Постанова
Іменем України
29 травня 2023 року
м. Київ
справа № 352/450/22
провадження № 61-3565св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Інноваційна компанія",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2022 року у складі судді Олійника М. Ю. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Інноваційна компанія" (далі - КП "Інноваційна компанія"), третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що 21 жовтня 2021 року на підставі рішення суду він був поновлений на роботі у КП "Інноваційна компанія" на посаді начальника дільниці будинкоуправління.
На підставі наказу "Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників" від 24 грудня 2021 року № 89-В він отримав попередження у зв`язку із скороченням чисельності працівників про його майбутнє звільнення із займаної посади з 25 лютого 2022 року. Також йому повідомлено, що станом на 24 грудня 2021 року на підприємстві наявні наступні вакантні посади: сантехнік, робітник, прибиральник громадської вбиральні.
Наказом від 25 лютого 2022 року № 4-К він був звільнений із займаної посади
у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1
частини першої статті 40 КЗпП України.
Посилався на незаконність та необґрунтованість свого звільнення, оскільки будь-яких змін в організації виробництва і праці, що призводять до скорочення чисельності і штату працівників, у відповідача не відбулося. Крім того, йому не були запропоновані вакантні посади юриста і головного інженера, а також не вирішено питання його переважного права на залишення на роботі.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив поновити його на роботі в КП "Інноваційна компанія" на посаді начальника дільниці будинкоуправління, стягнути із відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Стягнуто
з ОСОБА_1 на користь КП "Інноваційна компанія" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Рішення мотивоване тим, що на підприємстві дійсно мало місце скорочення штату працівників, зокрема, скорочення посади начальника дільниці будинкоуправління, оспорювані накази прийняті відповідачем в межах наданих Статутом повноважень, дотримано порядок звільнення позивача з роботи, зокрема, виконано вимоги статті 49-2 КЗпП України щодо попередження позивача про наступне вивільнення і про наявність усіх вакантних посад на підприємстві, працювати на яких позивач не погодився, а тому підстав для скасування оспорюваного позивачем наказу та, відповідно, підстав для визнання звільнення позивача незаконним і поновлення його на роботі, немає.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2022 року змінено
в частині розподілу судових витрат, зменшено відшкодування судових витрат на користь відповідача до 5 000,00 грн. В решті рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що
у відповідача фактично відбулися зміни в організації виробництва та праці, на підставі чого було виведено зі штату посаду начальника дільниці будинкоуправління, роботодавцем дотримано визначений законодавством порядок при звільненні позивача із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області
від 01 грудня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 01 лютого 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду 31 січня 2018 року у справі
№ 824/3229/14, від 21 лютого 2020 року у справі № 761/25605/17, від 15 червня 2021 року у справі № 761/23325/17.Також, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У квітні 2023 року КП "Інноваційна компанія", в інтересах якого діє адвокат Устінський А. В., подало до суду відзив на касаційну скаргу, який не підписаний представником. Оскільки відзив КП "Інноваційна компанія", поданий адвокатом Устінським А. В., не підписаний, то він не може бути розглянутий та підлягає поверненню.
У квітні 2023 року КП "Інноваційна компанія", в інтересах якого діє адвокат Устінський А. В., також подало до суду клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки ця справа є малозначною відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України, а тому ухвалені в ній рішення не підлягають касаційному оскарженню в силу вимог частини третьої статті 389 ЦПК України.
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заперечення на відзив на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Встановлені судами обставини
Наказом КП "Інноваційна компанія" від 21 жовтня 2021 року № 62-К на підставі рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2021 року у справі № 352/989/20 скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 від 28 квітня 2020 року № 20-К; забезпечено допуск ОСОБА_1 до роботи на посаді начальника дільниці будинкоуправління з 21 жовтня 2021 року (т. 1,
а. с. 25, 55).
Наказом КП "Інноваційна компанія" від 24 грудня 2021 року № 88-В затверджено технічно-економічне обґрунтування скорочення чисельності та штату працівників КП "Інноваційна компанія" (т. 1, а. с. 27-29).
Наказом КП "Інноваційна компанія" від 24 грудня 2021 року № 89-В виведено із штатного розпису КП "Інноваційна компанія" шляхом скорочення чисельності
1 (одного) працівника, а саме за посадою: начальник дільниці будинкоуправління - одна особа; введено в дію з 28 лютого 2022 року штатний розпис КП "Інноваційна компанія" в новій редакції (т. 1, а. с. 59-60).
На підставі вказаного наказу ОСОБА_3 24 грудня 2021 року попереджений про майбутнє звільнення із займаної посади 25 лютого 2022 року, а також йому запропоновано переведення на вакансії: сантехніка, робітника і прибиральника громадської вбиральні, від яких він відмовився (т. 1, а. с. 61-62).
Наказом від 25 лютого 2022 року № 4-К ОСОБА_1 звільнено з роботи
у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 31, 64). Позивачу запропоновано переведення на вакансії: сантехніка, робітника і прибиральника громадської вбиральні, від яких він відмовився (т. 1, а. с. 65).
Правове обґрунтування
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва
і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення
з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Вирішуючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні з`ясувати питання про те, чи дійсно
у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які
є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника
з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно
з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва
і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того,
в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати такий працівник.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалішим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Отже, при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва
і праці передусім підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, які підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.
Тобто, застосування положень статті 42 КЗпП України можливе серед всіх працівників які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.
Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи передбачені у статті 235 КЗпП України.
При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно постановляє рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, установивши, що
у відповідача дійсно відбулося скорочення чисельності штату, у тому числі посади начальник дільниці будинкоуправління, яку обіймав позивач, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог трудового законодавства, оскільки позивач був попереджений про майбутнє вивільнення за два місяці, з моменту попередження про наступне вивільнення та до дати звільнення роботодавець пропонував йому вакантні посади, проте позивач не погодився на переведення на будь-яку з них. Також у відповідача не було підстав для застосування щодо позивача положення статті 42 КЗпП України, оскільки оцінка належності переважного права на залишення на роботі здійснюється роботодавцем у разі, якщо відбувається скорочення декількох аналогічних посад, проте у відповідача скорочувалася одна посада начальника, яку й обіймав позивач.
Верховний Суд погоджується, що оскільки у КП "Інноваційна компанія" дійсно мало місце скорочення чисельності штату (зі скороченням посади позивача повністю ліквідовано дільницю будинкоуправління). Відповідачем при вивільненні ОСОБА_1 дотримано вимоги частини другої статті 40 та статей 42, 49-2 КЗпП України, а саме вчасно попереджено про вивільнення та запропоновані всі вакантні у роботодавця посади, від переведення на будь-яку з цих посад він відмовився, про що засвідчив письмово, то звільнення позивача з підстав скорочення чисельності працівників відбулось відповідно до вимог закону.
У позивача не виникло переважного права на залишення на роботі, оскільки у штатному розписі відповідача лише одна посада начальника дільниці будинкоуправління, яка скорочувалася, тож у роботодавця не було підстав та можливості проводити порівняльний аналіз продуктивності праці та кваліфікації