1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 947/29816/19

провадження № 61-2519св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Буракова Олександра Ігорівна, товариство з обмеженою відповідальністю "Щастіє";

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2020 року у складі судді Калашнікової О. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який

було уточнено, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного

нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Буракової О. І. (приватний нотаріус), товариства з обмеженою відповідальністю "Щастіє" (далі - ТОВ "Щастіє") про визнання правочинів недійсними, визнання дій нотаріуса неправомірними, скасування реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником домоволодіння та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1 .

Вказувала, що на початку серпня 2018 року чоловік її доньки - ОСОБА_2 попросив її виступити поручителем у отриманні позики у ОСОБА_3 строком на один місяць, пов`язаної зі здійсненням ним підприємницької діяльності, ввівши її в оману щодо обставин вчинення правочину, обіцяючи своєчасне повернення грошових коштів, на що вона дала згоду.

09 серпня 2018 року, коли вони приїхали до приватного нотаріуса

Буракової О. І., ОСОБА_2 психологічно настояв на тому, що договір позики повинен бути укладений між нею та ОСОБА_3, оскільки вона є власником заставного майна - домоволодіння по

АДРЕСА_1 . Цього самого дня між нею та ОСОБА_3 було укладено договір позики зі строком виконання до 09 вересня 2018 року.

Розмір основного зобов`язання складав 4 185 000 грн, що еквівалентно

155 тис. доларів США, які ОСОБА_2 повинен був отримати безпосередньо у ОСОБА_3 у три етапи. Проте ОСОБА_3 у присутності приватного нотаріуса передав їй лише 60 тис. доларів США, які вона одразу передала ОСОБА_2 . Зазначені обставини підтверджується відеозаписом, який було здійснено при посвідченні вищевказаного договору позики та договору іпотеки у приміщенні нотаріуса.

Крім того, на забезпечення виконання умов договору позики цього самого дня між нею та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого вона передала йому в іпотеку належне їй вищевказане домоволодіння.

Після укладення оспорених договорів позики та іпотеки вона разом з дітьми і ОСОБА_2 проживала в домоволодінні, а останній продовжував свої відносини з ОСОБА_3, який так і не передав їй решту грошових коштів із передбачених договором позики суми.

Зазначала, що у грудні 2018 року ОСОБА_2, пригрозивши, вигнав її

з належного їй домоволодіння, тому вона була вимушена проживати в орендованій квартирі.

26 лютого 2019 року їй стало відомо про те, що ОСОБА_3

20 листопада 2018 року став новим власником належного їй домоволодіння на підставі укладеного між ними договору іпотеки шляхом державної реєстрації права, а 06 червня 2019 року він за актом приймання-передачі передав вказане домоволодіння ТОВ "Щастіє" як внесок до статутного капіталу товариства.

Вважала, що вказані дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Буракової О. І. є незаконними, оскільки вказані особи ввели її в оману щодо обставин оспорюваних правочинів, які мають істотне

значення, так як всієї суми за договором позики вона не отримувала, ОСОБА_3 решту коштів, крім 60 тис. доларів США, їй не передавав, а приватний нотаріус схвалила вказані дії, посвідчила оспорені договори позики та іпотеки. Крім того, згоди на звернення стягнення на належне їй іпотечне майно вона не надавала.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати договір позики та договір іпотеки, укладені 08 вересня 2019 року між нею і ОСОБА_3, посвідчені приватним нотаріусом

Бураковою О. І., недійсними;

- визнати дії приватного нотаріуса Буракової О. І. щодо реєстрації права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 174,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки, незаконними;

- скасувати рішення приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності від 20 листопада 2018 року за № 29078420, за ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку, площею 0,0999 га за вищевказаною адресою;

- визнати акт приймання-передачі житлового будинку і земельної ділянки (0,0408 га + 0,0999 га) по АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 і ТОВ "Щастіє", недійсним, скасувати реєстрацію права власності на земельні ділянки і житловий будинок за ТОВ "Щастіє";

- стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2, приватного нотаріуса ОСОБА_4 на її користь судовий збір у розмірі 3 073,60 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння АДРЕСА_1 скасовано.

Залишаючи без задоволення позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані договори підписані сторонами, які досягли згоди щодо усіх істотних умов цих договорів, вони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1 на момент укладення спірних договорів

не заявляла додаткових вимог щодо їх умов чи непогодження з ними.

Отже, позивачкою не доведено, що саме під впливом обману зі сторони відповідачів нею було вчинено спірні правочини, а тому підстав, передбачених статтями 203, 215, 230 ЦК України, для визнання оспорених договорів недійсними відсутні.

Короткий постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2020 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що оспорені договори позики та іпотеки від 09 серпня 2018 року були підписані сторонами власноручно у присутності приватного нотаріуса. Під час посвідчення договорів нотаріусом було встановлено зрозумілість змісту договорів, їх наслідки та відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочинів. Текст вказаних договорів був наданий сторонам для ознайомлення, за результатами чого ОСОБА_3 та ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо умов договорів не висловлювали, ніяких зауважень з приводу неотримання коштів у повному обсязі або частково від ОСОБА_3 позивачка не зазначила. Наявність інших осіб під час підписання договорів не встановлено. Вказані обставини підтверджені відеозаписом з приміщення нотаріуса, де відбувалося посвідчення нотаріальних дій, який був наданий ОСОБА_1 та досліджений судом апеляційної інстанції. Тому доводи позивачки про те, що відеозапис підтверджує отримання нею від ОСОБА_3 лише 65 тис. доларів США є безпідставними.

Ураховуючи неодноразову зміну пояснень ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції не взяв їх до уваги, оскільки вони мають суперечності та не

є послідовними. Крім того, факт виконання зобов`язання за договором позики не може доводитися поясненнями сторони та показаннями свідків.Разом з тим, підтвердженням факту передачі грошових коштів позивачці

є зазначення у пунктах 1, 2 договору позики від 09 серпня 2018 року про те, що грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником у день підписання договору.

Отже, доводи позивачки про те, що обман вчинений відносно неї шахрайськими діями ОСОБА_3, ОСОБА_2 та приватного нотаріуса, які позбавили її власного житлового будинку та земельної ділянки, є необґрунтованими, оскільки не доведені належними

та допустимими доказами. Факт протиправного укладення спірних

договорів не встановлено й вироком суду. Сам факт внесення за заявою позивачки відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про скоєння ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватним нотаріусом

Бураковою О. І. відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, не є доведення у встановленому КПК України порядку скоєння останніми кримінального правопорушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати,

а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2023 року відкрито

касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Київського районного суду м. Одеси.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня березня 2023 року справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Буракової О. І., ТОВ "Щастіє" про визнання правочинів недійсними, визнання дій нотаріуса неправомірними, скасування реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не проаналізували відеоматеріали, які надійшли від приватного нотаріуса Буракової О. І., що безпосередньо підтверджують її твердження про часткове виконання ОСОБА_3 договору позики у розмірі

65 тис. доларів США, не з`ясували час отримання ОСОБА_2 решти грошових коштів від ОСОБА_3 у розмірі 90 тис. доларів США та підстави, які надавали йому право на отримання цих коштів від останнього на її ім`я без її довіреності. Суди безпідставно не прийняли до уваги її доводи про те, що обман при укладанні договору позики мав місце зі сторони ОСОБА_2 за домовленістю з ОСОБА_3 та приватним нотаріусом, з яким останній працює більше трьох років. Крім того, суди не врахували умов договору іпотеки, згідно з якими, у разі невиконання нею договору позики, ОСОБА_3 мав право продати належне їй домоволодіння та земельну ділянку, а різницю у вартості повернути їй, що ним не було зроблено.

Посилалася на те, що вона не отримувала від приватного нотаріуса повідомлення про звернення стягнення на іпотечне майно.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 серпня 2018 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Бураковою О. І., зареєстрований у реєстрі за № 875 (т. 1, а. с. 19-20, т. 2, а. с. 135-136).

Згідно з умовами договору позики ОСОБА_3 передав,

а ОСОБА_1 отримала грошові кошти у сумі 4 185 000 грн, що еквівалентно 155 тис. доларів США (пункт 1 договору). Позика передається безпосередньо при підписанні сторонами цього договору готівкою. Підписання цього договору позичальником підтверджує факт одержання ним від позикодавця грошових коштів у сумі, визначеної у пункті 1 цього договору (пункт 2 договору). ОСОБА_1 зобов`язалася повернути отримані грошові кошти до 09 вересня 2018 року (пункт 4 договору).

Цього самого дня на забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Бураковою О. І., зареєстрований у реєстрі за № 878 (т. 1, а. с. 14-18, т. 2, а. с. 137-141).

Згідно з умовами іпотечного договору ОСОБА_1 передала в іпотеку,

а ОСОБА_3 прийняв в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 174,8 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,0999 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики

у вищевказаний строк, 11 жовтня 2018 року ОСОБА_3 через приватного нотаріуса направив на адресу ОСОБА_1 заяву, в якій виклав вимогу повернути суму позики у розмірі 155 тис. доларів США, що на момент вимоги становило 4 340 000 грн. У заяві також викладено повідомлення про звернення стягнення на іпотечне майно через 30 днів після отримання повідомлення у разі невиконання умов договору позики

(т. 2, а. с. 142).

20 листопада 2018 року приватний нотаріус Буракова О. І. оформила і видала ОСОБА_3 свідоцтво про звернення стягнення на житловий будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_1 (т. 2, а. с.143).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20 листопада 2018 року вказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_3 (т. 2, а. с.153).

06 червня 2019 року ОСОБА_3 та ТОВ "Щастіє" уклали

акт приймання-передачі, згідно з якого ОСОБА_3 передав,

а ТОВ "Щастіє" прийняло в якості внеску до статутного капіталу товариства належне засновнику (учаснику) товариства на праві власності нерухоме майно у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами і земельної ділянки по АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 26, 144-147).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження


................
Перейти до повного тексту