Постанова
Іменем України
26 травня 2023 року
м. Київ
справа № 753/717/18
провадження № 61-963св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сенс Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року у складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 03 листопада 2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), який змінив назву на ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 33-19/69 (далі - Кредитний договір), за яким позичальник отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США під 13 % річних з кінцевим терміном повернення до 02 листопада 2020 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором 03 листопада 2005 року між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 були укладені договори поруки № 04/П-622 і № 04/П-623, за якими кожен з поручителів зобов`язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за Кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Кредитним договором станом на 16 червня 2017 року в нього утворилася заборгованість у розмірі 42 448,65 доларів США, з яких: 21 650 доларів США - тіло кредиту; 20 798,65 доларів США - відсотки. Враховуючи викладене, ПАТ "Укрсоцбанк" просило:стягнути солідарно із позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за Кредитним договором в розмірі 42 448,65 доларів США; стягнути солідарно із позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за Кредитним договором в розмірі 42 448,65 доларів США; стягнути з відповідачів на свою користь понесені судові витрати.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за Кредитним договром в розмірі 42 448,65 доларів США, з яких: 21 650 доларів США - тіло кредиту; 20 798,65 доларів США - відсотки. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.
Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 у грудні 2019 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року повернуто особі, що її подала, з огляду на те, що заявником було порушено встановлений процесуальним законом порядок оскарження заочного рішення суду.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із заявою про перегляд заочного рішення цього суду від 28 жовтня 2019 року.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року залишено без задоволення.
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Посилання заявника на те, що суд першої інстанції неналежним чином повідомив його про дату, час та місце розгляду справи, не заслуговують на увагу, оскільки в судове засідання, призначене на 06 березня 2019 року, з`явився представник ОСОБА_1 - Крамар О. П., який просив оголосити перерву та надати час для ознайомлення з матеріалами справи, підготовку відзиву на позовну заяву та направлення його всім сторонам, у зв`язку з чим у справі було оголошено перерву до 10 год. 40 хв. 28 жовтня 2019 року. При цьому про призначення судового засідання на 28 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 - Крамар О. П. був повідомлений під розписку. За таких обставин доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи, що позбавило його права на участь у судовому засіданні, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що в частині позовних вимог до поручителів заочне рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому в цій частині в апеляційному порядку не переглядається (поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не подавали апеляційних скарг). Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про задоволення позову в частині стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1, оскільки, будучи належним чином повідомленим про розгляду справи, названий відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання заяви про застосування позовної давності, а суд, за відсутності відповідної заяви, не в праві самостійно з власної ініціативи застосовувати позовну давність.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У січні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити банку в задоволенні позову.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-511цс15, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 225/5393/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Належним чином дослідити розрахунок заборгованості за Кредитним договором, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними в матеріалах справи доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою. Отже, висновки судів про наявність безумовних підстав для солідарного стягнення з поручителів суми заборгованості за Кредитним договором не узгоджуються з вимогами статті 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умовами договорів поруки, оскільки у справі, яка переглядається, встановлено, що зобов`язання за Кредитним договором забезпечувалося кількома поручителями, які надали поруку за різними самостійними договорами поруки. Крім того, в матеріалах справи міститься вимога банку від 16 червня 2017 року про дострокове погашення позичальником та поручителями заборгованості за Кредитним договором, а отже, ПАТ "Укрсоцбанк" відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінило строк виконання основного зобов`язання з 02 листопада 2020 року на 16 червня 2017 року, і саме з цієї дати підлягає обчисленню передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк припинення поруки. ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до суду з цим позовом 11 січня 2018 року, тобто вже після припинення поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З урахуванням умов пункту 4.5 Кредитного договору банк звернувся до суду з цим позовом з пропуском трирічної позовної давності. Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що суди попередніх інстанцій розглянули справу за його відсутності, належним чином не повідомивши його про дату, час і місце судового засідання, а також - не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У березні 2023 року АТ "Сенс Банк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Дарницького районного суду міста Києва.
02 травня 2023 року справа № 753/717/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Частиною першою статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 "Апеляційне провадження" розділу V цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою, шостою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.