ним відвідування усіх судових засідань.
Зазначає, що в ухвалі Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2021 року у справі № 362/3142/21 міститься посилання на акт комісії лікарів-психіатрів, відповідно до якого ОСОБА_3 встановлено діагноз: "Шизофренія гепоїдна форма, психопатоподібний синдром, психічні поведінкові реакції внаслідок комбінованого вживання психоактивних речовин (алкоголь, канабіс, стимулятори). Синдром залежності від алкоголю, утримання в умовах, що виключають вживання. Синдром залежності від канабіоїдів, стан нестійкої ремісії. Стан залежності від психостимуляторів, утримання в умовах, що виключають вживання (F-20, F-19)".
Звертає увагу, що навіть після вторгнення російської федерації на територію України відповідач не проявив батьківської турботи та не поцікавився життям дитини.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 02 лютого 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Богуславського районного суду Київської області.
Справа № 358/371/21 надійшла до Верховного Суду 14 лютого 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 20 квітня 2023 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Малолітня ОСОБА_2 відвідує дошкільний навчальний заклад в Оболонському районі міста Києва, де зареєстрована та проживає разом із матір`ю.
ОСОБА_1 має постійне місце роботи, характеризується позитивно.
Згідно із висновком Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в
місті Києві державної адміністрації від 16 червня 2021 року № 104-4660, батьки малолітньої ОСОБА_2 : ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі не перебували. Дитина проживає разом із матір`ю у місті Києві. У квартирі створені умови для проживання, навчання та виховання дитини. Дівчинка забезпечена в достатній кількості шкільним приладдям, одягом та взуття за сезоном, відвідує дошкільний навчальний заклад. ОСОБА_3 неодноразово притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності. Згідно з ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 10 липня 2020 року у справі № 358/411/20 до ОСОБА_3 застосовано примусові заходи медичного характеру, оскільки він страждає на психічне захворювання - шизофренію. До служби у справах дітей ОСОБА_3 з приводу усунення перешкод у спілкуванні з дитиною не звертався. Був належним чином повідомлений про час та місце проведення засідання комісії з питань захисту прав дитини. Станом на 10 червня
2021 року заяв чи пояснень від ОСОБА_3 не надходило. Рішенням комісії з питань захисту дитини (від 10 червня 2021 року, протокол № 10) Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки і піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 проживає та зареєстрований у місті Богуслав Київської області.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 04 листопада 2019 року у справі № 358/1500/19 заяву лікаря-психіатра Богуславської ЦРЛ задоволено. Надано дозвіл на проведення в примусовому порядку психіатричного огляду ОСОБА_3 без його згоди.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 10 липня
2020 року у справі № 358/411/20 щодо ОСОБА_3, який під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого статтею 126-1 КК України, перебував в стані неосудності, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
На виконання вказаної ухвали суду ОСОБА_3 перебував на примусовому лікуванні у КНП КОР "ОПНМО".
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 27 вересня 2021 року у справі № 362/4962/21 за заявою генерального директора КНП КОР "ОПНМО" ОСОБА_3 змінено раніше установлені примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом на амбулаторне психіатричне примусове лікування строком на шість місяців.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення № 358/664/19 ОСОБА_3 визнано винним за статтями 173, 173-1 КУпАП у зв`язку із тим, що він перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння:
- 02 квітня 2019 року діючи з хуліганських мотивів, кинув кахельну плитку у вікно будинку АДРЕСА_1 ;
- 24 квітня 2019 року за місцем свого проживання вчинив безпричинну сварку із своєю матір`ю ОСОБА_4, під час якої ображав її грубою нецензурною лайкою, чим міг завдати шкоди її психічному здоров`ю;
- 01 травня 2019 року за місцем свого проживання вчинив безпричинну сварку із своєю матір`ю ОСОБА_4, під час якої ображав її грубою нецензурною лайкою, чим міг завдати шкоди її психічному здоров`ю;
- 04 травня 2019 року за місцем свого проживання вчинив безпричинну сварку із своєю матір`ю ОСОБА_4, під час якої ображав її грубою нецензурною лайкою, чим міг завдати шкоди її психічному здоров`ю;
- 05 травня 2019 року за місцем свого проживання вчинив безпричинну сварку із своєю матір`ю ОСОБА_4, під час якої ображав її грубою нецензурною лайкою, чим міг завдати шкоди її психічному здоров`ю.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року у кримінальній справі № 358/617/19 кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, закрито у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення. Разом із тим встановлено, що 10 квітня 2019 року ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, умисно, протиправно з метою заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_5, наніс йому три удари кулаком в обличчя, завдавши фізичного болю та заподіявши тілесні ушкодження.
Постановою Богуславського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення № 358/1544/19 ОСОБА_3 визнано винним за статтею 173 КУпАП у зв`язку із тим, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння:
- 05 вересня 2019 року із хуліганських мотивів, ображав нецензурною лайкою сім`ю ОСОБА_6, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8, при цьому розбивав скляні пляшки, які кидав в стіну їхнього будинку, чим зневажав честь і гідність людини, порушував громадський порядок і спокій громадян;
- 25 вересня 2019 року ображав нецензурними словами ОСОБА_7, порушував громадський порядок і спокій громадян;
- 26 вересня 2019 року ображав нецензурними словами ОСОБА_7, порушував громадський порядок і спокій громадян.
Крім того, ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2021 року у справі № 362/3142/21 встановлено, що у ОСОБА_3 крім шизофренії, встановлено наявність психічних і поведінкових реакцій внаслідок комбінованого вживання психоактивних речовин (алкоголь, канабіс, стимулятори), а також синдроми залежності від алкоголю і канабіоїдів та стан залежності від психостимуляторів, що підтверджується актом комісії лікарів-психіатрів КНП КОР "ОПНМО" від 14 червня 2021 року № 40.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.