Постанова
Іменем України
29 травня 2023 року
м. Київ
справа № 391/608/21
провадження № 61-3157св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - Компаніївська селищна рада,
відповідачі: ОСОБА_1, Фермерське господарство "ОСОБА_3",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, подану представницею ОСОБА_2, на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2022 року у складі судді Мумиги І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У листопаді 2021 року Компаніївська селищна рада звернулася до суду з позов до ОСОБА_1, Фермерського господарства "ОСОБА_3" (далі - ФГ "ОСОБА_3") про припинення (розірвання) договору та повернення земельної ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3522885300:02:000:9002 площею 54,8651 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва перебуває у власності територіальної громади за законом.
Під час інвентаризації земельних ділянок комунальної власності встановлено, що на підставі договору оренди землі від 12 квітня 2006 року зазначена земельна ділянка передана Компаніївською районною державною адміністрацією в оренду ОСОБА_1 строком на 20 років з моменту державної реєстрації договору, а саме з 12 квітня 2006 року. Станом на 2021 рік орендар припинив використання земельної ділянки за цільовим призначенням та залучив до її обробітку юридичну особу, з 25 лютого 2021 року ця земельна ділянка передана орендарем в суборенду ФГ "ОСОБА_3". Проте умови договору оренди землі такого права орендаря не передбачають. Крім того, орендар в порушення умов договору систематично сплачував орендну плату не в повному обсязі.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд:
- припинити шляхом розірвання договір оренди землі від 12 квітня 2006 року, укладений між Компаніївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 ;
- зобов`язати відповідачів повернути за актом приймання-передачі Компаніївській селищній раді земельну ділянку площею 54,8651 га із цільовим призначенням для введення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 3522885300:02:00:9002.
Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, позов Компаніївської селищної ради задоволено частково.
Припинено шляхом розірвання договір оренди землі (земельна ділянка з кадастровим номером 3522885300:02:000:9002) від 12 квітня 2006 року, який зареєстрований 12 квітня 2006 року за № 141 та укладений між Компаніївською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути за актом приймання-передачі Компаніївській селищній раді земельну ділянку площею 54,8651 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В частині вимог позову до ФГ "ОСОБА_3" відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що укладення ОСОБА_1 договору суборенди орендованої нею земельної ділянки з ФГ "ОСОБА_3" без відома та згоди орендодавця є порушенням умов договору оренди землі, що є правовою підставою для розірвання договору оренди землі. Зміна форми власності та органу, який здійснює управління земельною ділянкою, не мало наслідком розірвання договору, Компаніївська селищна рада набула прав та зобов`язань орендодавця за договором від 12 квітня 2006 року починаючи з 29 червня 2021 року, а тому має право заявляти вимоги щодо розірвання спірного договору оренди землі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19.
Крім того, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень міститься послання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Заявниця зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України. Вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості орендодавця оскаржувати порушення договору (укладення договору суборенди), які виникли до того, як до орендодавця перейшли права та обов`язки власника земельної ділянки.
У квітні 2023 року Компаніївська селищна рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить закрити касаційне провадження, посилаючись на те, що у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі, спір виник щодо розірвання кредитної угоди, а тому правовідносини у справах не є подібними.
Щодо клопотання про розгляд справи за участю заявниці
У касаційній скарзі заявниця просить розгляд касаційної скарги здійснювати у судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Сторона відповідача реалізувала свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції у касаційній скарзі. Клопотання про розгляд справи судом касаційної інстанції за участю відповідача не містить обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати заявниця лише особисто в суді, окрім тих, які викладені письмово у касаційній скарзі.
Верховний Суд, враховуючи викладене, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню у розглядуваній справі, вважає, що у цій справі відсутні підстави для виклику заявниці в судове засідання для надання особистих пояснень на стадії касаційного перегляду справи.
Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами. Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання заявниця.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Обставини, встановлені судами
Розпорядженням голови Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 20 березня 2006 року № 180-р ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передано земельну ділянку площею 54,87 га ріллі в оренду строком на 20 років із земель сільськогосподарського призначення (запасу) Сасівської сільської ради та встановлено оренду плату не менше 2 % від грошової оцінки землі з щомісячною її виплатою (а. с. 111а т. 1).
12 квітня 2006 року між Компаніївською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав орендареві строком на двадцять років в оренду земельну ділянку площею 54,87 га, в тому числі ріллі 54,87 га, яка розташована на території Сасівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (а. с. 10 - 15 т. 1).
25 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ФГ "ОСОБА_3" укладено договір суборенди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 54,8651 га, якій присвоєно кадастровий номер 3522885300:02:000:9002, якою орендар ОСОБА_1 користується на підставі договору оренди землі, укладеного з Компанієвською районною державною адміністрацією, який діє до 12 квітня 2026 року. Договір суборенди укладено на строк дії договору оренди, а саме до 12 квітня 2026 року (пункт 9 договору) (а. с. 16 - 20 т. 1).
25 лютого 2021 року право суборенди земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ФГ " ОСОБА_3", номер запису про інше речове право : 40733525 (а. с. 22 т. 1).
20 грудня 2021 року ОСОБА_1 та ФГ "ОСОБА_3" уклали договір про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 25 лютого 2021 року (а. с. 128 т. 1).
21 грудня 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване припинення належного ФГ "ОСОБА_3" права суборенди земельної ділянки за кадастровим номером 3522885300:02:000:9002 (а. с. 129, 130 т. 1).
Правове обґрунтування
Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України "Про оренду землі", іншими законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За положеннями статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (стаття 774 ЦК України).
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною третьою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку із передачею її у користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Статтею 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.