Постанова
Іменем України
30 травня 2023 року
м. Київ
справа № 757/22692/17-ц
провадження № 61-344св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року у складі судді Бортницької В. В. та постанову Київського апеляційного суду
від 09 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Мережко М. В.,
Верланова С. М., Савченка С. І.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
20 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" про внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року
у справі № 757/11987/15-ц задоволено позов ОСОБА_1 до
ПАТ "ВіЕйБі Банк" про стягнення суми за банківським вкладом та стягнуто з ПАТ "ВіЕйБі Банк" на її користь грошові кошти у сумі 890 411,65 грн. Зазначене рішення набрало законної сили.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 подала до ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва заяву про відкриття виконавчого провадження та виконавчий лист у справі № 757/11987/15-ц від 26 квітня 2016 року, який виданий Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ПАТ "ВіЕйБі Банк" на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 890 411,65 грн. Постановою державного виконавця Шевченківського РВ ДВС ВС м. Києва ТУЮ у м. Києві від 19 вересня 2016 року виконавче провадження закінчено, виконавчий документ переданий уповноваженій особі ФГВФО на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" на виконання.
Вказувала, що звернулась до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію
ПАТ "ВіЕйБі Банк" з проханням внести пропозицію щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 травня
2015 року. Листом від 09 листопада 2016 року № 22/3-52944 їй було відмовлено у цьому, оскільки рішення суду не містило вимог щодо внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк". Вона також зверталася до суду із заявами про ухвалення додаткового судового рішення та встановлення способу і порядку виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2015 року, проте ухвалами цього суду від 26 грудня 2016 року та від 28 лютого 2017 року у задоволенні її заяв відмовлено.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк" відносно кредитора ОСОБА_1, на виконання рішення Печерського районного суду м. Києві від 21 травня 2015 року та ухвали Печерського районного суду м. Києва
від 26 лютого 2016 року про стягнення з ПАТ "ВіЕйБі Банк" на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 890 411,65 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 09 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_1 на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2015 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виходячи із встановлених судом обставин та оцінених доказів, вимоги позивача про зобов`язання ФГВФО внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк" на виконання рішення суду узгоджується з вимогами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Закінчення строку для пред`явлення вимоги позивача, як кредитора, визначеного статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та перевищення кредиторської вимоги позивача у частині, що перевищує суму відшкодування не може бути перешкодою у здійсненні захисту інтересів позивача. Наявність судового рішення стверджують обґрунтованість вимог позивача.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що судом правильно встановлено фактичні обставини справи, застосовано матеріальний закон та додержано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У січні 2022 року до Верховного Суду засобами електронного зв`язку
ФГВФО подав касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду
м. Києва від 25 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі
№ 820/3770/16, від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц,
від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18, не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої
статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази, наявні у справі, проігнорували обставини, які не спростовуються сторонами, залишили поза увагою те, що кошти не можуть бути включені в повному обсязі до четвертої черги.
При розрахунку суми 890 411,65 грн судом у справі № 757/11987/15-ц застосовано неправильний курс станом на день виплати коштів (28 березня 2015 року), а не станом на 21 листопада 2014 року відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, поданий представником - ОСОБА_2, на касаційну скаргу
ФГВФО, у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2015 року задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ "ВіЕйБі Банк" про стягнення суми за банківським вкладом та стягнуто з ПАТ "ВіЕйБі Банк" на користь позивача грошові кошти в сумі 890 411,65 грн.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року апеляційну скаргу представника уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію
ПАТ "ВіЕйБі Банк" відхилено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2015 року залишено без змін.
За вказаним рішенням 26 квітня 2016 року видано виконавчий лист, який був пред`явлений до виконання в Шевченківський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського РВДВС
м. Києва ГТУЮ у м. Києві Шереметом О. В. від 19 вересня 2016 року виконавче провадження закінчено. Підставами для закриття провадження були ті обставини, що постановою правління Національного банку України
від 19 березня 2015 року № 188 відкликано банківську ліцензію
ПАТ "ВіЕйБі Банк" та прийнято рішення про його ліквідацію. Відповідно до зазначеної постанови правління Національного банку України виконавчою дирекцією ФГВФО 20 березня 2015 року прийнято рішення № 63 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно із яким призначено уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М. А. Виконавчий документ переданий ліквідаційний комісії (або ліквідатору).
ОСОБА_1 06 жовтня 2016 року звернулась до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М. А. з проханням внести пропозицію щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2015 року, яке набрало законної сили.
Листом від 09 листопада 2016 року уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіна М. А. відмовила у задоволені заяви
ОСОБА_1, посилаючись на те, що рішення Печерського районного суду м. Києва не містить вимог щодо внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк".
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ФГВФО задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно із положеннями частин першої, другої статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Стаття 1074 ЦК України визначає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.