Постанова
Іменем України
29 травня 2023 року
м. Київ
справа № 459/3010/21
провадження № 61-13126св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Львіввугілля",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року у складі судді Жураковського А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2022 рокуу складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Львіввугілля" (далі - ДП "Львіввугілля") в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Відродження" (далі - ВП "Шахта "Відродження") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовної заяви зазначила, що з 07 жовтня 2013 року до 23 лютого 2021 року вона працювала у ВП "Шахта "Відродження" ДП "Львіввугілля". Наказом відповідача від 23 лютого 2021 року № 52-к її звільнено з посади машиніста (кочергара) котельні 4-го розряду виробничої дільниці стаціонарного обладнання на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) із виплатою одноразової допомоги згідно з колективним договором. Позивачка стверджувала, що вказаний наказ є незаконним, оскільки підставою для звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України можуть бути фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов`язки, або має стійке порушення функцій організму, визнання працівника інвалідом та наявність протипоказань щодо продовження ним трудової діяльності, підтверджені довідкою медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК). Втім на час звільнення у позивачки ще не було стійкої втрати працездатності, встановленої МСЕК. Така стійка втрата працездатності була у неї визначена тільки на підставі огляду МСЕК 16 вересня 2021 року. Також позивачка вказувала на те, що на підставі довідки лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) роботодавець міг лише розглядати питання про відсторонення її від роботи машиніста (кочегара) до отримання висновку МСЕК з переведенням на легшу роботу згідно зі статтями 46, 170 КЗпП України. Крім того, позивачка зазначала, що роботодавець не звернув увагу на те, що на момент звільнення у неї на вихованні і утриманні була малолітня дитина, яка є інвалідом з дитинства згідно з медичним висновком від 30 березня 2021 року № 5.
З огляду на викладене позивачка просила суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 23 лютого 2021 року № 52-к про її звільнення та поновити її на роботі; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, без утримання податків та інших обов`язкових платежів; стягнути з відповідача 25 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу відповідача про звільнення позивачки і поновлення її на роботі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що роботодавець дотримався процедури звільнення позивачки на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
Також суд першої інстанції врахував, що з огляду на стан здоров`я позивачки їй було запропоновано вакантну на підприємстві посаду, яку вона за станом здоров`я могла займати, але від якої вона відмовилась. Інших вакантних посад, на які позивачка могла бути переведена, на час її звільнення на підприємстві не було.
Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі, то не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У грудні 2022 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі (або направити справу на новий розгляд).
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема неврахування правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 521/17982/16, від 13 серпня 2020 року у справі № 808/610/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)); розгляд справи апеляційним судом за відсутності її та її представника (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України); недослідження судами письмових доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не звернули увагу на те, що звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України мало бути здійснено відповідачем із персональним попередженням позивачки про таке звільнення не пізніше як за 2 місяці до дати звільнення;
- не врахували, що позивачка є одинокою матір`ю, яка самостійно виховує дитину з інвалідністю, а тому не могла бути звільнена;
- проігнорували, що на момент звільнення позивачки із роботи оскаржуваним наказом відповідача від 23 лютого 2021 року № 52-к у неї ще не було встановлено МСЕК стійкої втрати працездатності;
- не звернули увагу на те, що перед звільненням позивачки відповідач пропонував їй переведення в межах ВП "Шахта "Відродження", в той час коли мав запропонувати роботу в межах всього ДП "Львіввугілля" як юридичної особи, в трудових відносинах з яким вона перебувала;
- не врахували, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачка відмовилась від запропонованої їй відповідачем посади прибиральниці.
Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначала клопотання про звільнення від сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
У лютому 2023 року ДП "Львіввугілля" в особі ВП "Шахта "Відродження" із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначило про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
У березні 2023 року скаргу ОСОБА_1 подала до Верховного Суду пояснення, в яких просила суд не приймати до уваги доводи вказаного відзиву ДП "Львіввугілля" та повністю задовольнити вимоги її касаційної скарги.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 26 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено; касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, для подання доказів на підтвердження дати отримання заявником копії оскаржуваного судового рішення, та квитанції про сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року; відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 459/3010/21 із Червоноградського міського суду Львівської області; надано відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2023 року матеріали справи № 459/3010/21 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з копією заяви про прийняття на роботу машиністом (кочегаром) вугільної котельні від 26 вересня 2013 року та копії листка ознайомлення працівників з картами умов праці, ОСОБА_1 ознайомлена з шкідливими умовами її робочого місця.
Згідно з наказом від 08 жовтня 2013 року № 151-к ВП "Шахта "Відродження" ДП "Львіввугілля" ОСОБА_1 прийнято на роботу на шахту машиністом (кочегаром) котельні на вугіллі 4-го розряду з повним робочим днем, що також підтверджується копією трудової книжки останньої.
Протоколами про проведення досліджень робочого місця машиніста (кочегара) котельні від 22 листопада 2019 року № 59/1, від 19 листопада 2019 року № 64/43, від 21 листопада 2019 року № 52/1, від 22 листопада 2019 року № 39/2, від 22 листопада 2019 року № 39/1 та оцінкою умов праці за ступенем шкідливості і небезпечності підтверджено шкідливі умови такого робочого місця.
Наказом від 10 березня 2020 року № 57-к ВП "Шахта "Відродження" ДП "Львіввугілля" "Про затвердження переліку посад, професій, умов, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах" визначено, що атестаційною комісією шахти з квітня 2019 року до березня 2020 року проведено атестацію робочих місць за умовами праці і визначено перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах, на підставі якої затверджено, що професія (посада) машиніст (кочегар) котельні віднесена до Списку № 2.
Відповідно до акта від 19 лютого 2021 року, складеного начальником відділу кадрів ВП "Шахта "Відродження" ДП "Львіввугілля" ОСОБА_9, менеджером відділу кадрів ОСОБА_2, старшим інспектором відділу кадрів ОСОБА_3, з машиністом (кочегаром) котельні ОСОБА_1 проведено бесіду з приводу її працевлаштування на підставі Повідомлення про хронічне професійне захворювання від 10 лютого 2021 року та довідки від 19 лютого 2021 року № 162; вакантних посад, які б відповідали вимогам щодо працевлаштування за станом здоров`я ОСОБА_1 немає; однак, враховуючи її сімейний стан, ОСОБА_1 запропоновано роботу прибиральниці, але вона хотіла б залишитися на попередньому місці роботи, тобто машиністом (кочегаром) котельні, але за контрактом; в цьому їй було відмовлено, оскільки вказана робота протипоказана їй за станом здоров`я, крім того контрактна форма роботи на шахті не передбачена.
Рішенням ЛКК (протокол від 19 лютого 2021 року № 21) встановлено, що ОСОБА_1 за станом здоров`я протипоказана робота в умовах дії шкідливих факторів (несприятливий мікроклімат, фізична праця, пил), виведена з шахти на постійно з 19 лютого 2021 року, що підтверджується довідкою лікарсько-консультативної комісії КНПСРРЛО "Сокальська ЦРЛ" від 19 лютого 2021 року № 162.
Відповідно до повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) ОСОБА_4 встановлено основний діагноз: хронічна лівобічна L5-S1 попереково-крижова радикулопатія з больовим синдромом та статико-динамічними порушеннями; хронічний бронхіт II ст. (другого), фаза затихаючого загострення, пневмосклероз, емфізема легенів, ЛН І-ІІ (першого-другого) ст. - захворювання професійні, встановлені вперше. Дата встановлення остаточного діагнозу - 09 лютого 2021 року.
19 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала директору ВП "Шахта "Відродження" ДП "Львіввугілля" заяву про звільнення з роботи за станом здоров`я з 18 лютого 2021 року.
23 лютого 2021 року ВП "Шахта "Відродження" ДП "Львіввугілля" направило в профком первинної профспілкової організації ППВП ВП "Шахта "Відродження" подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1, машиніста (кочегара) котельні, з шахти за пунктом 2 статті 40 КЗпП України (внаслідок невідповідності виконуваної роботи за станом здоров`я) з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку та одноразової допомоги згідно з Колективним договором.
23 лютого 2021 року профком первинної профспілкової організації ППВП ВП "Шахта "Відродження" надав згоду на звільнення ОСОБА_1, машиніста (кочегара) котельні, з шахти за пунктом 2 статті 40 КЗпП України (внаслідок невідповідності виконуваної роботи за станом здоров`я) з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку та одноразової допомоги згідно з Колективним договором, що підтверджується копією витягу з протоколу від 23 лютого 2021 року № 14.
Відповідно до наказу від 23 лютого 2021 року № 52-к ВП "Шахта "Відродження" ДП "Львіввугілля" ОСОБА_1 звільнено з посади машиніста (кочегара) котельні 4-го розряду виробничої дільниці стаціонарного обладнання 18 лютого 2021 року на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України (внаслідок невідповідності виконуваної роботи за станом здоров`я) з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку (стаття 44 КЗпП України) та одноразової допомоги в розмірі 2-х середньомісячних заробітків згідно з пунктом 8.10 "Колективного договору між адміністрацією ВП "Шахта "Відродження" та профспілковими організаціями (стаж роботи в галузі 12 років 06 місяців 25 днів). Визначено, що позивачці належить компенсація за невикористану щорічну відпустку 50 календарних днів, у тому числі за період роботи з 17 липня 2019 року до 17 липня 2020 року - 32 календарні дні (28 календарних днів - основна + 4 календарні дні - додаткова); за період з 17 липня 2020 року до 18 лютого 2021 року - 18 календарних днів (16 календарних днів - основна + 2 календарні дні - додаткова); за невикористану додаткову відпустку згідно зі статтею 19 Закону України "Про відпустки" за 2020-2021 роки - 20 календарних дні.
23 лютого 2021 року ОСОБА_1 видано трудову книжку.
Згідно з довідкою профпаталогічної МСЕК від 16 вересня 2021 року серії 12 ААА № 095123, у період з 06 до 16 вересня 2021 року первинно проведено огляд ОСОБА_1 та встановлено ступінь втрати нею професійної працездатності - 40 %, з них: 25 % - хронічна радикулопатія, 15 % - хронічний бронхіт ЛН І ступеня, дата переогляду - 06 вересня 2022 року.
Відповідно до довідки від 30 листопада 2021 року № 3/04-638 ВП "Шахта "Відродження" ДП "Львіввугілля" про чисельність працівників поверхні на підприємстві станом на 19 лютого 2021 року, планова чисельність - 221 осіб, фактична чисельність - 250 осіб; згідно з інформацією про чисельний склад працівників ВП "Шахта "Відродження" ДП "Львіввугілля" станом на 01 березня 2021 року: поверхня планова - 221, фактична - спис. 267/ с/спис 251.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що працює начальником відділу кадрів ВП "Шахта "Відродження", 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 прийшла у відділ кадрів, показала довідку ЛКК від 19 лютого 2021 року, що їй протипоказана робота у шкідливих умовах праці, та написала заяву про звільнення, їй запропонували роботу прибиральниці, оскільки не було вакантних місць, на що остання зазначила, що бажає залишитися на роботі за професією (посадою) машиніста (кочегара) за контрактом, у цьому їй було відмовлено, оскільки вказана робота протипоказана за станом здоров`я і контрактна форма роботи на шахті не передбачена.
Правове обґрунтування
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.