Постанова
Іменем України
29 травня 2023 року
м. Київ
справа № 757/53168/20-ц
провадження № 61-863 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кей Колект",
треті особи: ОСОБА_2, Управління (центр) надання адміністративних послуг Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва у складі судді Вовка С. В. від 13 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф. від 06 грудня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Кей Колект", треті особи: ОСОБА_2, Управління (центр) надання адміністративних послуг Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив суд визнати договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 від 29 січня 2018 року, укладений між ТОВ "Кей Колект" та
ОСОБА_2, недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2020 у справі № 757/7658/18-ц за ним визнано право власності на квартиру
АДРЕСА_1 . Зазначено, що вказана квартира належала йому на підставі договору купівлі-продажу від 14 вересня 2006 року
до 27 грудня 2017 року.
28 жовтня 2020 року на підставі вищевказаного судового рішення він звернувся до Управління (центр) надання адміністративних послуг Печерської районної
у м. Києві державної адміністрації з проханням про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а 03 листопада 2020 року отримав рішення Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, що на зазначену вище квартиру під час перевірки заяви виявлені наявні суперечності між заявленими ним та вже зареєстрованими правами на це нерухоме майно та їх обтяженнями іншої особи.
Вказував, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 листопада 2020 року він дізнався, що на даний час власником спірної квартири є ОСОБА_2, яка набула право власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу зазначеної квартири
від 29 січня 2018 року, продавцем у якому виступало ТОВ "Кей Колект".
Позивач зазначав, що відповідно до наведеного вище рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2020 року рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказану квартиру, а також право власності ТОВ "Кей Колект" та обтяження на неї, іпотеку на цей об`єкт нерухомості станом на 27 грудня 2017 були скасовані, тому ТОВ "Кей Колект" не мало законного права укладати спірний договір купівлі - продажу квартири з ОСОБА_2 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року,у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року.
Судові рішення судів мотивовані тим, що позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору лише до однієї зі сторін правочину, та безпідставно не заявив позовні вимоги до другої сторони договору купівлі продажу - ОСОБА_2, яка також мала бути співвідповідачем у справі.
Районний суд указав, що спірні правовідносини не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ІДК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, на право витребувати в набувача це майно.
Суд апеляційної інстанції вказав, що помилкове посилання суду першої інстанції на те, що належним способом захисту порушеного права позивача є звернення з віндикаційним позовом не вплинуло на результати розгляду справи, а тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції, незважаючи на те, що, встановивши пред`явлення позову не до всіх відповідачів, суд мав відмовити в його задоволенні через неналежний суб`єктний склад.
Також суди послалися на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2023 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено
й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 757/53168/20-ц з Печерського районного суду
м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що позов в даній справі повинен був заявлений і до ОСОБА_2, оскільки жодних матеріально-правових вимог до вказаної особи він у даній справі не заявляв, так як його права порушило ТОВ "Кей Колект", який уклав спірний договір купівлі-продажу. При цьому, суди порушили норми процесуального права, прийнявши від ОСОБА_2 докази з порушенням, визначених строків та вказавши, що вона є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна і повинна була бути залучена як відповідач у справі.
Зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позову суд порушив його права,
що захищаються статтею першою Першого протоколу до Конвенції, незаконно позбавивши його права власності на квартиру, яке рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2020 року було визнано за ним.
Суд безпідставно не застосував статті 203, 215 ЦК України та не задовольнив його позов про визнання правочину недійсним.
Крім того, судами не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України
від 18 січня 2017 року у справі № 6-2723 цс 16, від 29 березня 2017 року у справі
№ 6-3104 цс 16.
Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надходили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на таке: судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду;суди встановили обставини,
що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції